Приїхав гуцул на Петра і Павла до Львова. Захтів хлоп від своїх баранів та овець трохи відпочити, кави випити, на Шевченка подивитися, на Клюмбу сходити…
Як стемніло, біля однієї кнайпи перестріли його троє:
– Давай, мужичок, бабкі гані!
– Зара, хлопці, зара… – каже гуцул і поволі витягує із-за пазухи обріза. – Ану, хлопчики, лягли! Лягли, я кому сказав! І попливли, і попливли…
Повзуть пацанчики по асфальту, зображаючи плавальні рухи. Тут один із “плавців” не витримує:
– Ну ти, чувак, і дурной!
– А шо ся стало?
– Да кто ж по асфальту плаваєт?
– Писка стули швидко! Бо зара пірнати будеш!