Наближається Масляна, а це означає, що час купувати борошно і готувати сковорідки для млинців. У 2021 року свято випадає на 14 березня, а Масляний тиждень стартує 8 березня.
Редакція FoodOboz розповідає історію цієї страви, а також ділиться інформацією про млинці з різних країн світу.
Історія млинців починається з доісторичних часів. Можливо, це була одна з перших страв у світовій кулінарії: люди споконвіку змішували борошно з водою і ліпили з цієї суміші коржі або ж розкачували тісто в тонкі пласти.
Різновид млинців у тому чи іншому вигляді можна знайти у будь-якого народу, який використовує борошно.
В українській кухні вони називаються млинцями (від слова “млин”, тобто молоти). Готуються з тонкого тіста, яке роблять із пшеничного борошна. Млинці з солодкою або солоною начинкою в українській кухні називають налисниками.
Найближчі брати наших млинців – французькі крепи, популярні в бретонській кухні. Готуються з пшеничного борошна, молока, цукру і яєць і подаються зазвичай на десерт із солодкою начинкою: фруктами, ягодами, варенням, сиропом або солодким соусом. Солоний варіант тонких млинців називається калетез чи галета і печуть їх із гречаного борошна.
Італійський аналог крепів і млинців називається креспелле. В Італії їх готують здебільшого в солоному варіанті і подають як основну страву на кшталт налисників (загортаючи в них начинку) або ж запікають у духовці за принципом лазаньї.
Голландський варіант млинців називається паннекокени. За виглядом вони нагадують млинці й крепи, от тільки тісто в них пухкіше. Начинка в паннекокенах може бути найрізноманітніша: і м’ясо, і риба, і сир, і фрукти, і горіхи. У Голландії ці млинці можна спробувати як на точках вуличної їжі, так і в солідних закладах і навіть сімейних ресторанах, які спеціалізуються виключно на паннекокенах.
Поффертьєс – ще одна голландська страва. За виглядом нагадують наші оладки з різницею в тому, що печуть їх зазвичай мікроскопічного розміру, не більш ніж 4 сантиметри у діаметрі. Подаються із цукровою пудрою і сиропом.
Панкейкі – американський варіантів млинців. За виглядом вони є чимось середнім між нашими оладками і млинцями. До речі, оладки та панкейкі – це дві принципово різні страви. Класичне тісто на оладки містить кефір, яйце, трохи олії, сіль і цукор, а також борошно – його потрібно стільки, аби тісто вийшло тягучим і нагадувало густу сметану. Потім тісту треба дати “відпочити” за кімнатної температури: це необхідно, щоб сода вступила в реакцію з кислотою кефіру і з’явилися бульбашки. Так оладки вийдуть більш повітряними.
А ось панкейки – це вже зовсім інша історія. По-перше, за розміром вони більші за оладки (приблизно як чайне блюдце) і з вигляду нагадують товстенькі млинці. По-друге, панкейки майже завжди готують на молоці, через що смак у них більше нагадує бісквіт. По-третє, панкейки смажать на абсолютно сухій сковороді, на відміну від оладок, що смажаться у великій кількості олії. До того ж панкейки завжди подають як торт: красиво складають рівною “башточкою” і поливають медом, сиропом, варенням і прикрашають фруктами і ягодами.
Пачат – аналог панкейків, які готують мордовські народи. Ці млинці готуються на дріжджах, тому вони завжди виходять товсті й пишні. А ось борошно можуть брати будь-яке – пшеничне, пшоняне, гречане або горохове – і вкрай рідко готують з одного сорту, зазвичай змішують два види.
У Фінляндії млинці називають паннукакку. Готують їх із звичайного млинцевого тіста на молоці, однак не смажать, а запікають: тісто виливають у форму або на деко, ставлять у нагріту до 200 градусів духовку і печуть до золотавого кольору.
Кайзершмаррн – австрійська версія млинців, які подають і як десерт, і як основну страву. Особливість цієї страви полягає в тому, що тісто для млинців виливається на пательню, підсмажують з одного боку, а потім лопаткою чи двома виделкою розділяють на маленькі шматочки і смажать до хрусткої скоринки.
Палачинке – тонкі млинці з Сербії, апам балік – млинці, які готують у Малайзії, доса – хрусткі млинці з сочевичної і рисової муки, популярні у народів Південної Індії (подаються замість хліба або як гарнір до інших страв на сніданок чи обід).
Хопперс – рисові млинці, які на Шрі-Ланці готують із додаванням дріжджів і смажать у чашоподібних сковорідках, що надає млинцям форму чашки. Самі хопперси не мають яскраво вираженого смаку, тому в них завжди кладуть додаткові інгредієнти.
Інджера – пухкий млинець діаметром до одного метра, які готують з Ефіопії. Інджеру їдять, відщипуючи від млинця по шматочку і вмочуючи ці шматочки в який-небудь соус або начинку, або ж використовують як тарілку для салатів і соусів, а відщипаними шматочками захоплюють іншу їжу.
Японські млинці називаються окономіяки. Готують їх із суміші води, яйця, борошна, тонко нашаткованої капусти і порошку тунця, а смажать на теппані – гарячій металевій плиті. В японських ресторанах гарячу плиту нерідко ставлять прямо на стіл відвідувачів, які можуть власноруч смажити підготовлені млинці.
У Швеції готують страву рагмунк, яка, по суті, є чимось середнім між млинцями і дерунами: в мисці змішують молоко, борошно і яйця (типові інгредієнти для млинців), проте потім додають сиру картоплю, терту на велику тертку.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини