Анекдот із життя математиків

Приходять до професора два студенти іспит складати. З комбінаторики. У ті ще часи.
Додому прийшли до професора. Складали, складали, за картами засиділися, за кістьми гральними, стемніло.
А у той час і студенти, і професори були бідні, додому їх не відправиш, довелося спати укладати у професорській трикімнатній квартирі. У одній кімнаті – два студенти, у іншій – професор з дружиною, у третій – професорська донька. Полягали, сплять.
Прокидається студент, думає – “А якого біса я з цим йолопом лежу, піду професорську доньку відвідаю”. Зирк в одну кімнату – дві голови з-під ковдри стирчать – ну то професор з дружиною, глядь до іншої – одна голова. Донька! Шусть до неї під ковдру, сплять.
Не спиться і професору. Встає серед ночі, дай, думає, до доньки гляну, мало що від цих бовдурів чекати. Шусть до однієї кімнати, там дві голови, – ага, студенти; глядь до іншої – одна, точно – донька. Підійшов ближче – спить.
Ось тут і другий студент прокинувся, і, як ви вже здогадалися, відправився слідами першого, на пошуки професорської доньки.
Ранок. Прокидається професор. Один. У кімнаті студентів. Хм …Заглядає в одну кімнату – там студент з донькою, в іншу – студент з дружиною. Чухає потилицю:
– Скільки років викладаю комбінаторику, але, ку@ва, таких перестановок ще не бачив!!!


Типова львівшська багаповерхова стара камениця. Сваруться дві хати…

Типова львівшська багаповерхова стара камениця. Сваруться дві хати.
Ще кілька хат за тим зацікавлено спостерігають. Деякі повідкривали двері і зацікавлено чекають, чим все скінчиться.
Гонорова роденівська пані аж задихається від обурення біля ліфта:
– Як ваш син міг запропонувати таке моїй красуні-донечці-четвертокласниці? Вона ходе на англійску, займається балєтом, співає у двох церковних хорах і відвідує курси вишивки.
Друга пані з суворим виглядом обличчя звертається до хлопчини років 9-10:
– Що ти, нендзо, сказав донечці пані Анєльки?
– Давай попробуємо, як коти, – пробулькав хлопчина.
– Як ти смів? – обурюється пані з роденівськими габаритами, ховаючи руки в шляфрик, показуючи, що її того всього стане.
– Я не винен, – заплакано форкає носом малий. – Ми сиділи з Олесею на лавочці. Я побачив, що на даху сусідньої камениці цюлюються коти і кажу до Олесі “давай попробуємо, як коти”. Але, коли я хвилююся, то починаю заїкатися. Я почав заїкатися і поки договорив, поки вона повернула голову – ситуація на даху різко змінилася.

Оповів: Олег Ущенко


Батько дівчини, вислухавши про наміри молодого чоловіка одружитися, каже…

Батько дівчини, вислухавши про наміри молодого чоловіка одружитися, каже:
– Отже, молодий чоловіче, ви вирішили одружитися з моєю дочкою?
– Так! Я надіюся, що ви не проти.
– Я не проти! Але, чи ви зможете утримувати сім’ю?
– Думаю, що зможу!
– Ви дуже добре подумайте, адже наша сім’я – це вісім осіб!

Оповіла: Леся Яворська


Телефонує жінка із відпустки чоловікові: – Привіт, мій любий! Як я скучила за тобою!..

Телефонує жінка із відпустки чоловікові:
– Привіт, мій любий! Як я скучила за тобою! Як там наша маленька?
– Та нічого так, все в порядку. Грається з дітьми, на велосипеді їздить…
– А як там моя киця?
– Здохла! Щось з’їла,.. може, де яку хору мишу,.. з’їла і здохла.
– Господи Боже! Який жах! Як же я тепер без неї? А ти теж такий грубий і неотесаний! Не міг спершу мені сказати, що моя киця полізла на дах. А тоді ще там що-небудь про погану погоду, а вже аж потім, що вона впала, розбилася і загинула?
– …….
– А як там моя мама?
– Та теж щось з’їла і в погану погоду полізла на дах…

Оповів: Любомир Коваль


Тато попросив у дочки-студентки газету…

Тато попросив у дочки-студентки газету…
Дочка-студентка подивилася зверху вниз на сивого тата (вони в такому віці майже всі так дивляться, і це є нормально) і сказала:
– Тату, на вулиці ХХІ-ше століття! Та візьми мій IPаd…
Ну що ж, IPаd так IPаd…
Коротше кажучи, та дурна муха так і не зрозуміла, що її вбило…

Оповів: Любомир Коваль


Пішов тато вкладати маленьку донечку спати. За якийсь час із дитячої виходить дочка…

Пішов тато вкладати маленьку донечку спати. За якийсь час із дитячої виходить дочка і пошепки говорить до мами:
– Всьо, мамо! Тато – капєц…
– Як – всьо?.. Який капєц? – аж обімліла мама. А в голові відразу пронеслося: вихідні… друзі пороз’їжджалися – хто по селах, хто по горах… хто допоможе замовити катафалк?.. а священика?.. де взяти гроші на поминки?.. а місце на цвинтарі?.. та й відразу для себе збоку залишити місце, а то потім, не дай Бог, як похоронять в різних кінцях цвинтаря, то шо я буду там сама робила?..
– Та всьо, тато з кінцями! – вихопила маму з невеселих роздумів донечка. – Тато заснув…

Оповів: Любомир Коваль


У купе поїзда їде літній рабин. На верхній полиці влаштувався парубок…

В купе поїзда їде літній рабин. На верхній полиці влаштувався парубок. Лягаючи спати, він запитує:
– Ви чи не скажете, котра година
Рабин, не кажучи ні слова, повертається до стінки і засинає.
Вранці поїзд під’їжджає до Харкова. Обидва пасажири готуються до виходу. Рабин дивиться на годинник і каже:
– Юначе, Ви запитували, котра година? Так ось, зараз половина дев’ятої.
– Але чому Ви вчора промовчали?
– Бачите, якщо би я Вам відповів, Ви би запитали, куди я їду.
Я би відповів, що до Харкова. Ви б сказали, що також їдете в Харків. І що Вам ніде переночувати. Я як добрий чоловік запросив би Вас до себе додому. А у мене доня на виданні. Ви би її, швидше за все, спокусили і Вам би довелося з нею одружитися…
– Ну і що ж з того?
– Так ось я і подумав: навіщо мені зять без годинника?

Оповіла: Леся Яворська


Дама, яка мала дочку не зовсім твердих етичних засад…

Дама, яка мала дочку не зовсім твердих етичних засад, одного разу вирішила сама вплинути на чергового залицяльника:
– Юначе, вам що,  не подобається моя дочка ?
– Подобається, але я би хотів взяти за дружину дівчину невинну і серйозну.
– Але моя Лілі якраз така і є. Знаєте, вона проводить усі свої вечори одна і поряд з нею є тільки її папуга. Ходімо і переконаєтеся самі.
І вона повела юнака в кімнату до своєї дочки. Там на перекладині гордо сидів красивий папуга. Побачивши молодого чоловіка, він вимовив:
– Вітаю, моє сонечко! Тільки, будь ласка, тихіше, адже поруч маман…

Оповіла: Леся Яворська


Пройшов медовий місяць після весілля. Молода жінка телефонує до мами вся в сльозах…

Пройшов медовий місяць після весілля. Молода жінка телефонує до мами вся в сльозах:
– Мамо! Я просто не знаю що робити! В нас тут така сімейна сцена сталася – просто жах!
– Спокійно, донечко, спокійно! Заспокійся і не вар’юй! В кожній сім’ї час-від-часу виникають перші суперечки,.. конфлікти,.. сварки…
– Та я це все, мамо, розумію. А з трупом що робити?!

Оповів: Любомир Коваль