Лихо коронавірусу поєднало непримиренних гімнасток

Ірина Дерюгіна та Стелла Захарова просять у Кабміну дозволу на проведення змаган

Вони здавалися одвічними ворогами. Олімпійська чемпіонка-1980 зі спортивної гімнастики Стелла Захарова і дворазова чемпіонка світу, а згодом видатна тренерка з гімнастики художньої Ірина Дерюгіна тривалий час не приховували неприязного ставлення одна до одної. Легендарні спортсменки не цурались жорстко одна одну критикувати в ЗМІ, пише Главком.



dsc_0123

dsc_0106

Проте диво сталося. І сотворив його… коронавірус.

Сьогодні, 25 серпня Захарова і Дерюгіна прийшли на спільну прес-конференцію, присвячену можливому зриву турнірів на свою честь. Це може відбутись через нестримне поширення коронавірусної інфекції. Попередньо планується, що київський Палац спорту повинен прийняти 25-й Міжнародний турнір з художньої гімнастики «Гран-прі Дерюгіних» 10-13 вересня, а трохи згодом, 24-28 вересня, там же повинен відбутися 18-й Міжнародний турнір зі спортивної гімнастики «Кубок Стелли Захарової». Однак через загрозливу епідеміологічну ситуацію в країні дозволу на проведення змагань Кабінет міністрів досі не дав.

«Ми підставляємося самі і ставимо у незручне становище потенційних учасників з інших країн, – каже президент Федерації художньої гімнастики України Ірина Дерюгіна. – Наш турнір зазвичай відбувається у березні. Так мало бути й цьогоріч. Деякі учасники вже навіть встигли прибути до Києва. Але оскільки змагання через оголошення карантину скасували, гроші і час люди витратили дарма. Тепер ставимо гостей у стан невизначеності вдруге. Ще 16 травня у мене була розмова з головним санітарним лікарем України Віктором Ляшком. Він сказав, що змагання можна проводити хоч зараз. Але як проводити, якщо зали зачинені? Нам потрібні гарантії від держави, що останньої миті Україна не опиниться в червоній зоні і змагань не доведеться скасовувати. То буде одночасно удар і по репутації, і по спорту загалом. Адже на нашому Гран-прі гімнастки здобувають залікові бали, які дозволять їм пробитися на Олімпіаду. Крім того, 26-29 листопада в Києві має відбутися чемпіонат Європи. Стосовно нього теж певності немає».

За словами Дерюгіної, тиждень тому в київському Палаці спорту в закритому режимі проводився чемпіонат України з художньої гімнастики. «Учасниці з 14 областей були протестовані і жодної хворої серед них не було, – запевняє Ірина Іванівна. – Взагалі, переконана, що людям, які постійно займаються спортом, жоден коронавірус не загрожує. Приміром, в українській гімнастиці про жоден випадок захворювання коронавірусом я не знаю. Не лише в нашій школі у Києві, а в країні загалом. Зате загрожує здоров’ю професійних атлетів тривале відлучення від змагань. Вони випадають зі звичного режиму і це шкодить їхньому організмові. Люди, які збираються, щоб визначити, в якого кольору зону відправити країну, це теж мали б враховувати. Не лише в Україні, а в усьому світі».

«Мабуть, у цих обмеженнях є певна політична доцільність, – міркує головний тренер збірної України з художньої гімнастики Ірина Блохіна. – Проте є речі вартісніші, ніж політика. Наше Ґран-прі зазвичай поєднується з Днем народження моєї бабусі, видатної тренерки Альбіни Дерюгіної. Спортсменки з усього світу приїжджають, щоб привітати маму нашої художньої гімнастки. Тепер дітей позбавляють змоги змагатися. Розумієте, наша сім’я віддана спорту. Починаючи з бабусі, дідуся Івана Дерюгіна, який був олімпійським чемпіоном 1952 року, продовжуючи татом Олегом Блохіним, володарем «Золотого м’яча»-1975, мамою. Ми живемо цими змаганнями і перемогами наших вихованців. Не можна взяти і в одну мить усе закрити. У світі ж змагання уже проводяться. Чому заборони продовжують діяти в нас?»

За словами Ірини Дерюгіної, Міністерство молоді і спорту на чолі з Вадимом Гутцайтом проведення гімнастичних змагань підтримує. А ось керівництво держави спортом не дуже цікавиться. «Держава не чує спорту, – бідкається Ірина Іванівна. – Все, що нам треба, щоб держав взяла на себе ПРЛ-тестування, щоб ми могли дати іноземним гостям гарантії».

Спортсмени ж наразі сильно збентежені якраз тим, що тривалий час не можуть змагатися.

«Без змагань важко, – стверджує дворазовий призер юнацьких Олімпійських ігор-2014 зі спортивної гімнастики Владислав Грико. – Втрачається навик. Через три місяці карантину ми прийшли в тренувальний зал і фактично почали відпрацьовувати елементи заново. Добре, що вже був проведений чемпіонат Києва. У вересні в Кропивницькому має відбутися першість України».

«Змагань нам бракує катастрофічно, – додає дворазова бронзова призерка торішніх Європейських ігор, спортивна гімнастка Діана Варинська. – Добре, що є змога тренуватися, але цього замало».

«На змаганнях вилазять помилки, проаналізувавши які, розумієш, над чим треба працювати, – пояснює срібна призерка юнацької Олімпіади-2018 з художньої гімнастики Христина Погранична. – Тільки через старти вдається відпрацьовувати програми, набувати психологічної стійкості».

«Без змагань важко психологічно, – каже інша художниця, свіжоспечена чемпіонка України Вікторія Онопрієнко. – Ми потребуємо цих емоцій».

Прима сучасної української художньої гімнастики Влада Нікольченко звернула увагу на ще одну, деталь системного характеру. «Не виступаючи тривалий час у великих залах, ми банально не маємо змоги відпрацьовувати окремі елементи, – говорить бронзова призерка останнього чемпіонату світу. – На жаль, тренувальні зали, в яких ми готуємося, не відповідають вимогам. Їх висота – трохи більше семи метрів. М’яч чи булави підкидати на належну висоту немає змоги. Недокидати погано, а перекидаєш – змушена приймати подвійне прискорення від стелі. Потрібні зали 16-метрової висоти, але про це говориться вже не один день».

Нині гімнастки Школи Дерюгіних тренуються в спорткомплексі «Атлант». «Крім стелі. Там недостатнє освітлення. Фактично, м’ячі та булави дівчата ловлять інтуїтивно, за відблиском, розуміючи, що щось летить», – додає Ірина Дерюгіна.

За словами тренерки, проблема з тренувальним залом у Міжнародному центрі культури і мистецтв (колишньому «Жовтневому палаці»), про яку «Главком» детально розповідав, досі залишається невирішеною. «Керівництво палацу звернулося в Кабмін щодо виділення коштів на ремонт, урядовці пообіцяли проблему вирішити. Але у зв’язку з пандемією це питання постійно відкладають, – розповідає пані Дерюгіна. – Зрушень немає. І це сумно. Бо від нас очікують перемог. Скажімо, над росіянками. А як нам їх перемагати, якщо там художниці мають 12 залів з оптимальними для нашого виду спорту стандартами, а в нас немає жодного?»

«Ми самі ставимо наших провідних спортсменів в умови, за яких вони можуть у пошуках кращої долі податися за кордон, – резюмує Стелла Захарова. – Український спорт багато років залишається один на один з собою. Час вже нарешті від декларацій з Адміністрації (Офісу) президента про реалізацію програми «Україна – чемпіон», завдяки якій у нашій країні мають з’явитися сучасні спортивні об’єкти в кожному регіоні, переходити до справи. Скажімо, спортивні гімнасти вже давно презентували проект зали гімнастики. Але будувати його ні за що».

Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини