Карпати. Сидять два сусіди в неділю по службі Божій, балакають, відпочивають…
– Чуєте, нє, сусіде? А якби-сьте мали два “Жигулі”, акурат шо їден, шо другий їднакові, то провда, шо їдного Ви би просто так дали мені? Аби мав-їм на чому ся возити…
– Ну певно, шо так! Ми ся вже знаєм, газдо, купу років. Ви ж знаєте, шо ми для Вас ніц не шкода…
Пропустили по кєлішку, закусили, закурили…
– Чуєте, нє, сусіде? А якби-сте так-во мали дві “Чайки”,.. ну ті “Чайки”, шо возят грубі партийні сраки,.. то провда, шо їдну Ви би просто так мені віддали? Аби-м троха зберіг на старість свої ніженьки…
– Ая,.. певно, шо так! Ну з ким то я би мов ся ділити, як не з Вами…
Принесла жінка борщок з вушками, начиненими грибами, і пампушки, натерті часником. Випили “під борщ” ще по кєлішку, закусили…
– А шо я ше мов сї питати, сусіде… А якби-сте так-во мали два конє…
– Е-еее, сусіде, чекайте-чекайте. Шось Ви ся фист розігнали…
– А шо сї стало?..
– Ви ми вар’ята не грайте, бо добре знаєте, шо я якраз маю два конє…
Оповів: Любомир Коваль
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини