Їдуть потягом зі Львова до Відня в одному купе моцний бойко і шляхетна яскрава панянка. Він читає газету, а вона робить вигляд, що читає книжку…
Кобіта вже на смерть розстріляла хлопа хтивими поглядами…
За якийсь час, а такий час для панєнки рано чи пізно наступає, коли вона вже того всього не годна витримати, вона питається в бойка:
– Прошу пана ми вповісти, у Вас що, зовсім немає до мене інтересу?
– Та чо нема, – відклав газету чоловік, – є! Ви така чарівна і так смачно виглядаєте…
– А чому ж Ви тоді ніц не робите? Я кажу про те, що має робити хлоп, коли він опиняється зі “смачною” кобітою наодинці. Адже це так захоплює, коли завойовуєш жінку, коли її розважаєш і смішиш! Я ж по Вас бачу, що Ви вмієте це добре робити……
Важко зітхнув чоловік…
– Прошу ми сказати, ласкава Пані, чи Ви любите зранї пляцки з сиром, родзинками і корицею? Їх як добре спекти, то вони такі соковиті та хрусткі одночасно…
– М-ммм… Ще й як!
– А тісто місити любите?
– Та Ви що! В мене є служанка. Мені простіше послати її до “Пані Стефи” і за якихось двайцїть хвилин я вже буду ними смакувати…
– От і я газда не бідний…
Оповів: Любомир Коваль
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини