Десь у Закарпатті. Сидить Василь у корчмі, до нього підходить його донька, каже:
– Няню, пойте дому, мамка вас чекать.
Він дивиться на неї довим сумним поглядом, а потому дає їй п’ятдесят грам паленки. Дочка надпиває, каже:
– Фуй, якоє гурькоє!
– Но, а ви з мамков думаєте, же в мене життя солодкоє.
Оповіла: Леся Яворська
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини