“Я готова була мити підлогу, щоб потрапити до команди Зе”: прессекретарка “Слуги народу”

Трендом першої половини літа 2019 року справедливо можна вважати “Слугу народу”. Зашкварні й не дуже політики всіх масштабів просто ринулися до партії Володимира Зеленського, аби майже зі 100% впевненістю отримати квиток до Верховної Ради.

Зараз же це фракція монобільшості, яка безпосередньо творить державну політику. Водночас майже кожен пленарний тиждень закінчується для політсили скандалом — резонансними висловлюваннями Богдана Яременка або відверто недоречними порівняннями “формули Штайнмаєра” з надувною лялькою від нардепа Миколи Тищенка, – пише obozrevatel.



— Юліє, як я розумію, ви прессекретарка не тільки фракції “Слуга народу”, але й особисто Давида Арахамії?

— Я прессекретарка фракції. Та оскільки в нас найбільша група в історії України — 252 народні депутати, то насамперед я забезпечую комунікацію її керівництва зі ЗМІ. Природно, якщо до мене звертаються журналісти з проханням налагодити спілкування з іншими нардепами — я завжди допомагаю. Це моя робота.

— Якщо коротко, в чому полягає ваша робота?

— Я відповідальна за інтерв’ю, координацію ефірів, відеокоментарі, організацію брифінгів, розгляд запитів від журналістів. Мій робочий день починається з першого дзвінка журналістів, часто о 7:00 вранці й закінчується вночі. Загалом, так у нашому медіаофісі працюють усі.

Щотижня ми формуємо медіаплан, але це всього лише 10% публічної активності наших депутатів. Щодня – новий інфопривід, тому потрібно бути в курсі всіх процесів, які відбуваються в країні. Упродовж дня надходить майже пів сотні запитів щодо інтерв’ю та запрошень на ефіри. Фаворити ЗМІ за кількістю запитів — Арахамія, Корнієнко та Верещук.

— Скільки повідомлень надходить щодня на всі месенджери?

— Десь, напевно, понад дві сотні. З них відсотків 25 — запити від журналістів друкованих ЗМІ, на ефіри. Решта — повідомлення від осіб, яких я не знаю, але які стверджують, що десь знають мене і їм щось потрібно: працевлаштувати, з кимось звести, щось вирішити. Зрозуміло, що всі вони відправляються в бан. Саме тому я вибрала для себе два мессенджери для зв’язку. Всі інші не читаю, оскільки фізично не встигаю.

"Я готова була мити підлогу, щоб потрапити до команди Зе": прессекретарка "Слуги народу"
— Тобто ви особисто знаєте кожного депутата від “Слуги”?

— У нас навіть не всі члени фракції між собою знайомі. Якось на засіданні підходить до мене один і просить підписати його законопроєкт. Я запитую: “Підписати, як хто?”. Той відповідає: “А ти хіба не депутатка?”. Тому парламентарі між собою знайомляться.

Згадайте свій шкільний клас із 30 учнів. Могли ви за місяць усіх вивчити? А тут 254 людини. Що стосується мене, я знаю тих, з ким ми пройшли все з першого дня виборчої кампанії. Переважно, це люди зі списку. Це ті експерти, яких ще раніше представив Володимир Зеленський.

З ними я першими познайомилася. Плюс, з деякими ми бачилися раніше, оскільки разом брали участь у різних освітніх програмах або були колегами по цеху, коли я працювала журналісткою. З мажоритарниками перша зустріч відбулася пізніше — у Трускавці.

— Чи легко потрапити до “Слуги народу”? Стільки осіб зібралося випадкових. Як ви їх знайшли? Через оголошення, знайомства?

— Ми вже неодноразово відповідали на це питання. По-перше, частина депутатів, які пройшли за списком “Слуги народу” — це люди, які були в складі команди Володимира Зеленського під час виборчої кампанії, керівники регіональних штабів, а також експерти, яких президент представив громадськості перед першим туром виборів. Також у нас на сайті була можливість залишити заявку, де потенційний кандидат мав запропонувати своє бачення концепцій законопроєктів і обґрунтувати їхню необхідність. Я знаю тих, кого відібрали у такий спосіб.

— Вони подавали законопроєкти?

— Так, концепції законопроєктів, і був реальний відбір.

— Я теж був у Трускавці, і мені здалося, що є багато випадкових людей.

— Випадкових взагалі не буває. Це соціальний ліфт.

— Чим ви займалися до того, як стали прессекретаркою фракції “Слуга народу”?

— З 2008 по 2015 роки я працювала парламентською кореспонденткою в різних виданнях: “РБК-Україна”, “Фокус”, Esquire. Писала як про життя всередині Ради, так і різні інсайди. У мене, наприклад, у Esquire була ціла рубрика під назвою “Таємний агент у ВР”, де я публікувала підслухані в кулуарах розмови народних обранців. Але без прізвищ. Хто був у темі, той розумів, про кого йшлося.

До речі, ніхто зі співробітників журналу, крім головного редактора, не знав, хто веде цю рубрику. Також я працювала і в пресслужбах політиків. У 2015 році вирішила відкрити бізнес. Зареєструвала власний бренд одягу, запустила виробництво з нуля. І чотири роки перебувала поза політичним життям.

— Коли з’явилося бажання працювати в “Слузі народу”?

— Рішення закрити робочий бізнес не було простим. Упродовж чотирьох років я емоційно вигоріла у своєму проєкті. Зароблені з нього кошти вже перестали приносити задоволення. Наведу один приклад. Одного вихідного у мене була запланована видача сукні клієнтці, в якій наступного дня вранці вона мала відвідати благодійний сніданок.

Ми домовилися, що вона забере вбрання вдень, а та натомість приїхала о 22:00 ввечері й пояснила це тим, що збирала свою дитину на канікули до Швейцарії. Тієї миті я подумала, що, напевно, я погана мама, тому що мій чотирирічний син мене не бачить. Просто, коли ти вигораєш на роботі, то пишеш заяву про звільнення і йдеш, а коли ти вигораєш у бізнесі – рішення ухвалюються значно складніше. Тому що є зобов’язання, є люди, які на тебе працюють.

Новорічної ночі я почула заяву Володимира Зеленського про намір іти в президенти і повірила йому. Тоді я на повному серйозі сказала чоловікові, що буду працювати в його команді.

— Коли стало зрозуміло, що Володимир Зеленський перемагає, з’явилося дуже багато охочих потрапити до його команди.

— Першого дня туру виборів я опублікувала на своїй сторінці у Facebook обкладинку “Зе!Команда”. Протягом двох годин із друзів мене видалили майже 150 осіб. В особистих повідомленнях і коментарях я почала отримувати образливі речі, мовляв, вважали мене розумною людиною, а виявилася дурепою, якщо підтримую Зеленського. Хтось просив пояснити свою позицію. І щоб не відповідати всім, я написала пост про те, чому Зе.

Попри те, що раніше моя сторінка не була публічною, а крім фото суконь мого виробництва там нічого не було, публікація набрала майже тисячу лайків і поширень. Потім я написала Дмитрові Разумкову, що незалежно від результатів другого туру президентських виборів…

— Та там вже й так зрозуміло було, хто переможе. Багато шукали виходи на партію. Не завжди це було просто. А ви просто написали Разумкову?

— Ну, не зовсім. З Дмитром до цього ми знайомі не були. Я написала йому у Facebook і запропонувала свою допомогу, розповіла про досвід роботи та запевнила: якщо потрібен буде відповідальний і ефективний співробітник, то це я! Дивно, але він відповів того ж дня, домовилися про зустріч через тиждень.

Вона, щоправда, не відбулася, але Дмитро перетелефонував і сказав, що зустрінемося після виборів. Але відразу після них я познайомилися з Євгенією Кравчук, і, власне, через неї потрапила до пресслужби партії. Першого дня роботи в офісі зустріла Разумкова на кухні, а той мені: “У нас сьогодні хіба зустріч?”. А я відповідаю: “Я вже тут працюю”.

— Яку зарплату запропонували? Чим ви займалися в пресслужбі?

— Про гроші взагалі не йшлося. Я готова була й підлогу мити, мені неважливо було, яка буде посада. Все, що цікавило, — щоб у країні почалися зміни. Тому мені запропонували писати тексти, це я й робила.

— Разумков змінився за ці пів року?

— Точно можу сказати, що не втратив людське обличчя. Ось він зараз і тоді, коли йому писала у Facebook, — один і той же чоловік. Нещодавно у нього був день народження, ми ходили його вітати, і я побажала йому залишатися таким, як він є, не зіпсуватися. А він попросив говорити йому, якщо раптом щось подібне будемо помічати в його поведінці. Бо посада дуже впливає на людину, у деяких виростають крила, а у когось дах тече. Я не одне скликання в парламенті і бачила різне.

— Ви сказали, що є ті, у кого виростає корона і дах тече. Вони є в партії “Слуга народу”?

— Такі особи в цьому парламенті є. Вони були попереднього скликання й будуть наступного. Це питання не політики чи ідеології, а психології. Просто люди по-різному переносять зустріч із владою.

"Я готова була мити підлогу, щоб потрапити до команди Зе": прессекретарка "Слуги народу"

— Хто це?

— Це різні парламентарі з різних фракцій.

— Ви бачили чотири скликання Верховної Ради, чим це відрізняється від попередніх?

— Тим, що депутати ходять на роботу і голосують. Раніше вони відвідували Раду, аби вигуляти туфлі й сумки, якщо взагалі з’являлися. Повирішувати свої питання. А зараз ходять на роботу. Голосують за законопроєкти. Нещодавно мені поскаржився один із наших, що ноги затікають сидіти в сесійній залі, а вночі доводиться ще й проєкти законів писати.

— Кажуть, що кожного скликання все менш підготовлені люди?

— Я не згодна. Зараз я бачу багато підготовлених.

— А вони читають законопроєкти?

— Я навіть більше скажу — вони їх пишуть. Якщо минулих скликань парламентарі з хорошою англійською та іноземним дипломом були, наче музейні експонати, то зараз це набір основних компетенцій сучасного депутата.

— Є дуже дивні народні обранці. Наприклад, Микола Тищенко. Чому він так часто лажає? Об’єктивно, на рівному місці створює інформаційний привід, порівнюючи “формулу Штайнмаєра” з насосом.

— Кожен по-своєму переживає процес адаптації. Микола раніше займався бізнесом, працював на телебаченні, звик бути гострим, скандальним. Але подобається він комусь чи ні — за нього проголосували люди на його окрузі.

— Виборці підтримували бренд “Слуга народу”.

— Так, вони підтримували бренд. Багато депутатів “Слуги народу” стали ними тільки завдяки особі Володимира Зеленського.

— Зайшов на сайт Верховної Ради, взяв двох нардепів від вашої фракції: Павла Фролова та Ірину Аллахвердієву. Павло подав величезну кількість проєктів законів, Ірина  жодного. Чому така різниця в продуктивності?

— Складно порівнювати двох чиновників. Павло – кар’єрний службовець, який працював у апараті Верховної Ради. Аллахвердієва – людина з бізнесу. У нас не стоїть завдання заспамити Верховну Раду законопроєктами. Якщо Ірина ще нічого не зареєструвала, то це ще не робить її поганою депутаткою.
"Я готова була мити підлогу, щоб потрапити до команди Зе": прессекретарка "Слуги народу"

— Є в “Слузі народу” групи впливу, окремі члени всередині фракції входять до цих об’єднань?

— У нас є група впливу. Вона одна — керівництво фракції. Глава, перший заступник, і 15 заступників. Водночас кожен депутат теж сам по собі є групою впливу. Тому що у нас ніхто нікому не забороняє говорити. На засіданні фракції кожен може висловити свою думку.

— Маю на увазі ті групи, які, наприклад, у готелі “Україна” збираються по 50 осіб.

— Я про ці зібрання нічого не знаю. Якщо ми з депутатами сходили до бару на коктейль, це теж вважається групою впливу, чи як?

— Наприклад, Дубинський писав.

— Я не встигаю стежити за всім, хто й що пише. Якщо і є такі зустрічі, то вони проводяться з усією фракцією, іноді їх відвідує президент. Кожен може поставити главі держави будь-яке, навіть найбільш незручне, питання, і той відповідає.

— Ви також кандидатка у депутатки, 146 місце в списку. Є ще шанси потрапити до парламенту в ролі народної обраниці?

— Я і зараз гармонійно почуваюся.

"Я готова була мити підлогу, щоб потрапити до команди Зе": прессекретарка "Слуги народу"
— Відмовитесь, коли надійде черга?

— У такому разі буду думати.

— Вас часто порівнюють із прессекретаркою президента Юлією Мендель?

— З Юлею ми не так давно спілкуємося, раніше були знайомі лише у Facebook. Я не знаю, чи коректно мені коментувати її роботу, оскільки ми одна команда. І я точно не знаю, у кого труднощі в спілкуванні: у Юлі з журналістами або у журналістів з нею. Оскільки я не бачила ситуацій загалом, а тільки те, що показували на відео. У будь-якому разі мені дуже хотілося б, щоб цих труднощів не було ні у кого.

— А чи були ситуації, коли журналісти поводилися неналежно?

— Ситуації бувають різні. Журналісти такі ж люди, як і всі інші. У вас були ситуації, коли ви приходите в паспортний стіл робити документи, хтось поводиться належно, а хтось ні? Це стосується і співробітників паспортного столу, і клієнтів. Це все питання психології.

— Добре, таке питання — чи скидає вам Офіс президента темники? Щось коментувати так чи інакше?

— Немає жодних темників у нас, немає. У нас є методичні роз’яснення. Є секретаріат фракції, який допомагає депутатам забезпечити їхню роботу.

— Я читав: позиція така, говорити так.

— Дивіться, темники — коли про щось забороняють говорити. Якщо подивитися на нашу фракцію, то у нас повна внутрішньопартійна демократія. Кожен говорить, що хоче. Якби у нас були темники, навряд чи Микола Тищенко, відповідаючи на питання про формулу Штайнмаєра, говорив би про насоси.

— Може, ця внутрішньопартійна демократія шкодить місцями? Коли некомпетентні коментують? Один стверджує одне, інший  інше.

— Це вільна країна, люди говорять те, що вважають за потрібне, і цього робити їм ніхто не забороняє. На засіданнях фракції за участі президента кожен може вийти до мікрофона й задати питання главі держави.

— Чи у всіх депутатів є можливість достукатися?

— Кожен має можливість подискутувати, висловити свою думку. У цьому плані все добре.

— Як ви стежите за новинами, формуєте інформаційний порядок?

— У нас є моніторинг, ведеться ефірний план. Ми знаємо, де наші депутати, як виступають. Ми бачимо всі новини.

— Якщо пройдете в парламент, у якому комітеті хотіли б працювати?

— Регламентному. Я за освітою юрист і, пропрацювавши стільки років журналісткою в парламенті, змогла його вивчити. Все життя ненавиділа прогульників і кнопкодавів. Ми вже боремося з ними, як бачите.

— Якщо рейтинг президента буде різко падати, чи збережеться фракція? Ось зараз він прийде до парламенту, покаже на будь-якого нардепа і скаже, що той “розбійник” і все. Це клеймо без розбору.

— Президент користується великою довірою всередині фракції і в країні. Він робить те, що обіцяв людям, і я не бачу причин, через які його рейтинг має падати.

— Чи руйнують фракцію Дубинський і Бужанський?

— Потрібно відходити від радянського підходу про те, що якщо у особи не така думка, як у всіх, то вона обов’язково щось руйнує.

— У чому несамостійність Верховної Ради? У тому, що Офіс президента подає президентський законопроєкт, а Верховна Рада сидить у турборежимі до другої ночі і розглядає його. Саме ті, які важливі Офісу.

— У цьому немає нічого дивного. Володимир Зеленський і партія “Слуга народу” – це одна політична команда. Вони йшли на вибори з однаковими ідеями. Тому закономірно, що підтримуються ініціативи один одного. Було б дивно, якщо було інакше.

— Якщо депутат не хоче, то він може не голосувати?

— Вони, по-моєму, так і чинять.

— Депутати можуть утриматися або виступити проти?

— Голосувати — це обов’язок депутата. І у нього є право вибору, на яку кнопку натискати: зелену, жовту чи червону.

Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини