Вечір. Гори. Молодий гуцул притуливси до любаски, ти-й показує ї на небо:
– Ганю, вьидиш вон ту звізду?
– Вьиджу, Місю.
– То – ти!
– А вьидиш вон ту зьвізду?
– Вьиджу.
– То – я!
– А вьидиш тамка тагі зьвівзда на зьвізді?
Ганє аж ожила, бо ї троха зимно, а він іно цілий вечер на зьвізди показує:
– Вьиджу, Місю, вьиджу!
– Знаєш що то є?
– Та звідки, Місю солоденький, – Гани підсунуласи ближчи, притулиласи і аж затремтіла в передчутті, – а, що воно таке, коли зьвізда на зьвізді?
Місьо задер голову і замріяно каже?
– То я на мопеді, який мені дєдьо подаруют на день народжінє.
Оповів: Олег Ущенко
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини