Вбиту росіянами Ірину впізнали за її манікюром, фото якого облетіло увесь світ. А доньки загиблої дізналися про смерть матері по відео із соцмереж саме у день її народження.
Російські військові влаштували у Бучі, що під Києвом, справжній бал сатани. Загарбники розстріляли щонайменше 320 мирних жителів. Вони вбивали, катували, мародерствували, а всіяні містом тіла невинних людей просто чавили танками, передає ТСН.
Дорога смерті
“Наша мама була на роботі в Києві в “Епіцентрі” на Берковецькій. Вона пробула там тиждень війни, думала, що там буде безпечно, але ні, почалися обстріли. Вона вирішила, що все ж поїде додому, бо вдома є погріб і є де сховатися. Вона сіла на велосипед і поїхала у цю сторону. Це було 5 березня, тоді масово наступали на Ірпінь”, – розповідає нам донька загиблої Надія.
Ірина добралася велосипедом до центру Ірпеня, і аж тоді зателефонувала донькам і повідомила, що їде додому.
“Ми намагалися її відмовити і просили, щоб вона поїхала у сторону вокзалу і шукала евакуацію. Але вона лише сказала молодшій сестрі: “Все, доця, мама любить тебе, давай, бо мені важко крутити педалі”. І через годину у нас з нею вже не було зв’язку”, – розповідає Надія.
Доньки Ірини сподівалися, що мама доїхала додому, але не виходить на зв’язок, бо в селі його просто немає. Не було там і світла та газу.
“Наступного дня ми зранку побачили допис у Facebook, в якому військовий розповів, що через КП “Українськ” проїжджала жінка і вона потрапила під обстріл. Ми намагались дізнатися, хто ця жінка, яка вона на вигляд і на вік, бо ми одразу зрозуміли, що це та територія, де мама мала проїжджати”, – розповідає Надія.
Доньки Ірини дізналися, що загибла – світловолоса жінка у синій куртці з емблемою торгового центру, де працювала їхня мама.
“Ми розхвилювалися і намагались дізнатися, як забрати тіло, але нам розповіли, що туди неможливо добратися, як і неможливо підтвердити, вона це чи ні”, – розповідає донька Ірини.
Надія доньок на життя матері ще жевріла, але звістка про її смерть надійшла у день її народження
“Ми місяць прожили з думкою: а раптом вона жива і її хтось забрав до лікарні. І ми себе налаштували, що вона жива”, – розповідає Надія.
Але усі сподівання жінок на те, що їхня мама вижила, розбилися, коли вони переглянули відео із соцмереж.
“1 квітня, у день її народження, нам ввечері надсилають відео, де вона лежить мертва з велосипедом. Там не було видно обличчя, але було видно штани, в яких вона пішла на роботу. Також було видно цей манікюр, який розлетівся по всьому світу. Вона робила його два місяці поспіль”, – розповідає донька Ірини.
Надія підозрює, що її мама загинула не лише від куль російських окупантів, а з огляду на характер поранень, Ірину ще й прошила ворожа артилерія.
“На відео видно, що її не просто пристрелили, у неї ще щось із ногою, наче відірваний якийсь шматок. У цьому місці тоді їхали танки, і не факт, що у неї було лише вогнепальне поранення. Моя мама свого часу допомагала дуже багатьом людям, і мені здається, що така смерть – дуже страшна для неї і несправедлива. І ось вже 6 днів, як ми по моргах намагаємося знайти маму. Хіба таке могли зробити люди? Це нелюди!” – додає Надія.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини
Посмотреть эту публикацию в Instagram