“Що ми дітям в голову всовуєм?” – письменник Руслан Горовий проаналізував дитячі пісеньки і жахнувся (18+)

Журналіст, письменник, волонтер, а також багатодітний батько Руслан Горовий на своїй сторінці у Facebook проаналізував  у притаманній йому саркастичній манері дитячі пісеньки, зокрема і загальновідому “Сороку-ворону”. І зробив висновок, що запитань до цієї творчості більше, аніж відповідей.  

“Коли ти молодий, то ростити дитину легше. Реально легше. В голові крім дитини ще кар’єрні сходи, зйомна квартира, машина якої нема. Ще ceкc тричи на добу, можна даже на самоті, сміття винести, покурить на балконі і йобнуть з друзями.

Звісно, шо за таких обставин особливо звертать увагу на колискові чи потішки, якими бавиш дитину, немає часу. Моя старша, наприклад, нормально засинала під «Спи мій маленький мутантику» Ганни Лев і нічого. А середній той вопщє спать лягав в тиші бо музика чи таткові віршики старшій спать заважали.

Но коли ти бавиш малу дитину вже в скажімо так зовсім дорослому віці, коли голова болить навіть не бухаючи, спонтанний ceкc чітко спланований, хата своя, а замість машини все частіше хочеться сісти на вєлік, то з’являються час і натхнення подумати над тим, шо ти вкладаєш в маленьку голову.
Ну от «Сорока – ворона» всі чули?

Гарна потішка? Отож. А про шо вона? Сидиш, розказуєш і раптом думаєш – лютий піздєц. Це ж інструкція про те, як не треба ставитися до дітей.

Давайте згадувать.
Ну початок понятно:
«Сорока-ворона
Діткам кашку варила
На припічку студила…»
Вроді нормальна мати. Дітям кашку варила.
А тепер згадаймо за яким принципом хто ту кашу получив.
«Цьому дала бо маленький». Ну ок. Мале воно і в Африці мале. Обіжать нізя.
«А цьому дала бо кривенький». Ну понятно. Обмежені можливості, хто ж без каши лишить. Їж.
«Цьому – бо воду носит». Оця дитина відверто попала. Якшо ти не малюк і в тебе нема фізичних вад, їди гаруй, носи воду. Ішо в нас там скажуть спеціалісти по домашньому насильству? Шо за примус до роботи на фоні шантажу кашою?
Тим більше шо далі, увага!
«А цьому дала бо гарно просить».

Ах, уєть. Один значит воду тягає, а другий просто просить гарно. Тобто ми власній дитині з самого дитинства вкладаємо модель поведінки: можна нічого не робить, головне попросить гарно. Ну звісно якшо ти не зовсім малий або в тебе немає фізичних відхилень. Бо увага! Якшо ти не носиш води, або не гарно просиш то:
«А цьому ледачому попу набили…» уявіть собі! Набили дитині п’яту точку.. національна поліція, служба у справах дітей, Кулєба де ви?

А далі вопще «ген-ген полетіли і на головку сіли»… тут до кінця непонятно, но якшо малюку сісти на голову то дуже схоже шо наступного разу він попаде в категорію «бо кривенький», нє?

Вопщім оце співаєш і думаєш, шо ти співаєш? Шо ти дитині в голову всовуєш?
Або колискова про котів.
Ті шо «сірий, білий обидва»?
Як там?
«Сірий, білий, волохаті
Та й не ходіть по хаті
Не будіть ви дитяти..»
А от далі дуже цікаво.
«Нехай мале дитя спить….
Треба його різкой бить…»
Кого блядь різкою? Дитя? Нукукуй?
Одним словом запитань більш ніж відповідей. А все тому, шо вже дорослий і зочеш понять, шо співаєш. От і виходить, тик-мик і дитина засинає під Пирятинський «Яготин»… там хоч все понятно.

Все заснула. Спіть і ви.”

Коли ти молодий, то ростити дитину легше. Реально легше. В голові крім дитини ще кар’єрні сходи, зйомна квартира, машина…

Gepostet von Ruslan Gorovyi am Montag, 22. Oktober 2018