Пані Соня з Жидачева прийшла в турагентство і каже:
– Я хочу поїхати в Індію.
– Пані Соню, але чому в Індію? Там брудно, набагато спекотніше, ніж у Жидачеві, і там повно індусів.
– Я дуже хочу в Індію.
– Але це тривалий політ. А ці поїзди в Індії?! Що ви будете там їсти? Воду там пити не можна. Не можна їсти свіжі фрукти і овочі. А холера, гепатит, тиф, малярія і бозна яка ще зараза? Що ви будете там робити? І навколо жодного нормального лікаря! Навіщо так мучити себе?
– Ви мене не зрозуміли. Я хочу в Індію.
Ну, робити нічого. Все оформили. І ось пані Соня в Індії. Навколо галас, сморід, повно народу. Напівжива, вона добирається до головного храму і стає в кінець черги на аудієнцію до найголовнішого гуру. Служка говорить їй, що доведеться стояти в черзі не менше трьох днів.
– Добре, – погоджується пані Соня.
І ось вона вже біля головного входу. Служка говорить їй, що вона може сказати головному гуру тільки три слова. Вона киває у відповідь.
Нарешті пані Соня потрапляє у святая святих, де на узвишші сидить головний гуру, готовий благословити прохача.
Пані Соня чує позаду шепіт:
– Пам’ятайте, лише три слова!
– Та добре.
Вона підходить до підвищення, де сидить гуру і, на відміну від інших прохачів, не стає на коліна, а зупиняється точно навпроти гуру, складає на грудях руки, спрямовує свій погляд прямо йому в очі і каже:
– Ґєник, вертайсі вже додому!
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини