Щороку напередодні Різдва вона лунає на американському радіо, її використовують у рекламі та кінофільмах, виконують видатні співаки, кожен хор має її у своєму репертуарі – українська мелодія “Щедрик” давно стала невід’ємною складовою американської різдвяної традиції.
«Колядка дзвонів» – так її називають американці. Англомовний текст кардинально відрізняється від оригіналу, однак древня українська мелодія, оброблена Миколою Леонтовичем, заворожує американців вже понад вісімдесят років. Без українського «Щедрика», як ялинки й подарунків, американці не уявляють собі Різдва.
“Коли я співаю її, уявляю, як падає сніг, як дзвенять церковні дзвони. Цікаво, як це закарбувалось в американській уяві”, – розповідає президент хору Capitol Hill Chorale Кейт Гіббс.
Диригент хоу Фредерік Бінкголдер каже: “Пісня заворожує своїм повторюваним мотивом…. Її легко розпізнати і зрозуміти. Я обожнюю її.”
Текст оригінального «Щедрика» українською – народний, і походить із часів язичництва. Тоді Новий рік святкували навесні, тому й ідеться про приліт ластівки. А от над музикою до цих слів Микола Леонтович працював довгі роки й випустив п’ять редакцій. На американську землю «Щедрик» потрапив у 1921 році.
“У «Карнегі-Гол» був знаменитий концерт хору Кошиця, який приїхав вперше в Америку пропагувати українську музику. І на цьому концерті вперше було виконано «Щедрик»”, – розповідає історію музикант Соломія Горохівська.
Тоді у залі був Пітер Вільховський, американець українського походження, диригент, композитор, співак і музикант. Він і переклав «Щедрика» англійською. Його версія – Carol of the Bells – Колядка Дзвонів – і стала символом Різдва у США.
“Я чую її постійно – по радіо, щороку, існує стільки версій. Мені подобається класична, бо вона найбільш автентична й ніколи не змінюється”, – ділиться скрипалька-цчениця Саманта Волкер.
Мати Саманти Александра Волкер розповідає: “Дідусь мого батька приїхав з дружиною з України, вони там побрались і приїхали в Америку, вони з Одеси. Це дуже особливе, я сподіваюсь, український дух десь у неї всередині, і отримує вихід із музикою.”
У контрасті до мінорної мелодії щедрівки – текст англійської версії пронизаний радістю, сміхом й веселощами свята, що наближається. Ці почуття універсальні – і однаково близькі усім американцям незалежно від віри чи етнічного походження.
“5-6 поколінь тому мої предки приїхали з Київщини, вони євреї…. Тому для мене незвично виконувати колядки. Але я з дитинства в хорах і співаю їх. Щедрик мені найбільше імпонує через те, що пісня не особливо релігійна”, – розповідає хористка Capitol Hill Chorale Гебріел Ліві.
Співак хору Пол Селкер каже: “Одна з причин популярності колядки у США – вона добре підходить для всіх вікових груп. У ній, принаймні в англомовному тексті, небагато релігійного тексту, вона нікого не образить. А ще там мало слів, а це підходить для комерційного використання.”
Мелодія «Щедрика» технічно не складна, а тому відкриває діапазон для музичних експериментів. Рок, поп, кантрі – здається, немає стилю, в якому «Щедрика» ще не виконували. А це – одна з десятків джазових версій.
“Кажуть, що найпростіша музика – її найважче виконувати, тому що вона настільки проста, що ти повинен зробити її цікавою. І тому, через те, що цей мотив такий своєрідний, він дозволяє багато таких гармонічних накладень, які роблять її автентичною й унікальною”, – каже музикант Соломія Горохівська.
“Цей лейтмотив, що повторюється й інтенсивно зростає протягом усієї мелодії. А ще пісня заряджена внутрішньою енергією”, – каєе диригент хору Фредерік Бінкголдер.
Пітер Вільховський запатентував права на англійський текст Щедрика, тож аби записати пісню з комерційного метою необхідно придбати дозвіл. Однак, мелодія не запатентована і знаходиться у вільному доступі, а отже інструментальну версію Щедрика можна записувати з будь якою метою.
Джерело: Голос Америки
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини