У старих радянських фільмах глядачам надавали неправдиві факти про Україну, через що у багатьох громадян СРСР народилися брехливі образи українців.
Так, на думку популярного білоруського блогера Максима Мировича, у багатьох радянських стрічках українці виставлялися “недалекими, злодійкуватими і дурними сільськими недотепами”. Кілька яскравих прикладів він навів у своєму блозі, передає Обозреватель.
“В степах України”, 1952
За словами Мировича, сюжет фільму по-соціалістичному невигадливий – друзі Селівон Іванович Часник і Кондрат Галушка – голови колгоспів “Смерть капіталізму” та “Тихе життя”, кожен з них по-різному веде свою діяльність, прагнучи поліпшити показники надоїв і намолотів – за сюжетом це класична радянська “боротьба кращого з хорошим”.
Блогер також зазначив, що “В степах України” – фільм, завдяки якому сформувався і “зацементувався” сталінський образ “дружнього х*хла” – товстого і дурного сільського жителя зі смішним прізвищем. Українці в стрічці представлені як абсолютно аполітичні любителі вареників, з відсутнім характером і поглядами.
“Саме такі громадяни в більшості своїй пережили сталінські репресії і депортації і багато в чому визначали обличчя України після Голодомору. В “совкових” фільмах ніхто не розповідав, куди ж раптом зникли чесні, гарні, активні та небайдужі українці – вони давно загинули від голоду, були страчені або депортовані. Замість цього показували тих, хто вижив – видаючи цю страшну картину за нормальне суспільство”, – підкреслив Мирович.
“Триста років тому”, 1956
На думку білоруського блогера, це – пропагандистський радянський фільм, котрий в радянсько-імперському ключі пояснює війни і смуту XVII століття – нібито українці боролися за “возз’єднання з Росією”, якоъ як назви країни в XVII столітті навыть не існувало.
“З таким же успіхом українці могли за задумом творців фільму боротися в XVII столітті за “возз’єднання з СРСР”. Але авторів фільму це не бентежить – російська кавалерія під триколорами хвацько скаче “возз’єднувати” Україну. Загалом, така собі класична радянська пропаганда, яка до речі, була знята з прокату майже відразу після початку показів”, – підкреслив Мирович.
“Весілля в Малинівці”, 1967
“Весілля в Малинівці” Максим Мирович назвав найбільш одіозним радянським пропагандистським фільмом про Україну.
“У ньому брехливе абсолютно все, за винятком декорацій – мазанок, соняшників, степів та іншої природи. Фактично, для фільму була створена якась інша, віртуальна Україна, яку дуже хотіли б бачити в Кремлі – цілком російськомовна, що з хлібом-сіллю зустрічає радянські війська з Москви”, – висловився він і додав:
“Радянській парадигмі підпорядковані і всі вчинки і навіть зовнішність героїв – місцевого отамана Грицька показують як злого і жадібного чоловіка, вся “банда” якого суцільно складається з якихось кривих, косих, і товстих. Червоноармійці ж навпаки – всі суцільно молоді, красиві, активні… Ну зрозуміло симпатії місцевих жителів будуть на боці окупантів”.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини