Мого сина не запросили на День народження. Ось що я зробила. Досвід

Що робити, якщо дитину не запросили на свято?

Колись з такою несправедливістю зустрічається кожна людина.

І батькам може бути через це болючіше за малечу.

Можливо, це есе на Motherly допоможе подивитись на такий випадок у житті спокійніше та мудріше.

***

Мій син стояв притуливши носа до вікна.

Я могла бачити, як пітніє скло від його дихання.

 За образу дитини батькам теж боляче. Фото: rimdream/Depositphotos



Зазвичай, я відганяю його від вікна, щоб він не бруднив скло, але цього дня мені було просто його шкода.

З вікна було видно сусідній будинок. Звідти лунав веселий дитячий сміх.

Я дістала пластилін, пазли, настільні ігри – будь-що, що може відвернути його увагу від сусіднього будинку, де у розпалі була дитяча вечірка, на яку мого сина не запросили.

Може побудуємо аеропорт з Лего?”, – запитала я підроблено-бадьорим голосом.

Він фиркнув та подивився на мене: “А чому мене не запросили на День народження?“, – запитав він.

І я відчула, як голос трохи тремтів на фразі “день народження”.

Я взяла його за руку та відвела до дивану, де зазвичай і проходили всі наші дискусії.

Син взяв один зі своїх літачків та грав ним, щоб був привід не дивитись на мене.

” Я знаю, ти засмучений, тому що тебе не запросили на свято“, – почала я.

Син похитав головою у знак згоди.

Але, – я зупинилась, щоб трохи захистити його від правди, – у твоєму житті ще будуть вечірки, на яких тебе не буде запрошено“.

Мої слова вразили його.

Я завжди намагаюсь бути чесною зі своїм сином, але цього разу я була занадто прямолінійною.

Але ми можемо дещо зробити з цим. Наприклад, сісти в машину та відправитись в парк, в якому є космічний корабель, або якось ще розважитись“, – продовжила я.

Його очі просяяли й він побіг за взуттям та курткою.

Дорогою до парку я думала, як боляче було, коли друзі робили щось разом, а я не була запрошена приєднатись.

Я завжди вважала, що маю запросити всіх на свято, яке влаштовує моя родина.

 Фото:AlexLipa/Depositphotos

Запрошення на день народження сина я висилала за місяць.

Я знала, що літо – це час відпусток та мандрівок.

Я отримала тоді купу відповідей, але одна відповідь мене вразила.

Мама, з якою ми дружили, сказала, що не прийде на вечірку, тому що вона збирається у мандрівку.

У поїздку вона їхала ще з декількома мамами, яких я знала.

Я забула про всіх тих, хто відповів мені “так”.

Лише це “ні” тепер мало значення.

Вони не запросили мене приєднатись до подорожі!

Я їх дратую? Я поганий друг? Я їм взагалі не подобаюсь? Що зі мною не так, що мене не запросили?

Я поділилась своїми почуттям з чоловіком й коли я розповідала про свою образу, до кімнати зайшов син.

Мамо, що з тобою“, – запитав він

Нічого… Просто мої друзі не запросили мене у мандрівку“, – відповіла я.

На що мій син відповів: “Мама, яка різниця? У нас буде своє свято!”.

За матеріалами УП.

Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини