Жадан: 73 відсотки українців проголосували за домовленість з ворогом “десь посередині”

Відповідальність – головне, чого бракує українцям. З неї виходить здатність критично мислити.

Про це в інтерв’ю журналу “Країна”говорить письменник Сергій Жадан, – пише gazeta.ua.

“Якщо відповідально ставишся до своєї країни, бізнесу, близьких людей, не можна діяти емоціями. Це класичний пост-тоталітарний синдром: самоусунутися і покластися на іншого.

Після Майдану відповідальність у суспільстві прокидається. Для когось це поняття стало реальним і фізичним. Людина вирішила захищати державу від окупантів, бо більше нікому. Але Україна – не монолітна. Зміни не відбуваються по всій горизонталі в усіх регіонах”, – пояснює він.

Кожен громадянин може пришвидшити нашу перемогу у війні, наголошує письменник.

“Достатньо на виборах підтримати тих, хто не хоче здати країну агресору. За п’ять років меншість напрацювала нормальну армію. А зараз 73 відсотки українців проголосували за можливість домовитися з ворогом “десь посередині”. Варто відповідальніше ставитися до свого голосу”, – додає Сергій Жадан.

Повне інтерв’ю з Сергієм Жаданом читайте у журналу “Країна” від 18 червня.


Дивацтва людини: які з них можна вважати нормальними?

Вчені стверджують, що деякі збої в поведінці природні і не повинні нас лякати.

Кожна людина хоча б один раз помічала за собою дивацтва, які змушували її думати про своє психічне здоров’я. Наприклад, коли на поверхні все добре, але безпричинно хочеться плакати. Або хтось жахливо вас розлютив, ви йдете безлюдною вулицею і ні з того ні з сього починаєте кричати. Все з вами гаразд? Або це дзвіночок, що пора записатися до психолога? Не поспішайте нагнітати ситуацію, вчені стверджують, що деякі збої в поведінці природні та не повинні нас лякати, інформує Ukr.Media.

Людські дивацтва, які абсолютно нормальні

Звичка прибріхувати

Це буває з кожним. Ви ділитеся значущою подією і без докорів сумління прикрашаєте історію, додаючи неіснуючих фарб. Дослідження кажуть, що до повсякденної брехні вдається 76% людей, які свідомо змінюють деталі своєї розповіді або перебільшують тяжкість подій. Навіщо нам це потрібно? Щоб вразити співрозмовника, отримати бажаний зворотний зв’язок, який показав би, що наші емоції зрозумілі та прийняті.

Суперечки з собою

Якщо ви обожнюєте розмовляти з собою — неважливо вголос або про себе — це не робить вас психом, а говорить про високий інтелект. Така звичка допомагає мозку зосередитися на завданні, швидко знайти рішення проблеми, легше засвоїти матеріал або відшукати пролом у логічному ланцюжку. Єдиний нюанс — розмови мають вестися в позитивному ключі. Принижуюча риторика, критика, знецінення негативно позначаються на швидкості мислення і результаті праці.

Плітки

До цього «дивацтва» схильні люди всіх статей, рас і станів. В середньому кожен з нас витрачає на перемивання кісток політикам, знаменитостям, начальникам і знайомим близько 47 хвилин в день. Ні інтелект, ні задоволеність життям не впливають на цей показник. Чому плітки корисні? Так ми обмінюємося новинами, відчуваємо себе частиною колективу, знімаємо зайве напруження. А ще підвищуємо рівень прихильності до друзів і партнерів (адже завдяки пліткам виробляється гормон окситоцин).

Замкнутість у собі

Часто ловите себе на тому, як мозок вимикається і переходить в «сплячий режим», поки ви тупо дивитеся в одну точку? Не лякайтеся, оскільки наша нервова система відключається від сторонніх подразників, щоб найбільш ефективно вирішити якусь проблему, знайти відповідь на хвилююче запитання або просто відпочити. У сучасному світі забагато шумів і реклами, тіло потребує відпочинку і перезавантаження. І якщо ви рідко влаштовуєте собі повноцінний відпочинок, роками не виїжджаєте на природу — це найвірніший спосіб вас розвантажити.

Підвищена слізливість

З чого ви взагалі взяли, що є якась норма, скільки вам можна плакати? Сльози — це природний стан організму, за допомогою якого він позбувається від стресів і зайвих гормонів і переживань, які нахлинули (навіть хороших). Жінки більш схильні до цього явища, тому що залежать від місячних циклів. Так і культурні норми не ставлять для них настільки жорстких заборон, як для чоловіків. Ненормально одне — якщо ви плачете постійно і не можете заспокоїтися. Тоді краще звернутися до психолога і попрацювати над травмами минулого. Можливо, саме зараз у вас з’явилися ресурси!

Бажання кричати

Ні, ви не псих. Просто саме таким способом ваше тіло розслабляється. Хтось плаче, хтось п’є алкоголь, хтось впадає в сплячку, ну а ви починаєте кричати. Це особливість вашого темпераменту, яку не треба стримувати, якщо ви не хочете згодом зірватися на близьких людях. У психології навіть існує такий напрям — терапія криком, ефективність якої оцінили тисячі людей. Вона відмінно допомагає вивільняти пригнічені емоції та розслабляти м’язові затиски. До речі, для цього необов’язково виїжджати в ліс або бити подушку, спорт і екстремальні розваги теж підходять.


11 уроків українцям від Павла Загребельного

Павло Загребельний один із тих, чия творчість залишається актуальною в зовсім нові часи. Гуманіста і мислителя Загребельного читають і зараз, шукаючи в його творах життєвої мудрості.

Тутка пропонує  11 цитат письменника, які можна сприймати в тому числі, як поради нинішньому поколінню українців.

1. “Але живі боряться! Ні голод, ні нещастя, ні сама смерть не об’єднують людей. Об’єднує їх боротьба. Тільки в ній порятунок для людини. Тільки в ній здобувається найголовніше – воля, свобода”.

2. “Труднощів не існує лише для тих, хто не здатен розмірковувати”.

3. “Не обставляй себе сірими нікчемами, йдучи на діло велике, бо й сам посірієш!”.

4. “Таємниця свободи не в Божій мовчазній всемогутності, а в людському крику незгоди”.

5. “Стаєш безпорадним, коли не знаєш, з ким боротися, що долати”.

6. “Хто починає з втрати незалежності суджень, кінчає втратою сил душевних”.

7. “Лицемірство й обман ніколи не сміються, а завжди надягають машкару поважності”.

8. “Жива людина завжди складніша й дорожча за всі наймудріші писання й відповіді”.

9. “Найдорожче для людини – це думка, а вся солодкість думки – в рідній мові. Ворог може захопити територію. Він може сплюндрувати міста й села. Але доки живе душа народу – народ безсмертний. Вмирає душа – вмирає й народ. Без мови не має народу. Він зникає з лиця землі, як древні ацтеки. Чи не тому ворог зазіхає найперше на мову народу, який він хоче уярмити?”

10. “А що таке старість? Може, її й немає зовсім, а є тільки зношеність душі. В одних душі зношені вже замолоду, в інших – незаймані до високих літ”.

11. “Людина вмирає, а дім, зроблений нею, стоїть, і пісня, складена нею, співається тисячу літ, і казка живе спервовіку, витвори думки й уяви триваліші за саму людину. І правда про людину так само існує довше, ніж сама людина”.


Психологи радять зникнути на 3 дні, щоб зрозуміти, для кого з близьких Ви дійсно важливі

Вона провела експеримент. Знаєте, психологи радять зникнути на 3 дні, щоб зрозуміти, для кого з близьких, друзів, родичів ви дійсно важливі.

Експеримент вдався. Три дні, які змінили її повністю.

Вона видалила сторінки в соцмережах, вимкнула телефон, щоб не відповідати на дзвінки та повідомлення в месенджерах.

Дивно, але всі три дні вона думала, скільки їх, скільки пропущених дзвінків, повідомлень буде і від кого.

Думала про те, як потім доведеться всім пояснювати, куди ж вона зникла. Адже це на неї так несхоже.

Вона ходила на прогулянки, в кіно і думала лише про це, думала, думала.

І ось нарешті настав день Х.

Телефон в руці, натиснути на вкл., пароль… 17 пропущених дзвінків, стільки ж повідомлень.

Звичайно, вона так і думала, це не про неї.

Як можуть за три дні відпасти ті люди, з якими вона проводить вечори, з ким веселиться.

Вона відкриває список пропущених. Всі дзвінки від одного абонента, і повідомлення також. Від того, хто ніколи не зрадить і не покине. Всього одне слово. Мама!

За матеріалами Тутка.


Вихователька дитячого садочку назвала 5 причин, чому вона залишила свою роботу

Залишити роботу — героїчна річ. Проте як воно — залишити справу усього свого життя? Вимагає великої жертви, тягне за собою страшне розчарування. Джессіка Джентрі, 34-річний педагог, залишила роботу виховательки дитячого садочку при початковій школі Стоун Спрінґ, що у штаті Вірджинія, США. Сьогодні, виснажена і розчарована дівчина (якій усі закидають небажання працювати через малу зарплатню) опублікувала правдивий пост у Фейсбук, де й розкриває причини свого важкого рішення. Її щирі слова зворушили уже 263К осіб, зібрали 800 коментарів, багато людей зараз підтримують виховательку, підбадьорюють її.

Джессіка Джентрі, колишня вихователька, зізналася, що любить дітей, але цього не досить, щоби продовжувати працювати на посаді, якій вона віддала 12 років свого життя

Прийшов час для фільтрів

Думаю, людям легше думати, що я пішла з роботи через низьку зарплатню. Для мого колишнього HR менеджера теж було легше думати, що я знайшла щось більш відповідне для мене. Інші припускали, що… нехай, хай думають, як їм зручно, адже твоя правда може завдати їм незручностей. Такою я не буду… я не така.

Хочу поділитися з вами тим, чому люди закидають справу цілого свого життя і стрімголов летять геть…

1. Старе виправдання: “Діти не такі, як колись”. Холодно, дуже холодно. Діти — це діти, БАТЬКИ не такі, як колись, СУСПІЛЬСТВО не таке, як колись. Діти — безневинні жертви цих змін. Батьки працюють майже цілодобово, вони поглинені своїми обов’язками, діти перебувають в невідповідних батьківсько-службових стосунках, під величезним впливом телевізора… і ви хочете виправдовуватися, що ДІТИ змінилися? А як ви хочете, щоби вони поводилися? Там, де вони почуваються найбільш захищено, вони й поводяться недобре. Навіть добрі діти починають обмальовувати парти у школі. Чому? Бо не мають свого безпечного куточка вдома. В школі їм завжди кажуть “ні, їм треба тут добре поводитися, вчитися будувати стосунки з людьми. Отож, справді, “діти змінилися”.

2. І посеред цього всього, маємо відповідати поняттю “Школа 21-го століття”. Дитина і машина — порівну. Так? Добре. Отож забудьте про правила побудови нормальних стосунків та самого навчального процесу. Діти не вміють сьогодні орієнтуватися у звичних побутових ситуаціях… дайте їм в руки ще більше ґаджетів, наробіть світлин і виставте все це на сайті. Під час прийняття на роботу мене спитали: “Наскільки добре ви володієте комп’ютером. Це для нас пріоритет”. Иммм… шимпанзе Бобо теж вже досить добре опанувало комп’ютер. А я добре ладнаю з дітьми.

3. Якщо технологічний підхід не діє — вчителі, вам самим треба вдосконалюватися. Отож скасуйте традиційну педраду кожних два тижні. Присвятіть цей час безцінній самоосвіті. Цього року для вихователів штату запровадили курси з математики. Три тижні щодня ми відвідували (поміж уроків) ці курси. Скільки безцінного часу з дітьми ми втратили. І чого навчилися?

4. Замість того, щоб разом з батьками співпрацювати, бути партнерами у процесі навчання і виховання їх дітей, ми запровадили клієнтсько-споживацьку послугу. Я бачила обговорення у Фейсбук щодо відвідування, “довідок”. Скажу вам одне: я не зможу чогось навчити вашу дитину, якщо її не буде у школі. Мені казали погані слова батьки, які хотіли гарних оцінок за чверть, пропустивши майже половину занять… і потім наздоганяли. Інші батьки вичікували на мене біля дверей учительської після педрад, доносили керівництву, що я не хочу займатися репетиторством після уроків.

5. Кожного дня я підупадала на силі… духовній і фізичній. Знала, що ваші діти потребують і заслуговують більшого, ніж мають. Вічні педради, просиш більше захисту для тих дітей, чуєш “і нащо так ними переживати?” – бо ЛЮБИШ і СПІВПЕРЕЖИВАЄШ тим малюкам… такий стан речей відштовхує тебе. Ти бачиш, як діти приходять до школи в брудному одязі, після домашніх скандалів, і ти знаєш, що маєш дати більше кожній дитині з тих 21-ієї, а підтримки маєш менше і менше, мови змішуються, інклюзія утверджується — і ти виснажуєшся, стаєш емоційним вампіром, бездушним зомбі-лежебокою. Ми зникаємо з лиця Землі — тоді починають хвилюватися родичі.

Тому…

Я зрозуміла… що мені не під силу їх всіх врятувати. Якщо тобі самому зле — годі допомогти 21 дитині. Якщо фізичне і психічне здоров’я на межі — й поготів.

Лікарняний вичерпався, дні своїм коштом теж (46 днів разом). Отож, з роботи я пішла не через малу зарплату.

Вирішила працювати репетитором з 1 дитиною, хочу допомогти батькам зрозуміти, що діти потребують їх вдома. Бо все іде з дому… хочу могти спілкуватися з батьками отого 21 малюка. Я їх не покинула, просто зараз маю дещо іншу місію.

Зараз я не працюю в класі, але далі захищаю тих дітей. Все трошки змінилося, але не дуже…

Майкл Річардс, завуч Харрісонбурзької середньої школи виступив на місцевому телеканалі з такою заявою:

“Мені відоме таке поняття, як вчителі “стрімголов” кидають роботу. Пані Джентрі свідомо зробила свій вибір. Вчитель — найблагородніша посада на світі, і вчителі до кінця життя присвячують себе вихованню наступних поколінь. Водночас ця професія — важка, не кожному під силу, вона вимагає більше часу та зусиль, ніж може здаватися, вона задіює важливі соціальні й інтелектуальні уміння. Я повністю погоджуюся із певними словами молодої виховательки. Що важливо на сьогодні — забезпечити педагогів відповідними навчальними й виховними планами, не забираючи у них і права на вільний час. І справді необхідно навчити дітей базових соціальних навичок, спрямувати їх до взаємної комунікації, але й для всебічного розвитку і знань про світ не варто забувати й про навчання роботи з технологіями. Ми, як керівництво, мусимо сприяти та налагоджувати контакти між батьками та вчителями. Ті проблеми, які зауважила пані Джентрі, впродовж довгого часу були й під моєю пильною увагою. Я місяць тому став завучем тут, у Харрісонбурзі, й обіцяю не оминути їх увагою. Вчителі так часто не відчувають підтримки, гадають, що все лягає лише на їх плечі. Моя мета на новій посаді — співпрацювати з батьками, знати їх потреби та чути їх вимоги”.

Публікація Джессіки зібрала 263К вподобань

Дівчина написала: “Так багато вчителів знають, як треба все правильно зробити, але відчувають себе самотніми й винними за свої думки”. “Ніколи не думала, що поділюся своїми думками з кимось іншим, окрім друзів, і мені зараз так соромно, що я відкриваю залаштунки вчительства”.

Молода педагогиня сподівається, що її слова призведуть до змін.

“Найбільшим щастям для мене було б працювати з тими, хто хоче постійно удосконалювати второвану вчительську стежку. А моїм колишнім співробітникам обіцяю завжди озвучувати вголос те, що вони завжди боялися сказати”.

За матеріалами Тутка.


“І не питайте мене більше, чому я йду до парламенту. І не кажіть при мені фразу “кожен має займатися своїм ділом” – Сергій Притула

Відомий український шоумент і кандидат у народін депутати від партії “Голос” Сергій Притула прокоментував рішення рішення Окружного адміністративного суду Києва щодо повернення проспектам 

Бандери та Шухевича у Києві старих назв:

“Я бачу приклад харківського безумства стає популярним у столиці.
Там мер вертить закон, як чорт сонцем, повертаючи проспекту ім*я упиря, який поклав на фронті мільйони українців.
І тут судді забувають, що кожна дія має наслідок! І відповідальність за дію.
І не питайте мене більше, чому я йду до парламенту. І не кажіть при мені фразу “кожен має займатися своїм ділом”.
Он, займаються!” – пише Притула у своєму Фейсбуці.

Джерело: Марік


Ємець про ПАРЄ: От такі розклади на зараз. За Росію: Франція, Німеччина, Італія, Ісландія, Сан Маріно, Туреччина, Нідерланди, Швейцарія,Норвегія, Монако.

Член української делегації в Парламентській асамблеї Ради Європи Леонід Ємець розповів, хто підтримує повернення делегації Росії в ПАРЄ. Читати далі


Топ-30 сильних цитат, над якими ви замислитесь

1. Деякі люди помирають у 25, але їх не ховають до 75. Бенджамін Франклін

2. Більшість із нас — це не ми. Наші думки — це чужі судження; наше життя — мімікрія; наші пристрасті — цитата! Оскар Уайлд

3. Є дві можливості: або ми самотні у Всесвіті, або ні. Обидві однаково лякають. Артур Кларк

4. Великі часто стикалися з жорстоким протистоянням середньовічних розумів. Альберт Ейнштейн

5. Із написаних або сказаних слів немає сумнішого ніж: «Так могло б бути!» Джон Грінліф Уіттьер

6. Я не боюся того, хто вивчав 10000 різних ударів; я боюся того, хто вивчав один удар 10000 разів. Брюс Лі

7. Якщо занадто довго вдивляєшся в безодню, безодня починає вдивлятися в тебе. Фрідріх Ніцше

8. Не дозволяйте школі заважати вашій освіті. Марк Твен

9. Людина може померти, нації можуть з’являтися і зникати, але ідея живе. Джон Кеннеді

10. Не вистачить ніякого здоров’я, щоб пристосуватися до цього глибоко хворого суспільства. Джідду Крішнамурті

11. Всі вмирають, але не всі по-справжньому живуть. Вільям Уоллес

12. Все добре, без сумніву, прекрасно, а прекрасне не може бути чужим мірі. Платон

13. Дехто приносить радість, куди б він не прийшов, дехто — звідки б він не пішов. Оскар Уайльд

14. Чи не переміг я свого ворога, якщо я перетворив його на свого друга? Авраам Лінкольн

15. Любити — означає впізнавати себе в іншому. Екхарт Толле

16. Забобони рідко долаються обгрунтованими доказами, оскільки вони не спираються на розумні судження, їх не можна зруйнувати логікою. Трайон Едвардс

17. Якщо ти хочеш побудувати корабель, не треба скликати людей, планувати, ділити роботу, діставати інструменти. Треба заразити людей прагненням до нескінченного моря. Тоді вони самі побудують корабель … Антуан де Сент-Екзюпері

18. Той, хто може відмовитися від свободи заради спокою, не гідний ні свободи, ні спокою. Бенджамін Франклін

19. Коли впаде останнє дерево, коли висохне остання річка, коли помре остання птаха, коли помре остання риба, тільки тоді люди зрозуміють, що гроші не можна їсти. Індіанське прислів’я

20. Джерело страху — у вашому серці, а не в руках страховиська. Халіль Джебран

21. Не вірте нікому, якщо лише це не той, кого ви дуже любите, або хто дуже любить вас. Вільям Сароян

22. Коли мені було п’ять років, мама завжди казала мені, що ключ до життя — щастя.
Коли я пішов до школи, мене запитали, ким я хочу стати, коли виросту. Я написав: «щасливим».
Вони сказали мені, що я не зрозумів завдання, і тоді я сказав їм, що вони нічого не розуміють у житті. Джон Леннон

23. Всі генії. Але якщо оцінювати рибу по здатності залазити на дерево, вона все життя проживе, думаючи, що вона дурна. Альберт Ейнштейн

24. Велич нас як людей полягає не стільки в можливості побудувати світ знову — це міф атомного століття, — а в можливості змінити себе. Махатма Ганді

25. Людина не для того створена, щоб зазнавати поразки. Людину можна знищити, але її не можна перемогти. Ернест Хемінгуей

26. У суспільстві, де винен кожен, єдиний злочин — бути спійманим. У світі злодіїв єдиний смертний гріх — це дурість. Хантер Томпсон

27. Гасло істинної демократії — не «Хай це зробить уряд», а «Дайте нам зробити це самим». Дуайт Ейзенхауер

28. Навіть шлях у тисячу лі починається з першого кроку. Лао Цзи

29. Людина тратить здоров’я, щоб заробити гроші. Потім витрачає гроші, щоб відновити здоров’я. Вона чекає майбутнього і не насолоджується теперішнім; як результат вона не живе ні сьогодні, ні в майбутньому. Вона живе так, наче ніколи не помре, і вмирає, так і не поживши по-справжньому. Далай Лама

30. Ми — покоління найсильніших і найрозумніших людей, які коли-небудь жили. З потенціалом, який витрачається даремно. Ціле покоління працівників бензоколонок, офіціантів — рабів у білих комірцях. Реклама змушує нас купувати тачки і ганчірки. Ми працюємо на ненависних нам роботах, щоб купити непотрібне нам лайно. Ми — пасинки історії. Ні мети, ні місця. На нашу долю не випало ні великої війни, ні великої депресії. Наша велика війна — духовна. Наша велика депресія — наше існування. Нам вселяли по телевізору, що одного разу ми станемо мільйонерами, кіно- і рок-спорт-зірками, але нам це не світить. Поступово до нас це доходить і дратує, страшно бісить. Чак Паланік


“За останні 5 років сивини додалося і на скронях, і у бороді, зморшки в’їдаються все глибше”: Притула привітав себе із днем народження

Українському телеведучому Сергієві Притулі – 38. Він, як завжди, оригінально привітав себе із днем народження у Facebook. Спершу телеведучий побідкався з приводу нових зморшок та сивини, однак закінчив пост оптимістично: “Стою на ногах міцно. Дивлюсь в горизонт впевнено”.

Також Притула поділився секретом, звідки бере сили та натхнення: його улюблене місце відпочинку – гори. А ще ведучий впевнений – “Усе буде Україна”.

Сергій Притула
Сергій Притула фото: Facebook

Вряди-годи натрапляю у мережі на коментарі людей щодо моєї персони на кшталт “а Притула постарів”.

Так, з часів Камеді Клабу минуло вже 13 років, з часів Підйому 11. А на заробітках в Лондоні я був рівно половину життя тому.

Роки біжать, молодшим не роблюся. За останні 5 років сивини додалося і на скронях і у бороді, зморшки в’їдаються все глибше і тепер гримери на зйомках працюють із моїм фейсом трохи довше.

Але з цими невід’ємними атрибутами дорослішання прийшли також досвід, вміння, впевненість і принциповість. Слово “діти” я вже другий рік щасливо вживаю у множині.З-посеред усіх подарунків на своє свято я маю найголовніші – здорову маму та міцну сім’ю.

Я вискочив на пару днів у гори, де знаходжу своє натхнення до праці і де можу розчинитись у любові своїх найближчих.

Мені 38. І, ледь не вперше у житті, я чітко знаю, чого хочу у свій День Народження :))). І, ледь не вперше, виконання бажання залежить не від мене :))))!

Стою на ногах міцно. Дивлюсь в горизонт впевнено. Дякую тим хто поряд за підтримку, а тим хто навпроти, що тримаєте у тонусі. Беру від життя максимум позитиву, залюбки ним ділюся з іншими!

Бажаю вам добра. Все буде Україна!!!! HB2M!

Вряди-годи натрапляю у мережі на коментарі людей щодо моєї персони на кшталт "а Притула постарів". Так, з часів Камеді…

Gepostet von Сергій Притула – офіційна сторінка am Samstag, 22. Juni 2019

Роксоляна Панич, для Україна Неймовірна