Звуки війни сьогодні тут можна чути практично щодесять хвилин.
Без води, електрики й зв`язку живуть у Гуляйполі. По батьківщині батьки Махна окупанти гатять вже понад місяць. В містечко прилітає майже щодня. У середмісті – численні руйнування. Ті, хто лишився без житла, десятками гуртуються в підвалах, – пише ТСН.
Пам’ятник Нестору Махно під звуки обстрілів дивиться на спорожніле місто.
«Ну будували два роки і за 5 хвилин пряме попадання. Згоріло все. Це Махновська корчма була наша, Гуляйпольська, символ Гуляйполя…», – розповідає місцевий підприємець Валерій.
Чоловік показує, на що перетворився заклад. Після прямого влучання у центральний ринок вигоріло все – від торговельних рядів до ресторану, там навіть дах був вкритий автентичною віковою черепицею.
Звуки війни сьогодні тут можна чути практично щодесять хвилин. Місцеві п’ятиповерхівки стоять в руїнах – це саме середмістя Гуляйполя.
Тетяна показує, на що перетворилася оселя, де жили її рідні. Від квартири не залишилось нічого. На обстріли під час розмови жінка вже не реагує- звикла. «Гули сирени, люди вибігали і в цей час пролунав перший вибух тут на цьому місці, де ми зараз з вами стоїмо – от видно цю вирву», – каже жінка.
На одній вулиці, серед двох десятків будинків, вже кілька зруйнованих. Людей нема. «Десь четверо людей. Щойно люди приїжджали, але закрили та поїхали. Отам двоє лишилися, бо там жінка без ноги, а так тут усе пусто, нікого немає, сьогодні ще жінка теж виїхала», – додають місцеві.
Ті, хто залишився без осель, гуртуються разом. Просто неба біля приймача. 26 містян останні дні живуть у підвалі 5-поверхівки. На багатті – котел з водою… В підвалі – чекає готова страва на вечерю. Разом з людьми тут хатні тварини. Є стільці та окремі спальні місця, якщо так можна їх назвати. Тут і зараз холодно, але іншого місця немає. Ночують містяни – просто на підлозі. « Хто на чому! У кого піддони, у кого просто матрасики з хати. Все рівно холодно! Цемент», – показують свої умови люди, яких доводиться ночувати за 7 градусів.
Росіян у Гуляйполі в жодному разі не чекають. Показують зруйнований обстрілами храм Московського патріархату. І кажуть, якщо ці нелюди б’ють навіть по своїх церквах, про що з ними можна говорити? «Ми жили без «руського міра» – і Інтернет в нас був, і світло було, і газ в нас був, і мирно було, і хати в нас цілі були. Прийшов «руський мір» – і тепер у нас одна хата», – кажуть мешканці.
Люди гуртуються разом. Попри усе, їхати нікуди не збираються. Чекають на весну та перемогу. І навіть гарну прикмету показують – до Гуляйполя повертаються лелеки.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини