Хлопець йде парком і бачить бабцю, яка дуже гірко плаче, сидячи на лавці.
Підходить і запитує:
— Прошу пані, чому Ви плачете? Може, у Вас трапилось якесь горе?
— У мене вдома живе двадцятидворічний хлопець, – каже бабця. – Ми щоранку кохаємось, а потім він встає, іде на кухню, смажить мої улюблені млинці, варить сосиски, сервірує свіжі соковиті фрукти, заварює свіжозмелену каву і подає це все мені в ліжко.
— Овва! Це чудово! Але чому ж Ви плачете?
Бабця, продовжуючи схлипувати:
— А потім на обід він готує мені прекрасний домашній супчик із свіжих овочів та курочки і пече для мене шоколадні тістечка з горіхами – мої улюблені. А посля цього знову зі мною кохається.
— Це чудово. То чому ж Ви плачете?
Все ще схлипуючи:
— Але це ще не все. На вечерю він готує розкішний яловичий стейк, неймовірно смачний десерт, а потім ми кохаємось аж до другої години ночі!
— Ну тоді, пані, я дійсно не розумію, чим ви не задоволені?
Бабулька, ридаючи, заливаючись слізьми:
— Я за-а-абу-у-ула, де жи-ву!..