Одружилися колись Оксана та Серьожа – московит із-за поребрика.
Жили собі “за порєбріком”, але на Різдвяні свята Оксана вмовила коханого поїхати до свого села, що в Карпатах, відпочити, хотіла показати свої традиції, фольклор. Та цей Серьожа боїться відходити далеко від хати. Йому ж на родінє казали, що «бандєровци тєбя уб’ют»!
Оксана нервує, каже: – От тобі пляшка горілки, пампушки, сало, іди в село, до людей, скажеш “Христос народився!” та й приймуть тебе, люди у нас мирні, все буде гаразд. Дурні оці твої друзі-московити, що таке тобі намололи, в нас тут нормальні люди, ніхто тебе не чіпатиме, послухаєш, як колядують, може, й з ними спробуєш!
Наледве відправила. Минає півгодини, той Сєрожа як увірветься до хати, мов навіжений, двері на замок, очі великі, слина з писка, шапку загубив.
– Та що ж таке сталося, любий, невже вовки знову до села підійшли? – запитує Оксана.
– Да я… к нім… с откритой душой! Пріхожу, бутилку на стол ставлю, ґоворю їм, как ти мєня учіла: “Христос нараділся!” А оні все хором как заорут “Славімо його!” А хрен ви мєня словіте!!!
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини