Приїхала провідниця додому. А вдома, як завжди – купа роботи.
Увесь день прала, прасувала, прибирала, варила. І, звісно, стомилася – з ніг падає. Тільки до ліжка, голову прихилила до подушки – і спати. Аж тут чоловік починає вовтузитися збоку і бурмоче до неї:
– Ну, давай, тойво, не спи…
Вона – засинаючи і вже крізь сон:
– Почекай, почекай… Зараз поїзд рушить, тоді…