Про хитрого онука і затверділого хробака

Маленький хлопчик зі своїм дідом очищали двір граблями від листя.
Хлопчик зауважив хробака, який намагався залізти назад в землю, але йому не вдавалося.
Онук:
– Діду, сперечаємося на 100 гривень, що я запхаю хробака назад в його нору?
– Не вийде. Він дуже м’який і звивається.
Ну, посперечалися. Хлопчик біжить до дому і виходить з флаконом лаку для волосся.
Оббризкує хробака, розпрямляє і чекає, поки той затвердне, а потім легко запихає його назад в нору.
Дід дає онукові 100 гривень, хапає лак і біжить до хати. За півгодини бабуся виходить з будинку і дає внукові ще 100 гривень.
Онук:
– Ба, так дід вже дав мені 100 гривень.
Бабуся, загадково усміхаючись:
– Я знаю. Ці особисто від мене.

До теми:


Про священика, дівчину і бритву для гоління

Дівчина й католицький священик сидять поруч у літаку. Літак заходить на посадку й дівчина каже до священика:
— Падре! Мені незручно вас просити, але чи не могли б ви допомогти мені? Річ у тім, що я купила собі нову дорогу бритву для жінок, яку треба задекларувати. Але я не маю грошей! Ви не були б ласкаві сховати цю бритву під своєю сутаною, митники нічого не помітять!
— Донько моя! — відповідає священик. — Брехати — грішно! Але мій обов’язок — допомагати людям, тож я спробую щось придумати.
Літак приземлився, пасажири проходять через смугу митного контролю. Митник запитує священика:
— Отче, чи маєте ви щось під сутаною, що потрібно задекларувати?
— Вище пояса ні, сину мій.
— А нижче пояса?
— А нижче пояса я маю прилад для жінок, яким іще ніхто не користувався.
— Зрозуміло, проходьте. Наступний!

До теми:


Про батька, сина та альтернативу

Малий приходить до тата і питає:
— Тату, а що таке — альтернатива?
— Складно пояснити в двох словах, поясню на прикладі: ти працюєш на заводі, з року в рік горбишся й горбишся, поволі накопичуєш гроші. Нарешті тобі грошей вистачає на переїзд у село. Ти купуєш десяток яєць і виводиш із них курчат. Годуєш їх, поїш, доглядаєш за ними, вони підростають і починають нести яйця. А ти їх в інкубатор і ось ти вже маєш тисячі курчат. Ти їх доглядаєш і ось — уже тисячі дорослих курей. І ці тисячі курей починають нести яйця — і ти вже крутий фермер! І тут раптом повінь — і всю твою ферму змиває, все погинуло, все змите…
— Тату, а де ж альтернатива?
— О! — альтернатива: качки!


Про велелюбне подружжя і склянку води

Закарпаття. Лягли чоловік з жінкою спати.
– Сонце, давай займемеся коханням? – пропонує чоловік.
– Син не спить, – відповідає жінка.
– Та спить.
– Нет, не спить, – наполягає жінка.
– Айбо позерпай (никай): синку, принеси лим води…
(тишина)
– Видиш спить! – втішився чоловік.
Шалене кохання, бурхлива кульмінація. Обоє в екстазі на постелі.
І тут лунає голос із темряви: “І довго я туй з кружков буду стояти?”


Про неспішну жінку і яйця

Одна жінка на базарі продавала яйця. Інші продавали по 4, а вона за 8!
Всі їй радять:
– Жінко! Та спусти ціну, бо так ніґди їх не продаш…
А вона спокійно відповіла:
– Я почекаю. Ніде ся не спішу.
Під вечір прийшов один чоловік і каже їй:
– Треба ми 100 яєць, ціна мене не цікавить, але принеси ми їх аж до дому.
Вона спокійно відповіла:
– Я їх принесу, бо ніде ся не спішу…
Як принесла йому яйця, він питає чи може вона трохи затриматися, аби разом повечеряли?
– Маю час, бо ніде ся не спішу…
Після вечері чоловік запропонував їй каву і вино.
– Чого би ні, – відповіла жінка. – Ніде ся не спішу.
Так ся опинили в ліжку. Після палкого кохання жінка засміялась і каже:
– Коли розповім коліжанкам на базарі, що продалам яйця по 8, наїламся, напиламся, і ще три рази покохалася…
Чоловік ся засміяв і каже:
– Та не три рази, але лише один раз!
А жінка і каже:
– Так я почекаю. Ніде ся не спішу…


Про гуцула і пані з міста

Зустрічаються гуцул і пані у великому місті.
– О, шановний, який у вас великий капелюх!
– Пані, це гуцульський капелюх, я родом з Карпат, у нас гуцулів – все велике!
– А яка у вас велика сокира!
– Пані, це не сокира, а бартка. Як я вже казав, я із Карпат, у нас гуцулів – все велике.
Пані спокусилася…
Через кілька хвилин, обтрушуючи спідницю:
– А ще казав, що “з Карпат”…
– Пані, вибачте, але я ж не знав, що ви теж з Карпат!


Про двох коліжанок і подружню вірність

Зустрілися дві коліжанки. Розмовляють про життя-буття…
Одна питає:
– Я так чула, що ти розлучилася? Розкажи, бо вже півміста гуде, а я ніц не знаю…
– М-ммм,.. ну-ууу можна так сказати, що я не пройшла випробування на вірність…
– Йой,.. як ї’с файно вповіла. Бо твій колишній описав це все одним коротким словом – “курв@”…


Про переляканого чоловіка і акушера

Після народження дитини, батько в паніці прибіг до акушера.
– Лікарю, – сказав він. – Я не знаю, як це сказати. Але я трохи засмучений, тому що моя донька – рудоволоса! Вона не може бути моєю!
– Дурниці, – відповів лікар. – Навіть якщо у вас з дружиною чорне волосся, можливо, що у кого-то з ваших предків було руде!
– Це неможливо, – наполягав батько. – У наших сім’ях вже багато поколінь у всіх була чорна, як смола шевелюра.
– Ну, тоді дозвольте мені задати вам пікантний запитання. Як часто ви кохалися з дружиною?
Трохи збентежений, чоловік відповів:
– Я сильно втомлююся на роботі, тому ми з дружиною робили це раз або два в кілька місяців.
– Так ось воно що! – впевнено сказав лікар. – Це іржа!


Анекдот із життя математиків

Приходять до професора два студенти іспит складати. З комбінаторики. У ті ще часи.
Додому прийшли до професора. Складали, складали, за картами засиділися, за кістьми гральними, стемніло.
А у той час і студенти, і професори були бідні, додому їх не відправиш, довелося спати укладати у професорській трикімнатній квартирі. У одній кімнаті – два студенти, у іншій – професор з дружиною, у третій – професорська донька. Полягали, сплять.
Прокидається студент, думає – “А якого біса я з цим йолопом лежу, піду професорську доньку відвідаю”. Зирк в одну кімнату – дві голови з-під ковдри стирчать – ну то професор з дружиною, глядь до іншої – одна голова. Донька! Шусть до неї під ковдру, сплять.
Не спиться і професору. Встає серед ночі, дай, думає, до доньки гляну, мало що від цих бовдурів чекати. Шусть до однієї кімнати, там дві голови, – ага, студенти; глядь до іншої – одна, точно – донька. Підійшов ближче – спить.
Ось тут і другий студент прокинувся, і, як ви вже здогадалися, відправився слідами першого, на пошуки професорської доньки.
Ранок. Прокидається професор. Один. У кімнаті студентів. Хм …Заглядає в одну кімнату – там студент з донькою, в іншу – студент з дружиною. Чухає потилицю:
– Скільки років викладаю комбінаторику, але, ку@ва, таких перестановок ще не бачив!!!


Про новенького у американській школі і історію (18+)

Початок навчального року в американській школі. Класна керівниця знайомить клас:
– Діти, у нас новенький – Шакіро Сузукі з Японії, знайомтеся. А зараз починаємо урок і подивимося, як добре ви знаєте американську історію.
Хто сказав “Свобода або смерть”?
У класі мертва тиша. Сузукі піднімає руку:
– Патрік Генрі, 1775 рік, Філадельфія.
– Дуже добре. А чиї слова: “Держава – це народ, і як така ніколи не повинна померти”?
Знову рука Сузукі:
– Абрахам Лінкольн, 1863, Вашингтон.
Вчителька суворо дивиться на клас:
– Соромно, діти! Сузукі – японець, а знає американську історію краще за всіх!
У цей момент тихий голос із задньої парти:
– Заграли довбані емігранти!
Вчителька різко обертається:
– Хто сказав?
Сузукі підхоплюється і відтарабанює:
– Генерал МакАртур, острів Гвадалканал, 1942 рік.
При повному онімінні класу, вигук із задньої парти:
– Поцілуй мане в …!
Вчителька покривається плямами:
– Хто?
Сузукі миттєво схоплюється:
– Білл Клінтон Моніці Левінські в Овальному кабінеті, Вашингтон, 1997 рік.
Обурений крик:
– Сузукі – лайно!
І ні секунди затримки:
– Валентино Россі на мотогонках ГранПрі-Бразилія в Ріо де Жанейро, 2002! – Випалює японець!
Клас в істериці, вчителька в непритомності, відкриваються двері і з’являється розлючений директор школи:
– Й@б вашу мать! Що тут за бардак?
Сузукі:
– Президент Єльцин, засідання парламенту Росії, 1993 рік.
Вчителька: Все, діти, перерва.
Репліка із задньої парти: Яка, на х@й, перерва?
Вчителька: це ще хто?
Сузукі: Олег Ляшко, лютий 2014 року