Було це ще до виборів. Приїхав кандидат в президенти якось до свого товариша на дачу в Карпати. Сидять зранку в неділю, відпочивають.
Кандидат подивився у вікно і питає:
– А куди оце гуцули так зранку масово йдуть, гарно вбрані?
– У церкву, – відповідає товариш.
– А я ніколи не був у церкві. Давай і ми підемо, подивимося, що вони там роблять.
– Ну то пішли, як цікаво.
Приходять, дивляться, а стара гуцулка біля ікони Божої Матері так щиро молиться, поклони б’є і примовляє:
– Мати Божа, нічого в тебе не прошу, тільки тисячу гривень. На все би мені вистачило: і хату би перекрила, і порося купила, і внучці в Коломию би передала…
Почув то товариш і каже до кандидата:
– А давай-но покажемо тій старій бабі перед виборами, хто про народ дбає!
– Як? – питає його кандидат.
– А підійди до неї і кинь їй тих грошей. Ще до вечора всі довколишні села будуть знати, який ти добрий!
Поназгрібали з кишень, що мали з собою. Вийшло 500 гривень. Гонорово підійшов кандидат до гуцулки і кинув перед нею ті гроші. Стара хутенько підняла їх, перерахувала, перехрестилася до ікони і каже:
– Дякую тобі красно, Мати Божа, що почула мою молитву. Але більше через тих бандитів не посилай, бо половину собі лишили!
