В Україну продовжують повертатися колишні соратники експрезидента-втікача Віктора Януковича. Цього разу у вівторок, 27 серпня, у столичному аеропорту “Жуляни” була затримана ексміністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова.
Колишню чиновницю підозрюють у розкраданні державних коштів у особливо великих розмірах. Суд обрав Богатирьовій запобіжний захід у вигляді утримання під вартою терміном на 2 місяці із можливістю внесення 6 млн гривень застави. Гроші за її звільнення вніс народний депутат Вадим Новинський.
У РФ перебуває ще з десяток чиновників, бізнесменів та інших впливових осіб, що входять до “сім’ї Януковича”, які можуть наслідувати приклад своїх “друзів” і теж повернутися в Україну. Які терміни їм загрожують в Україні і за що – читайте в OBOZREVATEL.
Ховаються в Росії
Ексміністр МВС Віталій Захарченко
Одним із найбільш часто згадуваних міністрів часів Януковича безсумнівно є скандальний Віталій Захарченко. Випускник Ризької філії Мінської вищої школи МВС СРСР і Національної академії внутрішніх справ України розпочав свою кар’єру зі служби в органах внутрішніх справ на оперативних та керівних посадах.
За президентства Януковича у грудні 2010 року Захарченко отримав посаду голови Державної податкової служби України, а вже через рік став міністром внутрішніх справ України.
У ніч на 30 листопада 2013 року у Києві відбувся кривавий розгін студентського мітингу силами бійців спецпідрозділу міліції “Беркут” і солдатів Внутрішніх військ. Правоохоронці та військові не шкодували ні сил, ні засобів, б’ючи студентів і активістів, які в той час стояли на Майдані.
Через кілька років слідство встановило, що саме тодішній глава МВС, за наказом Віктора Януковича, віддавав своїм людям вказівки з розгону студентів.
Зняти з посади Захарченка вдалося лише 21 лютого 2014 року, після того, як за безпосереднім наказом міністра працівники МВС 20 лютого 2014 почали застосовувати вогнепальну зброю проти активістів Євромайдани.
Після відставки ексміністр внутрішніх справ втік до Росії, 26 лютого 2014 року СБУ оголосила Захарченка у розшук.
У травні 2018 року Печерський районний суд Києва дозволив Генеральній прокуратурі проведення спеціального (заочного) розслідування Захарченка у справі про організацію розстрілів активістів Євромайдану.
Його підозрюють у незаконному перешкоджанні організації та проведення мітингів, походів і демонстрацій, організації перевищення працівниками правоохоронних органів влади і своїх службових повноважень, умисного вбивства двох і більше осіб, закінченого замаху на умисне вбивство двох і більше осіб, заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, а також в організації терористичного акту.
У разі повернення Захарченка в Україну йому загрожує до 15 років позбавлення волі.
Колишній генпрокурор Віктор Пшонка
Ще один одіозний чиновник за президентства Януковича народився в селі Сергіївка Слов’янського району Донецької області. Слідом за старшим братом пішов вивчати юриспруденцію до Харківського юридичного інституту. Відразу після його закінчення у 1980 році розпочав кар’єру у прокуратурі.
За час своєї роботи головним прокурором Донецької області Пшонка перетворив відомство на звичайне ОЗУ. Місцеві ще довго згадували про безкарність і вседозволеність донецьких прокурорів, які віджимали бізнес і саджали нелояльних за сфальсифікованими справами.
У 2003 році став заступником Генпрокурора Геннадія Васильєва, який раніше і передав йому своє місце у Донецькій прокуратурі. У 2004 році Пшонка звільнився за власним бажанням, але вже у 2006 році повертається, коли Янукович сідає у крісло прем’єр-міністра. А вже після його обрання президентом Пшонка стає Генеральним прокурором.
Очоливши ГПУ, донецька ОЗУ набула набагато більших масштабів в обсягах всієї країни, в чому Пшонці допомагав його син Артем, який став народним депутатом від “Партії регіонів”.
Як і багато інших скандальних чиновників часів Януковича, Пшонка втік відразу після розстрілу учасників Революції Гідності 18-20 лютого. Дізнавшись про його втечу, активісти Євромайдану і Самооборони Майдану увірвалися в особняк глави ГПУ, після чого українці змогли побачити всю розкіш житла Пшонки, яка затьмарила навіть резиденцію Януковича у Межигір’ї.
У будинку Пшонки в селі Гореничі Києво-Святошинського району були виявлені стародавні ікони і картини, викрадені Євангелії, мощі Святих у кабінеті, яйця Фаберже по всьому будинку, колекція холодної зброї, численні нагороди, портрети Пшонки у стилі Наполеона, а також його дружини в ролі княгині Ольги.
Безліч колекцій і предметів старовини: монети, обладунки, старовинні книги, ікони, сувеніри, посуд, годинник, зброя.
Весь будинок колишнього генпрокурора сяяв від великої кількості стразів, кришталю, позолоти буквально по всьому периметру будівлі. Весь цей абсолютний несмак, присутній в особняку, пізніше отримав назву “Пшонка-стайл”.
Наступного дня після втечі, 22 лютого, ВРУ відправила у відставку Віктора Пшонку, а 25 лютого в.о. генпрокурора Олег Махніцький заявив, що його попередник оголошений у розшук.
Віктор Пшонка, як і ексміністр МВС Віталій Захарченко звинувачуються у створенні терористичної організації. Також його звинувачують у зловживанні владою, у фабрикації справ спільно зі своїм сином Артемом і розкраданні бюджетних коштів. Йому загрожує 15 років позбавлення волі.
Експремьер-міністр Микола Азаров
Головний “кровосіся” і “бімба” країни, досі стежить за діяльністю влади та України і навіть часто дає поради нашим чиновникам, хоч сам уже давно перебуває в Росії.
Майбутній прем’єр народився у Калузі Російської Федерації. У 1971 році закінчив Московський держуніверситет ім. М. Ломоносова за фахом геолог-геофізик. У 1984 році переїздить у Донецьк, де до 1995 року був заступником, а потім директором Українського державного науково-дослідного і проектно-конструкторського інституту гірничої геології, геомеханіки і маркшейдерської справи.
У 1990 році Азаров розглядався як один із найбільш ймовірних кандидатів на посаду першого секретаря Донецького обкому КПУ, але посада дісталася іншому.
У підсумку Микола Янович, разом із директором ВО “Електробитмаш” (в майбутньому “Норд”) створює “Партію Праці”, від якої балотується до Верховної Ради і стає народним депутатом 2-го скликання.
До призначення прем’єр-міністром Азаров встиг попрацювати і в Кабміні, і при президенті України Леоніді Кравчуку. І навіть встиг побути в.о. прем’єром з кінця 2004 по початок 2005 року, коли уряд Януковича змінювався на уряд Юлії Тимошенко.
У 2006 році знову йде до парламенту від “Партії регіонів” і у зв’язку з поверненням Януковича до Кабміну стає першим віцепрем’єром і міністром фінансів.
У 2010 році, вже за президентства Януковича, був висунутий кандидатом на посаду прем’єр-міністра і схвалений парламентом.
У 2013 році рішення уряду на чолі з Азаровим призупинити підготовку до укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС стало причиною початку Єромайдану, який пізніше переріс у Революції Гідності.
Учасників акції прем’єр називав терористами, які мають відповісти за заворушення у центрі Києва.
28 січня 2014 року Азаров подав у відставку. Таким чином влада хотіла створити додаткові можливості для суспільно-політичного компромісу. Після цього експрем’єр залишив Україну і полетів до Австрії, а пізніше зупинився в Росії.
Колишній прем’єр підозрюється у незаконному використанні бюджетних коштів, зокрема Азарову інкримінується співучасть у незаконному заволодінні видобутим “Укргазвидобуванням” і “Укрнафтою” скрапленим газом в особливо великих розмірах, що завдало державі збитків у розмірі 2,2 млрд гривень.
Також Генпрокуратурі дозволили почати заочне засудження Януковича, Азарова та ексміністра фінансів Юрія Колобова у справі про незаконну приватизацію “Укртелекому”, внаслідок чого з держбюджету було викрадено 220 млн гривень.
Ексглава адміністрації президента Андрій Клюєв
Ще один підозрюваний у наказі кривавого розгону учасників Євромайдану 30 листопада 2014 року народився у Донецьку. Закінчив Донецький політехнічний інститут, за фахом гірничий інженер, після чого почав працювати на шахті ім. Засядька.
З 1994-го до 2002 року працював у місцевих органах виконавчої влади та був заступником Януковича на посаді донецького губернатора.
Потім став народним депутатом Верховної Ради 4 скликання, з 2003-го по 2004 рік поєднував депутатство з посадою віцепрем’єр-міністра України. До парламенту 5 і 6 скликань увійшов від “Партії регіонів”. У 2006 році був призначений на посаду віцепрем’єр-міністра.
У березні 2010 року призначений першим віцепрем’єр-міністром – міністром економічного розвитку і торгівлі в уряді Миколи Азарова, а через два роки призначений секретарем Ради національної безпеки і оборони України.
Саме будучи на цій посаді, Клюєв вчинив дії, спрямовані на розгін Євромайдану. Цей факт був підтверджений тодішнім главою КМДА Олександром Поповим. Згідно з його свідченнями, вранці 29 листопада йому зателефонував секретар РНБО Андрій Клюєв і поцікавився ступенем готовності ялинки, яку мали встановити на Майдані Незалежності. Попов повідомив йому, що все йде за планом. Клюєв зажадав встановити ялинку сьогодні ж, а також повідомив Попову, що всі подальші вказівки йому дасть заступник секретаря РНБО Володимир Сівкович.
Те саме підтвердив і начальник київської міліції Валерій Коряк, за його словами слухати накази Сівковича йому сказав ексміністр МВС Віталій Захарченко.
24 січня 2014 року Янукович звільнив Клюєва з посади секретаря РНБО і призначає главою Адміністрації президента, на якій ексчиновник декларував прагнення досягти мирного вирішення політичного протистояння – виключно за столом переговорів.
26 лютого 2014 року указом в.о. президента України Олександра Турчинова звільнений з посади глави Адміністрації президента.
4 березня СБУ оголосила Клюєва у розшук як людину, підозрювану у масових вбивствах активістів у центрі Києва з 18 по 22 лютого
Через місяць ГПУ завела на колишнього главу АП справу за ознаками кримінального злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України (заволодіння майном в особливо великому розмірі). 7 жовтня 2015 року ГПУ порушила проти Клюєва справу за ч. 5 ст. 191 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем) КК України за підозрою у розкраданні 1,5 млрд грн кредиту державного банку.
5 квітня 2016 року міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков повідомив про оголошення Інтерполом у міжнародний розшук Андрія і Сергія Клюєвих.
Це далеко не всі ексчиновники часів президента-втікача Віктора Януковича, тут же можна згадати і про колишнього першого віцепрем’єра Сергія Арбузова, якому інкримінують привласнення 120 млн гривень при створенні телеканалу БТБ, та ексглаву СБУ Олександра Якименка, підозрюваного у скоєнні злочинів проти людяності, а також у державній зраді і шпигунстві на користь Російської Федерації.
Ексміністра освіти Дмитра Табачника Генеральна прокуратура підозрює у розкраданні майна на 35 млн. гривень. Оголошеному у розшук ексміністру доходів і зборів Олександру Клименку винесене повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 (зловживання владою або службовим становищем) КК України. Колишній міністр енергетики Едуард Ставицький підозрюється у привласненні державного майна, а саме у незаконній приватизації президентської резиденції “Межигір’я”.
Хто повернувся
Ексміністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова
Богатирьова народилася 6 січня 1953 року у місті Бакал у Російській Федерації в сім’ї робітників, яка незабаром переїхала до Краматорська Донецької області. Вона закінчила у 1977 році Харківський медичний інститут і заочно пройшла навчання у Київському університеті імені Тараса Шевченка, отримавши диплом юриста.
У 1990 році почалася її політична кар’єра – Богатирьову обрали народним депутатом. Всього мандат у Верховній Раді діставався їй 6 разів.
У 1994-1999 роках обіймала посаду заступника міністра охорони здоров’я України, у 1999 – 2000 – міністра охорони здоров’я. Консультувала другого президента України Леоніда Кучму.
На президентських виборах 2004 року стала довіреною особою кандидата у президенти Віктора Януковича. Незабаром обійняла посаду заступника голови фракції “Партії регіонів”. З грудня 2007 року – секретар РНБОУ.
28 січня 2008 року політрада Партії Регіонів виключила Богатирьову з політичної сили за її позицію стосовно грузинсько-осетинського конфлікту.
14 лютого 2012 року її було звільнено з посади секретаря Ради національної безпеки і оборони України і призначено віцепрем’єр-міністром – міністром охорони здоров’я України, чиї обов’язки виконувала до 2014 року.
6 березня 2014 року увійшла до списку осіб, на яких поширюються санкції Євросоюзу і Канади. 21 жовтня 2014 року Генеральною прокуратурою України Богатирьова оголошена у розшук. 20 березня 2015 року заочно заарештована Печерським районним судом Києва.
Після цього до вересня 2016 року чиновницю розшукував Інтерпол, проте пізніше всі заходи щодо неї були припинені.
Богатирьову підозрюють у розкраданні державних коштів в особливо великих розмірах під час організації та проведення закупівель лікарських засобів і виробів медичного призначення. Їй загрожує від семи до дванадцяти років ув’язнення.
Але, як засвідчує практика, наявність кримінальних справ ще не означає, що підозрюваний потрапить на лаву підсудних. В Україні вже є щонайменше два приклади того, що фігуранти списку Януковича не тільки повернулися назад, але й цілком вільно розгулюють вулицями Києва.
Ексміністр юстиції Олена Лукаш
Колишня народний депутат від “Партії регіонів”, представник президента в Конституційному суді і міністр юстиції України була одним із фігурантів списку осіб, причетних до масових вбивств активістів у центрі Києва у період з 18 по 22 лютого 2014 року.
У вересні 2015 року СБУ оголосила Лукаш у розшук, підозрюючи її у скоєнні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу (привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем).
Правоохоронці звинуватили ексміністра у зловживанні обов’язками, коли чиновниця, за змовою з іншими працівниками Мін’юсту, фактично штучно провела тендерні процедури з метою реалізації загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС.
У процесі реалізації цієї програми, як стверджує прокуратура, вона заволоділа державними коштами у розмірі понад 2,5 млн гривень.
У листопаді 2015 року, повернувшись в Україну, Лукаш була заарештована на 2 місяці із правом внесення застави у 5,1 млн грн, яку вніс той-таки народний депутат Новинський. Відтоді розслідування справи застопорилася. У підсумку у 2018 році Юрій Луценко заявив, що Генпрокуратура України не знайшла доказів вчинення злочинів колишнім міністром юстиції України Оленою Лукаш.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини