Лист 83-річної бабусі до подруги, який варто прочитати кожному

Зупинитися на хвилинку і задуматися про своє життя змушує лист 83-річної бабусі до своєї подруги. Його з упевненістю можна назвати надихаючим. Слова, написані жінкою похилого віку, будуть близькі кожному з нас, особливо коли настає Новий рік.

“Дорога Берта, я все більше читаю і все менше витираю пил. Я сиджу у дворі і насолоджуюся видом, а не переживаю про бур’ян у саду. Я проводжу більше часу з сім’єю і друзями і менше працюю.

По можливості життям потрібно насолоджуватися, а не терпіти його. Зараз я намагаюся усвідомити це і почати цінувати.

Я більше не економлю на собі. Мої порцелянові чашки і кришталеві сервізи я використовую для кожної особливої ​​події, такиї як втрачений фунт, прибирання у ванній або перше цвітіння амариліса.

Я вдягаю на ринок свій найкрасивіший одяг. Думаю, якщо я буду виглядати успішною, мені буде простіше розлучатися з грошима.

Я не чекаю важливого приводу, щоб скористатися своїми улюбленими парфумами. Насолоджуючись ароматом, я йду в банк або в поліклініку.

Я більше не використовую фрази «коли-небудь» і «днями». Якщо щось варто подивитися, почути або зробити, я хочу бачити, чути і робити це зараз.

Я не знаю, що зробили б інші, якби знали, що їх тут не буде завтра.

Адже ми вважаємо життя чимось само собою зрозумілим. Думаю, вони б покликали членів сім’ї і кілька близьких друзів. Можливо, вони б комусь зателефонували і попросили вибачення за минулі слова і вчинки. Мені подобається думати, що вони підуть в хороший ресторан, де подають їх улюблену їжу. Я здогадуюсь. Я ніколи цього не дізнаюся.

Це ті дрібниці, які я не доробила. Я б дуже шкодувала, що не написала близьким всі важливі слова, які хотіла до них донести. І я дуже переживаю, що рідко говорила чоловікові і батькам, як сильно я їх люблю.

Я намагаюся не економити і не відкладати те, що могло б додати сміху і щастя в моє життя.

І щоранку, коли я відкриваю очі, я кажу собі, що цей день особливий. Кожен день, кожна хвилина, кожен вдих дійсно є подарунком.

Можливо, життя виявилося не тією партією, на яку ми сподівалися. Але поки ми тут, ми можемо танцювати.”

Джерело: coma.in.ua.

Фото з відкритих джерел.


83-річна бабуся написала листа своїй подрузі і його потрібно прочитати якомога раніше

Для деяких життя — це перегони. Гонитва за новою посадою, за ідеальною фігурою, за новорічним розпродажем. І в цьому шаленому забігу часом не залишається навіть хвилинки, щоб зупинитися, подивитися навколо і сказати: «Як ж гарно!» Іноді це почуття гармонії ніколи не настає, а іноді краса звалюється, як сніг на голову занадто пізно. Наприклад, коли тобі 83.

Ми в Тутка побачили лист бабусі до своєї подруги і просто не могли не поділитися ним з вами. Тому що зрозуміти, що вона каже, треба якомога раніше. Інакше може бути занадто пізно. А останній рядок, мабуть, потрібно виписати на стікер і повісити на видне місце.

“Люба Берта,

Я все більше читаю і все менше витираю пилюку. Я сиджу у дворі і насолоджуюся виглядом, а не переживаю про бур’яни в саду. Я проводжу більше часу з сім’єю і друзями, і менше працюю.

По можливості життям потрібно насолоджуватися, а не терпіти його. Зараз я намагаюся усвідомити це і почати цінувати.

Я більше не економлю на собі. Мої порцелянові чашки і кришталеві сервізи я використовую для кожної особливої події, такої як втрачений фунт, прибирання у ванній чи перше цвітіння амариліса.

Я одягаю на ринок свій найкрасивіший одяг. Думаю, якщо я буду виглядати успішною, мені буде простіше розлучатися з грошима.

Я не чекаю важливого приводу, щоб скористатися своїми улюбленими парфумами. Вся в пахощах я йду і в банк, і в поліклініку.

Я більше не використовую фрази «колись» і «на днях». Якщо щось варто подивитися, почути або зробити, я хочу бачити, чути і робити це зараз.

Я не знаю, що зробили б інші, якби знали, що їх тут не буде завтра. Адже ми вважаємо життя чимось само собою зрозумілим. Думаю, вони б покликали членів сім’ї та близьких друзів. Можливо, вони би комусь зателефонували і вибачилися за минулі слова і вчинки. Мені подобається думати, що вони підуть в хороший ресторан, де подають їх улюблену їжу. Я здогадуюсь. Я ніколи цього не дізнаюся.

Це ті дрібниці, які я не доробила. Я б дуже шкодувала, що не написала близьким всі важливі слова, які хотіла до них донести. І я дуже переживаю, що рідко говорила чоловікові і батькам, як сильно я їх люблю.

Я намагаюся не економити і не відкладати те, що могло б додати сміху і щастя в моє життя.

І щоранку, коли я відкриваю очі, я кажу собі, що цей день особливий. Кожен день, кожна хвилина, кожен вдих дійсно є подарунком.

Можливо, життя виявилася не тією партією, на яку ми сподівалися. Але поки ми тут, ми можемо танцювати.


Лист Авраама Лінкольна вчителю свого сина

Авраам Лінкольн — одна з найвідоміших особистостей світу. Його заслугою є скасування рабства в США, за що його воістину вважають національним героєм. Згідно з опитуваннями, він досі є найулюбленішим президентом американського народу, хоча під час свого правління постійно піддавався суворій критиці і став першим президентом США, якого вбили.

© en.wikipedia.org

Авраам Лінкольн мав четверо синів, троє з яких не дожили до повноліття (померли в 4, 11 і 18 років від тифу і туберкульозу). Лише старший син, Роберт, прожив довге життя в 82 роки і побудував видатну кар’єру в юриспруденції і політиці.

У 1855 році Авраам Лінкольн написав відомий «Лист учителю свого сина». Швидше за все, лист було адресовано вчителю п’ятирічного Вільяма, улюбленцю президента, який, на жаль, так і не застосував отримані знання у дорослому житті — він помер у 11 років і його поховали разом з батьком. На екскурсіях у Білому Домі розповідають, що примари батька і сина Вільяма досі разом бродять по будівлі.
Пропонуємо прочитати цей лист, пронизаний батьківською любов’ю і турботою про дитину. Це по-справжньому важливі речі, про які ми часто забуваємо, особливо в процесі навчання:

© englishbookgeorgia.com

«…Я розумію, він повинен буде дізнатися, що не всі люди справедливі, не всі щирі. Але навчіть його того, що на кожного негідника знайдеться герой, що на всякого егоїстичного політика знайдеться відданий лідер.

Навчіть його тому, що якщо є ворог, то знайдеться і друг. На це потрібен час, я знаю, але якщо можете, навчіть його тому, що один зароблений долар набагато цінніший, ніж п’ять знайдених. Навчіть його вміти програвати, а також насолоджуватися перемогами.

Якщо зможете, відведіть його від заздрощів, навчіть секрету неголосного сміху. Дозвольте йому рано пізнати, що здобувати перемогу над задираками і хвальками найлегше. Якщо можете, навчіть його цікавитися книгами …

І дайте йому також вільний час, щоб він міг подумати над одвічними таємницями: птахами в небі, бджолами в променях сонця і квітами на зелених схилах пагорба.

Коли він буде в школі, навчіть його тому, що набагато почесніше зазнати невдачі, ніж схитрувати… Навчіть його довіряти своїм власним ідеям, навіть якщо хтось говоритиме, що він помиляється … Навчіть його бути м’яким із м’якими людьми і жорстоким з жорстокими.

Постарайтеся дати моєму синові сили не слідувати за натовпом, коли всі примикають до переможця … Навчіть його вислуховувати всіх людей, проте навчіть його також усе те, що він чує, розглядати під кутом істини і відбирати тільки хороше.

Якщо можете, то навчіть його сміятися в печалі … Навчіть його, що немає сорому в сльозах. Навчіть його сміятися над циніками й остерігатися надмірної солодкавості.

Навчіть його продавати свої мізки і силу мускулів за найвищою ціною, але ніколи не торгувати ні серцем, ні душею.

Навчіть його не слухати натовпу, але встати і битися, якщо він вважає себе правим.

Поводьтеся з ним м’яко, але без зайвої ніжності, тому що тільки випробування вогнем дає сталі високу якість. Дозвольте йому мати мужність, щоб бути нетерпимим [до всього поганого] … Дозвольте йому мати терпіння, щоб стати хоробрим.

Навчіть його завжди мати високу віру в себе, бо тоді він завжди буде мати високу віру в людство.

Це не легка справа, але подивіться, що ви можете зробити … Він такий хороший, мій син!»
За матеріалами Тутка.


Про недовірливого чоловіка і хитру жінку

Чоловік вирішив перевірити, чи любить його дружина, й написав їй розлучного листа — що він начебто йде від неї.

Він поклав записку на тумбочку, а сам сховався під ліжком, чекаючи на жінку. Чоловік розумів, що це дитячий вчинок, але дуже хотів дізнатись, як насправді ставиться до нього жінка. Він сподівався почути, як вона засмутиться, почне плакати, телефонувати знайомим…

Коли жінка нарешті прийшла додому, то побачила листа й прочитала його. Після кількох хвилин мовчання, вона взяла ручку й щось приписала до того листа. Відтак перевдягалася, наспівуючи веселі мелодії й пританцьовуючи на місці. Вона була швидше рада, ніж засмучена й пригнічена. Чоловік — шокований. Але далі було ще гірше.

Жінка взяла телефон і набрала номер. Чоловік прислухався. Жінка з кимось розмовляла:

— Привіт, любий. Я вже спакувалась і їду до тебе. А що стосується цього дурня, то я нарешті довела його, й він пішов. І як лише я могла одружитись із ним? Шкода, що ми не зустрілись із тобою раніше. Побачимось, зайчику!

Вона завершила розмову й вийшла з кімнати. Трохи згодом чоловік почув, як зачинились вхідні двері, — жінка пішла…

Розгублений, ледь не плачучи, він виліз із-під ліжка й узявся читати, що дописала до листа жінка: “Твої ноги видко з-під ліжка. Я до магазину по хліб”.


Несподівано: Віра Савченко написала листа Трампу

Голова політичної партії “Громадсько-політична платформа Надії Савченко” Віра Савченко просить президента США Дональда Трампа звернути увагу на арешт її сестри – народного депутата.
Читати далі


Про ображену свекруху

Одружений син прийшов з роботи, а йому мама каже:
– Твоя дружина мене сьогодні образила!
– О, а як це? Її ж вдома немає. Вона ж поїхала у відрядження.
– Від неї сьогодні прийшов тобі лист на електронну пошту. Знаєш, що вона у кінці листа написала?! “Маріє Іванівно, будь ласка, не витирайте листа, хай ваш син також прочитає!”.

Оповіла: Леся Яворська


На злегка надушеному листочку вона пише листа: Мій дорогий, мені тебе так не вистачає…

На злегка надушеному листочку вона пише листа:
“Мій дорогий, мені тебе так не вистачає! Прошу приходь завтра, ми разом повечеряємо … Цілую тебе так само сильно, як і люблю”. Замість підпису вона ставить відбиток своїх губ і кладе лист в конверт. Потім задумується:
– Кому ж його відправити: Жульєну, Полю чи все таки Анрі?

Оповіла: Леся Яворська


Про листування чоловіка з Португалії і дружини з Борислава

Бойко, що в праці в Португалії, шле листа додомцю жоні в Борислав:
-Ганусю, кохана,цього місяци я ніц не можу тобі вислати, тими…тими француватими євро, то висилаю ти цього разу 100 цьомків. Ти моє злото. Твій коханий муж Стефаньо!
А Гануся му відповідає:
Коханий Стефаню! Дєкую красно за 100 цьомків. Отут’во список витрат:
1. Хлопові з Нагуєвичів за молоко,шо він носить заплатилам 3-и цьомки
2. Елєктрик зремонтував ми холодильника тіко після 5-го цьомка
3. Паркан, шо’сі завалив сусід зремонтував за 8-м цьомків
4. Дохтір не хтів тіко цьомків, мусіла’м му ще шось дати…
5. Додаткові витрати ще 10-ть цьомків… Але не хвилюй’сі, Стефаню,в запасі є ще зо 50-ть цьомків, то якраз ми до кінцє місяця, та вистарчить!
Цілую, кохаю’ті. Твоя жона, Гануся!

Оповів: Юрко Нотоцо