Серед Карпатських гір жили і не бідували собі два села. В одному проживали бойки, в другому – лемки. І от одного разу до лемків, переборовши страх і зневагу, прийшов бойко. З пропозицією, що він купить трохи овець по 1 ринському злотому за штуку. Лемки забули про давню неприязнь до бойків, бо гроші то є гроші. Продали бойкови шось зо 5 овець…
Приїхав бойко за тиждень. І сказав, що купить ще 5 овець, але вже по 2 ринських злотих за вівцю…
За третім разом купив ще 5 овець вже по 3 злотих ринських. А вже востатних овець, то забрав по 5-ть злотих ринських за штуку (колись, ще коли був маленьким, дідо мені вповідали таке, що коня можна було виторгувати за 5 злотих ринських). Після чого сказав, що через тиждень купить по 6 злотих ринських за вівцю ще стільки, скільки лемки зможуть назбирати у своєму селі і по околиці. І поїхав собі, залишивши замість себе помічника. А помічник той зібрав лемків докупи і вповів їм так:
– А нумо, легіні, разом з вами на тому файно заробимо. Я віддаю вам всіх овець і баранів, що ми у вас вкупили по 5 злотих ринських за вівцю, а ви продасьте їх тому газді по 6-ть. Бо не маю коли на нього чекати – мушу доньку заміж віддавати. А я буду мати гешефт на тому, шо ми бойко заплатить.
Лемки ся втішили, забрали назад свої вівці, віддали за них всі гроші, що заробили і ще раз так. Нє, не шкодували, бо ж мали файно на тому заробити. А помічник поїхав собі гет…….
Більше в тому селі ані того бойка, ані його помічника ніхто не видів…
Оповів: Любомир Коваль
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини