Дискусії про загрозу з боку Росії часто зводяться до риторичного запитання: чи дійсно після затяжної війни в Україні Путін ризикне кинути виклик об’єднаним силам НАТО? Проте військові експерти дедалі частіше вважають це не гіпотетикою, а питанням часу, форми і місця.
Журналіст Марк Чемпіон поспілкувався з високопоставленими офіцерами з близько 20 країн у Королівському інституті об’єднаних сил у Великій Британії. Вони обговорювали відновлення корпусного рівня військового управління, від якого відмовилися ще у 90-х. Про це повідомляє 24 Канал з посиланням на Bloomberg.
У НАТО серйозно розглядають загрозу з Росії
“На початку вторгнення в Україну у 2022 році командири НАТО були так само, як і всі інші, здивовані некомпетентністю російського нападу на Київ, фіаско, в результаті якого було знищено вершки бойових військ і техніки Москви. Але будь-яке самовдоволення, що послідувало за цим, тепер зникло”. – каже Марк Чемпіон.
Раніше у НАТО казали, що у разі закінчення війни в Україні перемогою Росії, вона зможе напасти на країну НАТО через 5 – 10 років, але зараз оцінки базуються вже на звіті данської розвідки на початку цього року: шість місяців для локальної атаки, два роки для регіональної війни в Балтії та п’ять років для будь-якого ширшого європейського конфлікту.
Спроможності російської армії, всупереч втратам у перші місяці вторгнення в Україну, не тільки не зменшились, а й посилилися. Росія наростила чисельність військ, збільшила виробництво озброєння та навчилася протидіяти західним технологіям.
Україна вже не має такої технічної переваги над Росією, як на початку повномасштабної війни. У засобах радіоелектронної боротьби та дронах Росія може вже і випереджає НАТО. Російські ракети, наприклад “Іскандер”, вже можуть уникнути перехоплення навіть системою Patriot.
Ще тривожніше – повна байдужість російського командування до людських втрат. У країні НАТО не можуть собі такого дозволити. Військові НАТО визнають, що населення країн потрібно готувати до великих втрат у разі війни.
Ні здатність Росії атакувати, ні її цілі не були предметом суперечок. Передбачалося, що Путін прагне відновити статус Росії як великої держави в Європі, тому продовжуватиме намагатися підкорити колишні російські колонії та зруйнувати НАТО,
– пише журналіст.
Мета Кремля – не обов’язково пряме вторгнення до Польщі, як деякі бояться, а насамперед дискредитація принципу колективного захисту НАТО – статті 5. Показова атака на одну з країн Балтії може підірвати віру в єдність Альянсу. Скажімо, Росія може напасти на Естонію хоч сьогодні.
НАТО, ймовірно, не готовий до війни з Росією
Поки НАТО відновлює корпуси й організовує логістику, Росія вже готується до наступних дій. Навіть найголовніші частини, як-от американський 18-й повітряно-десантний корпус, не цілком готові до нової війни, яку диктують безпілотники та радіоелектронна боротьба.
Корпус швидкого реагування союзників, еквівалент НАТО під керівництвом Великої Британії, все ще формується, і залишився ще рік, перш ніж він зможе відобразити спектр можливостей, які може мати американська 18-та.
Водночас НАТО стикається з проблемами перекидання військ через Європу, де інфраструктура, транзитні дозволи та слабка протиповітряна оборона створюють вразливість. Кожен європейський порт, склад, завод і залізнична колія, залучені в ланцюжку поставок війни, стануть виправданою ціллю для російських ракетних ударів.
Європейські уряди почали вкладати кошти в оборону, зокрема в безпілотні технології. Майже існує консенсус, що Росія має програти в Україні, хіба що окрім Угорщини Віктора Орбана.
Однак час спливає. Європа все ще рухається надто бюрократичним темпом мирного часу, тоді як США починають рухатися назад. Обом сторонам потрібно змінитися. Саме Путін вирішуватиме, що він робитиме і коли, а вагання Заходу просто створюють для нього вікно для дій, чи то в Україні, чи за її межами,
– каже Чемпіон.
Як сказав Руперт Сміт, британський генерал у відставці та колишній заступник Верховного головнокомандувача об’єднаних збройних сил НАТО в Європі: «Ви боретеся тим, що маєте в руках у цей день». За нинішніх траєкторій розвитку подій цього може бути недостатньо, щоб стримати Кремль від продовження своїх планів щодо великої держави.
