Закарпатець Андрій Люташин захищав небо України та був одним з тих, кого називають “Привидом Києва”. Загинув пілот 8 березня 2022 року, скерувавши свій вже підбитий літак в окупантів.
Як повідомляє “Суспільне”, за бойову хоробрість посмертно 47-річного Андрія нагородили Золотою зіркою.
Що відомо про життя Андрія
Працював Андрій Люташин начальником служби повітряно-вогневої і тактичної підготовки бригади тактичної авіації. Він навчав польоту курсантів, ставив майбутніх пілотів-винищувачів на крило.
У 2014 році з перших днів війни Андрій не вагаючись став на захист й до кінця був поруч зі своїми військовими побратимами.
Народився він у родині військових. Мама працювала з авіаційною технікою, батько – росіянин, 33 роки присвятив військовій авіації.
“Він пішов стопами батька. Батько був воєнним льотчиком. Я служила теж у льотній частині, яка була у Мукачеві. Потім у Василькові”, – каже мати Людмила Люташина.
Батько Олександр Люташин розповідає, що Андрій обійшов його на всіх напрямках і льотчик з нього вийшов чудовий.
“Вийшло так, що він обійшов мене на всіх напрямках. Якщо почати з того, що перші навички льотної роботи ненароком ми прищепили йому тут. У льотчиків є така річ – заняття на тренажері. Я брав товариша з собою, садив його туди в кабіну і він за мене наліт набирав”, – розповів він.
Після школи Андрій вступив до Чернігівського військового училища. Після цього – служив в Умані, згодом у Борисполі 10 років пропрацював пілотом-інструктором і навчав курсантів.
“В інструктори відбирають найкращих. Тобто він не тільки літає добре, він ще й готується навчати молодь. Він 10 років був льотчиком-інструктором. Ну і як завжди почалось скорочення. Перевели його на вертольоти. Точніше погодився він під Київ на вертольоти. Пройшов теоретичну підготовку. Політав на ньому, на цьому вертольоті. Питаю: “Ну як?”. Він каже: “Досі не зрозумію, як ця штука літає”, – зазначив батько.
Захищав Україну у 2014 році
За словами мами, син вирішив повернутись до цивільного життя. У 2014 не вагаючись поновився на службі у складі бригади тактичної авіації.
Також з 24 лютого 2022 року Андрій брав участь у бойових діях.
“Якось дивилась телевізор, кажу: “Знаєш, сину, піду у військкомат і візьму автомат”. А він каже: “Мамо, у мене на всіх патронів вистачить. І вистачило”, – додала мама.
Мама Людмила розповідає, що дзвонив син щодня не менше двох разів. Востаннє так було 7 березня, а вже 8-го зв’язок зник.
“І от через місяць ми тільки дізнались…Серце відчувало”, – сказала мама.
8 березня Андрій загинув, він скерував палаючий винищувач на колону окупантів.
“Андрій сказав: “Я їм в руки не дамся”. Він відстріляв. У нього вже нічого в літаку нема. Це було село Березівка, Бучанський район. На Житомирській трасі. Там йшла колона. І він пішов у ту колону. Ми місяць не знали”, – розповідають рідні.
В Андрія залишилися дружина Тетяна та двоє синів. Поховали 47-річного майора на Алеї Слави в рідному Мукачеві.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини