Я, звичайно, все розумію. І прагнення всіх дамочок, в тому числі і моєї коханої, стати ще краще, ніж вони є насправді. Але ось їх маніакальне прагнення зробити краще всіх оточуючих мені, напевно, недоступне… Почалося все, як зазвичай, після новорічних свят. Моя благовірна спробувала почати нове життя з початком року. Але як – би не так. Тазики з олів’є і бабусин наполеон допомогли їй безславно програти боротьбу з любов’ю до смаженої картоплі і пампушок з повидлом та інших смаколиків. Тому боротьба була тимчасово відкладена. І ось тепер Катя вирішила, що ті зайві два сантиметри на талії, які були у неї, скільки я її знаю, заважають їй в цьому році просто до неможливості.
День перший. Моя мила одягла на себе джинси, які носила в дев’ятому класі. Ледь застебнула, і надула губи. На моє боязке зауваження, що Катюша містилася в ці джинси виключно в положенні “лежачи” останні п’ять років, я отримав ляпаса. І за що? ! Абсолютно незрозуміло.
День другий. Мені здається, Катя починає сходити з розуму. Гаразд, нехай худне, але навіщо ж над усіма іншими знущатися? Моя кохана згодувала все смачне, що було в холодильнику, нашому коту. Мурзик очманів, роздувся, і лапами ледве діставав до землі. На вечерю вся сім’я їла щось, що могло б бути несолоним рисом. Кажу “могло б”, тому що без мікроскопа вміст тарілки було практично невидно. Зараза-теща активно підтримала Катю.
День третій. На роботу не йшов, а біг. Чекав обідньої перерви, як манни небесної. Колеги дивилися з жалістю. Хтось пожартував: “Тебе що, жінка не годує? !”. Жартівники нещасні. Ввечері тесть намагався випросити у жінок нормальну вечерю. Ага. Катька поставила перед татком тарілку з морквяним рагу. Ну і дитину вони виростили. Над рідним батьком так знущається!
День четвертий. Кіт Мурзик просився на волю. Підозрюю, що не до кішок. Бідолаха давно забув про підступну щедість господині, і тепер, як повноправний член родини, теж живиться дієтичними продуктами. Проситься на вулицю. Там водиться справжнє, а не соєве м’ясо.
День п’ятий. А теща все-таки людина. Зуміла пронести в будинок повз пильне око Каті пакет з цукерками. Треба запам’ятати, що вона любить такі і як-небудь їй купити (Боже! Я? Тещі? Цукерки? Ось довели…) після того, як ця Катькина битва з сантиметрами закінчиться. “Катя, ну навіщо ти з ними воюєш? ” – ласкаво шепочу я ввечері їй на вушко. “Сантиметри такі маленькі, а ти велика…” Ледве встиг договорити. Нічого-нічого. Будемо вважати удар по вуху легким масажем.
День шостий. Все, набридло. Намагався пояснити коханій дружині, що чоловік повинен добре їсти, інакше у нього ні на що не буде сил. Не допомогло. Але було і веселе. Спостерігав, як мій тесть, ой, вибачте, тато, чоловік видатної комплекції, після трудового дня з’їв салат із селери, і так правдоподібно сказав: “Я ситий!” Так у ньому актор пропадає.
День сьомий. Ура, п’ятниця! Після роботи – пиво, пиво, пиво, з картоплею, з сосисками, і ніяких варених овочів! З небес на грішну землю… “Милий, ти повернешся додому раніше, адже сьогодні пральну машинку привезуть…” Ні, ну яка сте…дружина моя улюблена. Її технічній освіті будь-хто позаздрить, а вона вдає, що не може впоратися з пральною машиною. Це що, у жіночих журналах радять прикидатися дурною і безпорадною? У тих же, де радять худнути разом з усією родиною? Ввечері теща підстерегла мене біля входу у ванну і мовчки всунула в руку бутерброд з салом. Трохи не розплакався і сказав “Спасибі, мамо”. Ось героїчна жінка. І де вона його ховає?
День восьмий. Все пропало. Мурзик знайшов на балконі тещину заначку. Вночі чув, як він гарчав, роздираючи сало зубами. Злякався до нього наближатися, що б відібрати. Лежав без сну і заздрив. Вранці мама поїхала до приятельки з голодним блиском в очах, а тесть покликав мене в баню. Як і передбачалося, до лазні ми не дійшли, і осіли в найближчому кафе. Додому всі повернулися ситі і благодушні, де застали злу і голодну Катю в гарячій суперечці з знаряддям тортур.Ваги відчайдушно чинили опір її натиску, і відмовлялися зрушити стрілку хоч трохи вліво.
День дев’ятий. Настала криза. В гості прийшла Катіна подружка. З тортиком і пляшкою мартіні. І щиро дивувалася з приводу запропонованих їй млинчиків з кабачка. Я, виявляється, недооцінював цю милу, чарівну пліткарку і скандалістку Люду. От блін. Рано радів. Вона допустила жахливий промах – сказала “дорога, ти схудла”. Це просто кошмар. Я давно помітив, що жінки кажуть це один одному просто так, від випадку до випадку, просто, щоб зробити приємне. А нам далі мучитись. Дякую, Люда, надихнула.
День десятий. Здається, назріває буря. Катя дістала з шафи ті трикляті джинси. І – джинси застебнулися на ній легко. Дивно. Я міг би заприсягтися, що ні на один сантиметр моя кохана не схудла (адже ось парадокс – всі схудли, а Катя – ні). Мама і тато хитро переглядаються.
І тут мене осяює – хай живе швейна машинка і тещині вмілі руки! А зовсім щаслива Катя влаштувалася у мене на руках з тарілкою, на якій лежав величезний шматок торта, і, сподіваюся, надовго залишила цю дурну затію. Я її люблю, а не ці горезвісні сантиметри. А еталонні джинси я заховав подалі. Куди – бачив тільки Мурзик.
За матеріалами Блискавка.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини