Батько активістки Катерини Гандзюк Віктор Гандзюк написав у Facebook пост про останні дні своєї доньки. Свій допис разом із фото Каті він опублікував під хештегом #невиходитьжитибезкаті. Слова чоловіка пронизані неймовірним болем і тугою.
Одне фото…
Ті щасливі для нас короткі відрізки часу, коли Катя сиділа.
За понад три місяці перебування в реанімації разів вісім чи дев‘ять.
По кілька хвилин.
Старалася з усіх сил, вперто, попри невиносимий біль.
Удвох з Сергієм обережно підіймали.
Ніжно притримували спину, голову.
Підносили столик. Ставили макбук.
Тремтячими обпеченими пальцями натискала на клавіші.
Утрьох раділи, як діти.
– Катю, Твоя пов‘язка на голові схожа на шолом якогось римського легіонера чи гладіатора.
– Сфотографуй мене, тату. Я подивлюся. Та й ти колись будеш дивитися на це фото та згадувати все, як сумну пригоду.
Вибрав ракурс. Зняв збоку, справа, щоб не видно було спеченої лівої половини лиця.
Показав.
Подивилася мовчки. Ледь посміхнулася, сумно-сумно. Зітхнула.
– Положіть мене. Не можу більше, втомилася сидіти.
Спина…, дуже болить спина, тату.
Тихо заплакала.
Дивлюсь на фото…
Знову і знову …
Безпристрасний напис на екрані айфона:
«29 жовтня 2018р. 15:15.».
Рівно рік тому.
Я знімаю Катю востаннє.
Катя востаннє в житті сидить.
Більше піднятися не зможе.
Менш, ніж за шість днів Каті не стане…
Дивлюсь та згадую.
Рівно рік тому…
А ніби вчора…
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини