15 лютого українці відзначають Стрітення Господнє. Історія свята розпочалася після Ефеського церковного собору у Візантії в 431 році.
Зі старослов’янської “стрітення” перекладається як “зустріч” або “радість”. Вважається одним з 12 головних православних свят, – пише Газета.юа.
За Євангелієм, цього дня маленького Ісуса принесли в Єрусалимський храм для обряду посвячення Богу. Сталося це на 40-й день після Його народження. В храмі Богородицю з немовлям зустрів мудрий старець Симеон, який чекав зустрічі з Господом. Чоловік-праведник отримав від Святого Духа передбачення, що зможе вмерти лише тоді, коли побачить Ісуса Христа. Так і сталося. Перед смертю він повідомив, що немовля на руках Марії, покликане до служіння та спасіння людей. Другою особою, що зустріла Ісуса у храмі стала пророчиця Анна. Вона ж і рознесла про немовля славу.
Вважалося, що цього дня зустрічається зима з літом. У народі вірили, якою буде погода на стрітення, такою буде й весна.
У храмах цього дня святять воду, яка набуває особливих властивостей. Стрітенською водою натирають хворе місце і вірять, що цілюща вода допоможе. Також п’ють, якщо щось болить усередині. Стрітенська вода, кажуть, допомагає від “пристріту” – хвороби, що її могло спричинити “погане” око, а також відганяє відьом, щоб “не виссали з корови молока”. Цією водою також кроплять й напувають худобу, щоб не хворіла.
У свято не можна пропускати службу в храмі, варто помолитися та поставити свічку. Заборонена важка фізична праця, крім тої, що робиться на допомогу іншим людям. Не можна лаятися та сваритися. Також не можна класти гроші на кухонний стіл – це може відлякати фінансову вдачу. Раніше у Стрітення пекли млинці. Вони символізували сонце і прихід весни.
У цей день українці ворожили, виставляючи тарілку з зерном на ніч надвір, якщо ранком її заповнювала роса – до врожаю, якщо ні – неврожаю.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини