Про сповідь і гріх

Один хлопець вирішив посповідатися і прийшов до священика:
— Отче, я хочу посповідатися Вам про свій гріх.
— Слухаю, сину мій.
— Учора я гуляв парком і на алеї побачив жінку, що лежала під деревом зовсім нага.
— Це ще не гріх, сину мій.
— Я підійшов до неї поближче і задивився.
— Це також не гріх, але вже спокуса.
— Тоді вона розтулила ноги й грайливо поглянула на мене.
— Це вже велика спокуса.
— А я став, як укопаний, і дивився на неї, доки вона не пішла.
— Так, сину мій … гріх! Гріх було цим не скористатися!

Оповів: Віктор Шкільнюк