Для мене, як і для багатьох інших людей, навчання в університеті минуло з твердим переконанням, що оцінки вирішують все.
Викладачі та батьки переконували, що висока успішність відкриє перед нами всі двері цього світу. Високий бал – це ключ до успішного життя.
І я сліпо вірив у їх слова…
Я пам’ятаю час, коли навчанням я доводив себе до напівживого стану тільки заради того, щоб отримати високий бал на іспиті.
І мені здавалося, що все це важливо, але зараз я б не хотів, щоб моя дитина вчилася так само завзято, як колись її батько.
Це звучить дивно, але я поясню свою позицію.
1. Ніхто і ніколи не питав мене про мої оцінки
Жоден роботодавець ніколи не цікавився моїми оцінками в університеті!
У жодному резюме мені не зустрічалася графа «успішність», але у всіх без винятку був обов’язковий пункт – «досвід роботи».
Ще більш дивний той факт, що мої навички роботи на комп’ютері та спортивні досягнення надають мені більшу «вагу» при влаштуванні на нову роботу, ніж п’ятірки в заліковій книжці.
2. Я забув все, що вчив в університеті
Моя пам’ять влаштована винятковим чином: я забував увесь матеріал відразу ж після здачі іспиту. Коли я вперше прийшов на практику, то зрозумів, що за всі роки навчання в університеті я нічого так і не навчився.
І хоча мої оцінки говорили про протилежне, в моїй голові була повна каша, уривки знань, які я не знав, як і де застосувати.
Як виявилося, 5 років навчання в університеті на відмінно не давали мені ніяких переваг перед іншими «менш» освіченими людьми.
В кінцевому підсумку, всього за 2 перших місяці практики я «нахапався» більше корисних знань і набув більше професійних навичок, ніж за всі попередні 5 років гонитви за гарними оцінками. То чи варто було так напружуватися всі ці роки?
3. Гарні оцінки шкодили моєму здоров’ю
Якщо хтось може схоплювати все на льоту, то я не з числа цих людей. Щоб вкласти в свою голову знання, мені доводилося зубрити напам’ять матеріал. Перед сесією я вчився по 12-15 годин на добу. Пам’ятаю, як відключався на парах і в громадському транспорті, тому що сильно недосипав.
Через хронічну втому знизилася моя продуктивність, знання не лізли в голову, руки не «стояли» на роботі, день проходив як в тумані.
Сьогодні я дивуюся своїй завзятості, наполегливості та посидючості – через силу змушувати себе робити те, від чого тебе нудить. І чомусь впевнений, що не зміг би повторити цей «подвиг» знову.
4. У мене не було часу на інших людей
В університеті у мене було багато можливостей створити мережу корисних знайомств. Але я цього не зробив.
Навчання і думки про навчання займали практично увесь мій час, у мене не вистачало його навіть на особисті справи і зустріч з друзями.
Мабуть, найцінніша можливість, яку пропонує університет – мережа знайомств.
Університет – це плацдарм для нових стосунків і перевірка своїх здібностей заводити нові знайомства і підтримувати стосунки.
Я помітив наступний цікавий факт: ті люди, хто були душею компанії за часів навчання, сьогодні добре влаштували своє життя. Є серед них навіть керівник МРЕВ, а йому лише 30. І на пари він, власне, рідко ходив…
Якби у мене був ще один шанс, я б вважав за краще менше зациклюватися на навчанні, а більше часу приділяти студентським рухам, заходам, вечіркам. А червоний диплом, без жодного жалю, обміняв би на звання «найбільш товариської людини».
5. Всьому, що мені приносить гроші сьогодні, я навчився за межами університету
Ефективне навчання можливе тільки тоді, коли є інтерес. Сучасна освіта цей самий інтерес вбиває, забиваючи голову всілякими теоретичними фактами, які ніколи не знайдуть свого застосування в реальному житті.
Часом, переглядаючи програми на каналі Discovery, я за годину дізнаюся про цей світ більше, ніж за 15 років навчання.
Так я вивчив англійську за 1,5 роки, коли у мене з’явився до неї інтерес. Хоча «намагався» вчити мову 8 років в школі і ще 5 років в університеті.
Я навчився висловлювати свої думки на папері не на уроках української мови, а публікуючи статті в своєму блозі.
Ось ті поради, які я дам своєму синові, коли він піде в школу:
- Різниця між 9 і 12 настільки розмита, що навряд чи серйозно позначиться на якості твого життя. Але от щоб вчитися на 12 необхідно вкладати куди більше свого часу і сил. Чи варта шкура своєї виправи?
- Твої рахунки оплачують твої навички, а не оцінки на шматку паперу. Шукай досвіду, а не оцінок. Чим більше у тебе досвіду в різних сферах, тим більше тебе цінуватимуть.
- Червоний диплом не дасть тобі відчутних переваг, чого не скажеш про впливових знайомих. Більше уваги приділяй новим знайомствам і комунікації з іншими людьми – саме вони здатні відкрити перед тобою всі двері світу, але ніяк не твій диплом.
- Займайся тим, що має для тебе сенс, а не тим, що від тебе чекають інші. Тільки через інтерес стануть можливі всі твої великі досягнення.
Ця стаття не може бути закінчена без вашої участі.
Я підняв дуже серйозну тему і впевнений, що знайдуться люди, хто мене підтримає, і ті, хто не погодиться з моєю точкою зору.
За матеріалами Тутка.
