Від сміху ридали всі: У маршрутці зрозуміла, що забула гаманець і оплатити поїздку мені нічим, але я знайшла вихід

Їду в маршрутці додому і раптом розумію, що грошей для оплати проїзду немає (гаманець забула на роботі).

Що робити? Чим розплачуватися?
Читати далі


У Львові всі пасажири вийшли з маршрутки, бо водій відмовився везти пенсіонера за півціни (фото)

19 лютого, у Львові, на вулиці Пасічній, пасажири забрали гроші за проїзд та вийшли із маршрутки, бо водій відмовився везти пенсіонера, який оплатив лише половину вартості проїзду.
Читати далі


Сиджу один в маршрутці, заходить водій в салон, сідає біля мене і каже…

Сиджу один в маршрутці, заходить водій в салон, сідає біля мене і каже:
– Зараз порегочемо…
Маршрутка потроху забивається людьми, всі обурюються, де цей придурок водій лазить! А він разом із ними обурюється, а потім і каже:
– А на холєру нам той водій?! Я вас сам зараз відвезу!
Виходить із салону і сідає за кермо. Такої тиші я в маршрутках ще не чув!


Курйозний випадок у маршрутці… Всі реготали до сліз!

Випадок у громадському транспорті… Реготав весь салон разом з водієм!

Ранкова маршрутка з похмурими пасажирами їде зі спального району в центр. Через всі затори, світлофори … Народ спить або намагається дрімати. І тут на зупинці заходить хлоп, задоволений, як стадо слонів. Завалюється на сидіння поруч із жінкою, строгою на вигляд, як вчителька. Чоловік дістає з кишені телефон і, голосно дихаючи, розпочинає жвавий діалог.

– Ромко, привіт. А скажи мені телефон Натальки… Яка вона баба, ох, яка вона баба … Так, дякую, що познайомив! – і все це хвилини на три – з подробицями, емоціями до стелі і лайкою.

Маршрутка починає оживати. Прокидаються ті, хто ще намагався додивитися сни, і з інтересом дивляться на дядька. «Вчителька» на сусідньому сидінні демонстративно фиркає і відвертається до вікна. Хлоп прощається з Ромком і зразу ж набирає номер Наталі.

– Алло, Наталька? Вітання! Мені так сподобалося те, що ми з тобою ”витворяли”! Я хочу тебе ще! Так мені ще ніхто добре не робив… Так? Ти ще краще можеш? Ой…, ану розкажи конкретніше, пустунка моя…
“Вчителька” на сусідньому сидінні повертається до хлопа і просить його говорити тихіше, бо його слова ображають її. Мужик нетерпляче відмахується від неї і знову занурюється в бесіду.

– Мене так зворушило те, що ти зробила… Розумієш, я дружині не можу таке сказати, вона відразу відчує, що я її зрадив… Ну так, доводиться терпіти, а що робити…

Маршрутка вже повністю прокинулася і з цікавістю прислухається до подробиць. Водій озирається в люстерко і теж слухає, затамувавши подих. Незадоволена тільки «вчителька», вона просто закипає від насилу стримуваного обурення. І тут на телефон чоловіку приходить другий дзвінок. Він переривається, переможний тон стихає і дядько майже пошепки повідомляє Наталці:

– Ой, пробач, не можу більше розмовляти, мені треба відповісти на дзвінок…Я тобі пізніше передзвоню, добре? Ну бувай!

І вже зовсім іншим тоном починає бубоніти в слухавку:

– Так, кохана… Ой, ми так вчора пили з Ромком, так пили… Ну, ти ж його знаєш, а що робити… Ой, погано мені зараз, голова тріщить… Так, прийму таблетку. Постараюся прийти раніше, так. Хоча роботи багато. Сонечко, ну пробач, я справді постараюсь прийти раніше…

І ось тут настає зоряний час «вчительки». Вона повертається до мужика і дуже виразно говорить прямо в мікрофон його мобільного:

– Ми-лий, ну де ти там, я вже втомилася тебе чекати… Мені ж холодно, йди до мене, любий!

У героя-коханця відвисає щелепа, він тремтячими руками ховає мобільний під дружний регіт пасажирів. Водій б’є по гальмах і гризе кермо. Чоловік біжить до дверей і просить випустити його. Маршрутка здригається від реготу. Грюкають двері. “Вчителька” відвертається до вікна і задоволено усміхається. Кінець …


Як поводять себе некультурні пасажири літаків. Фото від стюардеси

Колишня стюардеса літака виклала фотографії пасажирів, які поводять себе огидно.

Повірте, якщо, летячи в літаку, ви почнете робити ті ж моторошні речі, що і люди з цього поста, то ненависть інших пасажирів літака вам буде забезпечена.

На жаль, в правилах поведінки не прописано, що крім того, що пасажирам літака необхідно пристібати ремені безпеки, їм не завадило б поводити себе по-людськи й дотримуватися найпростіших норм пристойності.

Користуючись вседозволеністю, окремі громадяни починають поводитись неналежним чином, знаючи, що їм за це нічого не буде, й з літака їх навряд чи хтось висадить.
Читати далі


В автобус “Калуш-Львів” заходить бабуся і одразу до водія…

В автобус “Калуш-Львів” (із зупинками у Моршині та Стрию і саме в такій послідовності) заходить бабуся і одразу до водія:
– “Шоферунцю, як буде Моршин скажете мені, га? Я туткаво буду м сиділа…”
Водій: – “Добре, бабцю, добре, скажу. Сідайте і не переживайте!”
Бабуся: – “Лиш би с те не забули…”
Водій: – “Та не забуду, бабцю, сідайте, все буде добре!”
Людей в автобусі було небагато, водій більше нікого не чекав, швидко рушили, швидко приїхали в … Стрий! І тут бабуся, невпевнено так:
– “Шоферунцю, то вже є Моршин?”
Німа сцена. Водій і всі пасажири, які чули попередню розмову, присоромлено згадують, що під час зупинки в Моршині ніхто вголос не сказав слово “Моршин”. Німа сцена затягувалась… і тут водій, піднявши очі догори, почухавши чуба, глянувши на годинник і щось собі тихо промовивши, закрив двері, розвернув автобуса і попрямував назад, в Моршин. Дорога не така уже й далека, кілометрів 10, проте, якщо в якійсь інший ситуації це б викликало гнівний спротив пасажирів, тепер ніхто не заперечував, усі відчували певну винуватість перед бабусею. Приїхавши в Моршин і відкривши двері, водій, якось навіть так святково, промовив:
– “Все бабцю, то є Моршин, виходьте!”
Бабуся: – “Та ні, шофернунцю, мені не треба у Моршин. Я до Львова їду!”
Водій втратив дар мови, у пасажирів заокруглились очі, німа сцена у квадраті…
А бабуся продовжує: – “Дєкую вам шоферунцю, що нагадалисте мені,” – і почавши копирсатися у своїх пакунках, – “Мені моя донька у Калуші наказувала, аби я таблєтку випила через півтори години. Але я той дзигарок не ношу… То вна мені казала, аби я таблєтку випила якраз у Моршині. То я зараз ту таблєтку знайду і вип’ю. Дай вам здоров’я, шоферунцю, що с ти не забули і нагадали старій”.
Хтось пирснув першим, хтось другим, водій засміявся останнім, але усі реготали аж до Львова. Лиш одна бабуся не розуміла, чому всі себе так дивно поводять…

Оповів: Олег Романів


Про косара і переляканих пасажирів

Аеропорт. Диспетчер дає дозвіл на зліт. У цей час працівник аеродрому обкошує траву навколо ліхтарів по при злітну смугу. Обладнання – коса класична. Погода так собі, накрапує ​​дощик і косар натягає на голову капюшон плащ-палатки. Починає косити траву. У цей момент “Як-42” вирулює на зліт з цієї самої смуги.
Диспетчер дає команду звільнити смугу. Дядько відходить метрів на 25-30 стає і починає спостерігати за літаком. Капюшон на голові, в руці коса. Літак котиться повз, косар привітно махає екіпажу. Пасажири в літаку які бачать махаючу фігуру потехеньку мліють…
Пілот:
– Диспетчер, скажіть своєму косареві – нехай хоч ту косу покладе, поки у нас пасажири через люки не повистрибували!


Про випадок в літаку

Летить літак. Пілот по гучномовцю:
– Шановні пані та панове, вас вітає командир корабля. Прослухайте інформацію про наш політ. Hаш політ проходить на висоті 10 000 метрів зі швидкістю 900 кілометрів на годину, температура за бортом… А-А-А-А! .. Б.Я… ЦЕ ЩО ТАКЕ? ..
У салоні гробова тиша.
Через хвилину знову по гучномовцю:
– Прошу вибачення у шановних пасажирів. Просто це наша стюардеса перекинула на мене гарячу каву. Бачили б ви тепер мої білі штани спереду …
Чоловік в першому ряду салону:
– Бачив би ти мої ззаду …


Про білєти со скідкой

Аеропорт Шереметьєво. Літак Москва-Київ піднімається у повітря, набирає висоту…
Сидять у хвості лайнера пасажири, в салоні чути характерне “штокання” і “акання”, аж раптом пасажири в ілюмінаторі бачать, що із літака випадають люди. З сусіднього салону лунають моторошні крики.
Заходить захеканий здоровенний стюард й мовить зловісно:
– Ну що, в кого іще “білєти со скідкой”?