Прикарпаття, село, місцева кнайпа. Сидить вуйко, п’є горівку (то був обід) без закуски і тихенько плаче. Заходить кум:
– Куме! В обід та без мене? Та що ся стало?
– Ой, куме, не повірите. Оце жінка попросила в Божу неділю зрання, бо йде до церкви, подоїти корову! Ну думаю, перший раз, але що то мені!
Ледвем здоїв літру молока. Вона, зволоч, брикнула лівов ногов та перевернула видро.
Беру кусень шнурка та прив’язую ногу до слупа. Дою. А вона, зараза, вдарила правов! Ще найшов кусень дроту, прив’язав до другого слупа. Дою по третому разу. Вже майже зцідив три літри! А вона хвостом!… Ні шнурка, ні дроту, знімаю ремінь. Прив’язую до верха хвіст. І ви, куме, не повірите… Падають штани… А ззаду заходить жінка!
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини