9 правил щасливих відносин

Кожен повинен зробити свої 10 кроків.

Уявімо, що чоловіка і жінку поділяють двадцять кроків. Так ось, ти повинна зробити свої десять кроків і зупинитися. Якщо він там тебе не зустрів, не роби одинадцятого — потім доведеться робити дванадцятий, тринадцятий — і так все життя. Кожен повинен зробити свої 10 кроків.

1. Ми завжди приваблюємо саме таку людину у своє життя, яким є по суті самі. Якщо вас не влаштовує ваше оточення, загляньте в свою душу. Якщо ж ви вважаєте, що вам щастить на людей, то це лише тому, що ви самі таким є. Тому якщо ви хочете залучити в своє життя гідну людину, станьте такою людиною.
2. Що віддаємо, те і отримуємо. Поводьтеся з партнером так, як ви хотіли б, щоб він (-вона) поводився з вами.

3. Всі ми дуже потребуємо любові. Любов означає прийняття, щирість, ніжність, турботу, готовність віддавати і нести відповідальність, надійність, безкорисливість, щедрість. І чим більше ми проявляємо ці якості, тим більше отримуємо. Такі прояви як страх, ревнощі, залежність, маніпуляції, контроль, претензії, докори, руйнують стосунки і ніякого відношення до кохання не мають.

4. Всі слова мають силу. Словом можна зцілити, можна і вбити. Слідкуйте за тим, що говорите. Ярлики, образи, докори створюють в душі рани, які складно залікувати. Вони мають незворотну дію. Тому що в душі кожної людини живе дитина, котра переживає страх бути відкинутою. Бійтеся недооцінити свою здатність заподіяти їй біль. Використовуйте силу слова тільки для теплих слів, компліментів, схвалення, підтримки.

5. Довіра — життєво важливий елемент.  Без нього людина стає підозрілою, тривожною і повною побоювань, а інший відчуває себе в емоційній пастці, йому здається, що йому не дають вільно дихати. Ревнощі — це страх самотності, низька самооцінка і нелюбов до себе. Довіра — це невід’ємний елемент справжньої любові.

6. Будьте щирі. Любов не буває нерухомою, вона схожа на рослину, яка або росте й цвіте, або в’яне і вмирає. Все залежить від того, що ми з нею робимо. Щире спілкування схоже на воду, без нього рослина не може вижити. Говоріть один одному про свої бажання, своє ставлення і почуття. Дайте знати своєму партнеру, що ви його любите і цінуєте. Ніколи не бійтеся сказати «Я люблю тебе». Не бійтеся перехвалити партнера. Щира похвала, як сонце для рослини, вдихне нове життя у ваші стосунки.

7. Любити — значить дарувати частину себе, без оплати і обмовок. Якщо ви хочете отримати любов, вам потрібно тільки дарувати її. І чим більше ви даруєте, тим більше отримуєте. Любов схожа на бумеранг, вона завжди повертається назад. Може бути не завжди від тієї людини, якій ви її дали, але вона все одно до вас повернеться. І повернеться сторицею. При цьому важливо пам’ятати, що запас любові у нас необмежений. Ми не втрачаємо її, коли даруємо. І єдиний спосіб втратити любов всередині нас — це не віддавати її іншим. Одна з причин, чому люди рідко відчувають любов, — вони чекають, коли їх спочатку полюбить хтось інший. Але це схоже на музиканта, який говорить: «Я буду грати музику, тільки коли люди почнуть танцювати». Або чекати від багаття тепла, не поклавши туди дров. Справжня любов беззаперечна, вона нічого не просить на заміну. Таємна формула щасливих стосунків на все життя в тому,

8. Дотик — це один з найпотужніших проявів любові, він зміцнює взаємини. Доторкнутися до людини — означає доторкнутися до її душі. Може бути тому, коли ми ображені на когось, говоримо: «Не чіпай мене!» Частіше обіймайте кохану людину просто так, без сексуального мотиву, тримайтеся за руки. Дослідники провели експеримент в одній з клінік Лондона. Головний хірург зазвичай відвідував кожного зі своїх пацієнтів ввечері перед операцією, щоб відповісти на питання і пояснити загальний характер операції. А під час експерименту хірург тримав за руку кожного пацієнта ті кілька хвилин, які він розмовляв з ним. Ці пацієнти видужували в три рази швидше за інших. Коли ми дбайливо торкаємося до когось, змінюється і наша, і його фізіологія — зменшується рівень гормонів стресу, розслабляється нервова система, поліпшується стан імунної системи, емоційний стан.

9. Якщо ми любимо когось, потрібно дати йому свободу. Вільним приймати власні рішення, вільним жити так, як він хоче, а не так, як хочемо ми. Кожному з нас потрібно особистий простір. Людям потрібно бути вільними у взаєминах, тому що інакше вони відчувають себе в пастці. Якщо дійсно любиш когось, потрібно поважати його бажання і потреби. Не завжди легко відпустити на свободу того, кого любиш, але іншого шляху немає. Життєва мудрість говорить: «Чим більше свободи ми даємо іншому, тим ближчий він до нас».

Можливо, ви хочете додати ще якісь правила до цього списку?


Лист, який Гаррі Браун написав своїй доньці, досі розбирають на цитати

Люба, тобі ніхто нічого не винен

У 1966 інвестиційний аналітик Гаррі Браун на різдво написав своїй дев’ятирічній доньці лист, який досі цитують. Він пояснив дівчинці, що ніщо у цьому світі – навіть любов – не можна сприймати як належне.

lyst

Привіт, люба. Зараз Різдво, і у мене звична проблема – який подарунок тобі обрати. Я знаю, що тебе тішить – книжки, ігри, плаття. Але я дуже себелюбний. Я хочу подарувати тобі щось таке, що залишиться з тобою довше, ніж кілька днів, чи навіть років. Я хочу подарувати тобі щось, що буде нагадувати тобі про мене кожного Різдва. І, знаєш, здається я обрав подарунок. Я подарую тобі одну просту правду, яку мені довелося засвоювати багато років. Якщо ти зрозумієш її зараз, ти збагатиш своє життя сотнями різними способами і це відгородить тебе від маси проблем у майбутньому.

Так ось: тобі ніхто нічого не винен

Це означає, що ніхто не живе для тебе, люба. Тому що ніхто не є тобою. Кожна людина живе для самої себе. Єдине, що вона може відчути – це своє власне щастя. Якщо ти зрозумієш, що ніхто не повинен організовувати тобі щастя, ти звільнишся від очікування неможливого.

Це означає, що ніхто не зобов’язаний тебе любити. Якщо хтось тебе любить – це означає, що в тобі є щось таке особливе, що робить його щасливим. З’ясуй, що це, постарайся зробити це міцнішим, і тоді тебе любитимуть ще більше.

Коли люди щось роблять для тебе, це відбувається лише тому, що вони самі хочуть це зробити. Тому що в тебе є щось важливе для них – щось, що викликає у них бажання сподобатися тобі. Але зовсім не тому, що вони тобі винні. Якщо твої друзі хочуть бути з тобою, це відбувається не з відчуття обов’язку.
Ніхто не повинен тебе поважати. І деякі люди не будуть до тебе добрими. Але у той момент, коли ти засвоїш, що ніхто не зобов’язаний робити тобі добро, і що хтось може бути з тобою недобрим, ти навчишся таких людей уникати. Тому що ти їм теж нічого не винна.

І ще раз: ніхто тобі нічого не винен

Ти повинна стати кращою перш за все для самої себе. Тому що якщо у тебе вийде, інші люди захочуть бути з тобою, захочуть давати тобі різні штуки в обмін на те, що ти можеш дати їм. А хтось не захоче бути з тобою, і причини будуть зовсім не в тобі. Якщо таке станеться – просто шукай інші відносини. Нехай чужа проблема не стає твоєю.

У той момент, коли ти зрозумієш, що любов і повагу оточуючих потрібно заробити, ти вже не будеш чекати неможливого і ти не будеш розчарована. Інші не зобов’язані ділитися з тобою власністю, почуттями чи думками. А якщо вони це роблять – то лише тому, що ти це заробила. І тільки ти зможеш пишатися любов’ю і повагою друзів, яких ти заслужила. Але ніколи не можна сприймати все це як належне. Якщо ти це зробиш – ти усіх цих людей втратиш. Вони не “твої по праву”. Завойовувати їх і “заробляти” їх потрібно щодня.

У мене наче гора з пліч звалилася, коли я зрозумів, що мені ніхто нічого не винен. Поки я думав, що мені належить, я витрачав жахливу кількість зусиль, фізичних і емоційних, щоб отримати своє. Але насправді ніхто не зобов’язаний мені хорошою поведінкою, повагою, дружбою, ввічливістю чи розумом. І в цей самий час, коли я це зрозумів, я став отримуавти значно більше задоволення від своїх відносин. Я сфокусувався на людях, які хочуть робити ті речі, які мені від них потрібні.
Я завжди пам’ятаю, що я можу отримати те, що мені потрібно, тільки якщо увійду в світ свого співбесідника. Я повинен розуміти, як він думає, що вважає важливим, чого врешті-решт хоче.

Тільки так я можу отримати від нього щось, що потрібно мені. І тільки зрозумівши людину, я можу сказати, чи дійсно мені треба щось від неї.

Не так просто підсумовувати в одному листі те, що мені вдалося зрозуміти за багато років. Але може якщо ти будеш перечитувати цей лист кожного Різдва, його сенс буде для тебе з кожним роком трішки яснішим.

НІХТО ТОБІ НІЧОГО НЕ ВИНЕН.

За матеріалами Сома.


Мрії неадекватного чоловіка про адекватну жінку

Отже, що таке адекватна жінка і які її особливості?

Давайте будемо відвертими, адекватна жінка – це в чоловічому розумінні справжній філософський камінь: тобто було б дуже класно, якби вона існувала, але на жаль, такої немає.

Розглянемо Івана – менеджера середньої ланки, середнього розміру і середнього інтелекту. Ваня, як будь-який середньостатичний за всіма параметрами чоловік, мріє про адекватну жінку.

Отже, що таке адекватна жінка і які її особливості?

Вона ніколи не їсть чоловічий мозок. Не дістає Івана запитаннями про те, як він до неї ставиться, коли у відпустку, що за силіконова погань у нього в друзях у Фейсбук і таке інше. Для неї це не важливе, вона до всього легко ставиться і йде по життю сміючись, тому що…

Вона постійно перебуває в гарному настрої. Тому що її все влаштовує і вона ЗАВЖДИ всім задоволена.

Вона не ревнує, навіть навпаки заохочує спілкування Івана з протилежною статтю. Навіщо їй таке неконструктивне почуття, як ревнощі? Вона вища від цього (Див. попередній пункт).

Вона обожнює вишивати хрестиком, вимивати підлогу і начищати до блиску столове срібло. І не вважає це чимось особливим: адже це її ЖІНОЧІ ОБОВ’ЯЗКИ. І взагалі для неї готувати олів’є – це щось на зразок йоги. Заспокоює.

Інші чоловіки для неї вимерли як вид. Вона не буде дивитися по боках, ні-ні-ні. Навіть якщо її колега по роботі – викапаний Джеймс Бонд, все одно не буде, вона не така, вона любить тільки Івана.

Вона не лізе в Івановий особистий простір і намагається займати в його системі координат якомога менше місця. Вона розуміє, що всього лише жінка, а не зміст життя Івана.

Вона взагалі розуміє все без слів. Якщо він прийшов додому п’яний о п’ятій годині ранку, від нього пахне жіночими парфумами, а з кишені піджака стирчать синтетичні стринги, адекватна жінка НЕ буде влаштовувати істерики (звичайно, Іван не зраджував їй, ну що ви!). І знайде цьому єдине розумне пояснення. Наприклад, таке: до Івана приїхала двоюрідна сестра, яка ніяк не могла вибрати собі парфуми і попросила Івана допомогти; провівши в магазині цілий день, вони з сестрою втомилися і довго, приблизно до 5 ранку, не могли спіймати таксі і, стоячи на холодному вітрі, зігрівалися коньяком… а стринги – це взагалі подарунок їй, адекватній жінці. Іван просто не встиг запакувати.

Адекватна жінка красива, розумна, самодостатня, фінансово незалежна, прекрасно готує і вільно говорить на трьох мовах. Але при цьому вона впевнена, що її призначення – бути берегинею сімейного вогню, а Іван – він в домі головний. На якій підставі? Як сказав класик, «на тій простій підставі, що він чоловік».


Навіть якщо Іван ні копійки не заробив, виглядає як персонаж «Файна Юкрайна», а книжку останню прочитав у восьмому класі і то не в повному обсязі. Все це не настільки важливо, головне, щоб в очах обраниці Івана читалася фраза: «ФЕМІНІЗМ ТУТ БІЛЬШЕ НЕ ЖИВЕ».

Що ж, припустимо, Іван знайшов таку жінку, вона прилетіла з паралельного Всесвіту на його стареньку ікеєвську канапу.

Перший місяць здається йому раєм, Іван стрибає на одній нозі і насолоджується ідеальним життям. Потім в Іванову душу закрадається якесь неясне почуття неспокою і тривоги: а далі що? Мрія ідіота адже вже збулася.

Починається екзистенційна криза, «нудно жити на цьому світі, панове» і все таке інше. Чоловік з тугою дивиться на адекватну жінку і думає, що непогано було б їй скандал влаштувати чи що, від туги хоч на стіну лізь! Але адекватна жінка, звичайно, не знає, що таке скандал, а головне – Іван приводів їй ну, взагалі не дає.

Іван обурюється: як так? Він приходить додому п’яний щоп’ятниці, зарплату додому не несе, забуває про всі свята і дні народження і не приділяє адекватній жінці уваги! Чого їй ще треба?

Але адекватна жінка тільки посміхається у відповідь: я все розумію, Іванку, у тебе просто такий період, давай я тобі какао зварю для підняття настрою.

Іван подумає-подумає, та й піде до Марійки-продавчині з сусіднього під’їзду. Вона, звичайно, страшна, матюкається і готувати вміє одну яєчню, але з нею хоч не засумуєш…

За матеріалами Тутка.


Мамам майбутніх чоловіків присвячується

Кожна людина має право на щастя та на помилки.

Момент, коли дорослий син приводить свою дівчину в дім, щоб познайомити її з  батьками, для мами настає якось несподівано. Ось же зовсім недавно вона вела його за ручку в дитячий садок, а він ледве дріботів поряд, та чого вже там, вона чітко пам’ятає день його появи на світ, як ніби він народився тільки вчора.

І ось настав цей момент, коли їй доведеться його відпустити, відійти на другий план і віддати під крило іншої жінки. І прийняти вибір сина буває непросто, навіть якщо вона думає, що ростила самостійного і незалежного сина, який може самостійно приймати доленосні рішення. Вона ж повинна бути та сама – ідеальна, красива, розумна, освічена… Список можна продовжувати нескінченно. На менше не згодна! А ось і даремно, як показує життя.

Часто майбутні свекрухи занадто покладаються на своє перше враження і завищені вимоги до супутниці свого сина. І самі потім про це шкодують. Як же не прогледіти той самий діамант для свого улюбленого чада? Про це читайте іронічний, але дуже життєвий пост від сценариста і письменника Лідії Раєвської:

Коли ти мама маленького сина – ти взагалі не думаєш про те, що коли-небудь він виросте, і настане день, коли твій маленький двометровий бородатий малюк приведе перед твої світлі очі дівчину, і скаже: “Мамо, познайомся, це кохання всього мого життя!”, а ти така дивишся і думаєш:” Дивно. Начебто і не сліпий же: недавно диспансеризацію в військкоматі проходив – там сказали, що зір стовідсотковий, а ось ти диви: набрехали все бридкі лікарі, аби кого попало в армію забрати, навіть абсолютно сліпого хлопчика. ЯК????? Чим він дивиться??? Куди він дивиться ??? Яка любов всього його життя ?? Та хіба ж для неї мама ягідку ростила, ночей не досипала і Агушу за ним допивала? Так вона ж СТРАШНА!!!!!!!” Ну і так далі.

І цей день настає в житті майже кожної мами. Не будемо списувати з рахунків тих щасливиць, які побачивши першу дівчину свого сина – так і кинулися їй на груди зі сльозами і криками: “Господи, доню, рідна! Яка ж ти гарна, багата і розумна! Відразу видно: ти найкраща в світі! Ось для кого мама ягідку ростила, діатез на попі йому лікувала і його аналізи в сірниковій коробці о сьомій ранку, взимку, в пургу, в дитячу поліклініку носила! Заходьте в мій дім – мої двері відкриті, буду пісні вам співати і вином пригощати!”

Але не всім же так щастить…

Дозвольте дітям будувати своє життя самим.

Я довгий час думала, що у мене якийсь синдром матері-одиначки. Ну, таке, знаєте, коли все життя заради сина прожила, а як прийшов час йому власною сім’єю обзаводитися: так тут хоп – і дах раптом зриває. І давай по п’ять разів на день інсульти імітувати, в кому впадати і вмираючим голосом просити покликати священика, нотаріуса та труповозку. Аби син поруч з тобою метушився, а не зі своєю неприємною дівчиною по кінотеатрах ходив.

У мене, звичайно, не все ось так погано, але ось це відчуття, що “та не народилася ще та розумниця-красуня, яка мою ягідку-то заслуговує!” – це у мене було і є завжди. Але днями розговорилися з одним чоловіком, який розповів історію, як він до своєї мами привів свою кохану дівчину, а мама втратила свідомість натурально. Тому що любов всього його життя була в прищах, як клумба біля Кремлівської стіни. А чоловіку цьому  може  на ті прищі було плювати, він їх і не помічав. А ось мама тихо ойкнула і впала. Всім видом тонко натякнувши, що вибір сина їй щось якось не дуже…

Через багато-багато років, коли цей чоловік  одружився з іншою жінкою (яка мамі спочатку сподобалася), а потім мучився в шлюбі кілька років, змушуючи материнське серце страждати – мама сказала: “Знаєш, краще б ти на тій прищавій своїй одружився. Я ж перед тим як свідомість втратити, встигла помітити, що у неї очі добрі і думки чисті. І душа світла, і посмішка красива. І прищів-то не так вже й багато було, і фігура як у Мерлін Монро. Загалом, дурна я, пробач, синку”.

І тут я теж згадала, як кілька років тому зустріла маму своєї колишньої любові, з  якою, я це прекрасно пам’ятаю, стосунки у мене не склалися прям відразу. Тому що я в ті часи була не просто прищава і страшна, а ще й панк з зеленим ірокезом і лисиною. І в рваних джинсах, і в майці з Єгором Лєтовим, і зі шпильками у вухах, і з  бойовим макіяжем і її сина палити навчила.

Це зараз я розумію, що на місці цієї святої жінки, яка всього лише гикнула і затряслася, – я б свого сина в лікарню здала б негайно. Ну, зір перевірити, інтелект, і пару раз струмом його вдарити несильно, щоб в себе прийшов. А може, ще й до бабки б якоїсь збігала аби дізнатися: а чи не обпоїли мою кровиночку якимось приворотним зіллям з сушених аскарид і кігтя вомбата?

Так ось. Зустріла я маму Сергія, і що неймовірно – вона мене впізнала. Навіть більш ніж за двадцять років. Взяла мене під руку, присіли ми з нею на лавочку, поговорили про життя, про  дітей, онуків, про тиск і глаукому, і про те, що вона мене часто згадувала. До того ж, не повірите, добрим словом. Мовляв, краще б ти, Сергійку, на тій лисій і зеленій одружився. У неї і сім’я пристойна була, дід – Герой Радянського Союзу. А то, що тато у неї алкоголік – так і наш випити любив, що ж такого? Я ж пам’ятаю, як ти її любив, як очі твої щастям світилися. Народили б діток, і не біда, що дурненькі вийшли б – я б все одно їх любила. А так-то ніби й одружився з кимось, а жінка там нехороша, та й онуки, сильно підозрюю, що не її рідні. Ти, Ліда, моїх помилок не повторюй. Подобається-не подобається, а в очі синові дивись відразу. На дебіла схожий? Слина бульбашками? Очі щасливі? Усе. І не лізь, і люби її відразу, навіть якщо вона трохи красивіша за Ющенка. Головне – щоб вона твою кровиночку щасливим робила, зрозуміла? Зрозуміла, тітко Тамаро.

І добре, що вчасно. Нехай хоч однонога негритянка похилих років, байдуже вже. До того ж, нам завжди буде про що поговорити: похорон Брежнєва, Висоцький, кавова жуйка. Аби очі у нього були дебільні і щасливі. І слина бульбашками.

За матеріалами Блискавка


12 історій про те, як виховують дітей по-справжньому круті батьки

Деякі батьки використовують як виховні інструменти гумор, винахідливість, уяву і крапельку хитрості. І нам хочеться брати з них приклад.

Тутка зібрав декілька історій, які й роблять дитинство таким незабутнім.

  • Коли ми з батьками їздили в село, кожен ранок тато підкладав курям кіндер-сюрприз, а я була впевнена, що чудо-курочки зносять його спеціально для мене.
  • В дитинстві ми з батьками поїхали в Іспанію, і я так подружився з сусідською кішкою, що хотів забрати її додому. Моя мама відповіла “ні”, а коли я заплакав, батько підійшов до мене і сказав: “Так, було б непогано забрати її, але ця кішка говорить іспанською, а наші кішки — англійською. Вона не зможе з ними дружити, і їй буде самотньою”. Мені таке пояснення здалось логічним.
  • Мені було 5 років, і мій тато переконав мене в тому, що він секретний агент. Він сказав, що в нього є своя лабораторія, а одного разу взяв мене на спеціальне завдання, де ми повинні були знешкодити “бомбу” (коробка з декількома світлодіодами та дротами). Він попросив мене перерізати один з двох дротів, але якщо вибрати неправильно, то буде вибух. Я не міг взяти на себе таку відповідальність в 5, тому надав це йому. Він також сказав, що в нашому будинку є таємні двері в його лабораторію. Я був переконаний, що це шафа, і провів перед нею багато годин, намагаючись підібрати голосовий пароль. Я пам’ятаю це багато років.
  • В дитинстві батько сказав мені, що ківі — це насправді мавпячі яйця. Якщо почекати, з них вилупляться маленькі мавпочки. Я тримав їх в себе під ліжком, поки вони не погнили.
  • Свою 3-річну дочку до операції по видаленню мигдалин ми готували десь тиждень. Купили одноразові накидки, бахіли, маски. Одягали, ходили, лікували ведмедів і ляльок. Приміряли респіратор — сподобалося. Підсумок — дитина сама, за руку з медсестрою, пішла в операційну, лягла, сказала тягнути маску і робити операцію. Бригада сміялась, дитина теж. Ніяких криків і наслідків для психіки. Щось таке може придумати кожен, а лікарі вам тільки спасибі скажуть, та й діти, коли виростуть.
  • Мама повинна була поїхати, а моя 5-річна сестричка її не відпускала і плакала. І тоді тато каже: “А нумо влаштуймо свято неслухняності та робитимемо все, що мама забороняє — на шпалерах малювати і її косметикою фарбуватися”?. У неї очі спалахнули, від мами одразу відчепилася. Ми на двосторонній скотч наклеїли на стіну шматок шпалер, які від ремонту залишилися (“ось мама прийде, і ми її злякаємо, що насправді на шпалерах малювали”), і розфарбували — і стіну, і личко її помадою і тінями. Дитина була щаслива.

  • Коли я був маленьким, мама говорила мені, що коли я обманюю, у мене на лобі з’являється червона крапка (яку бачать тільки мами). Тому я прикривав лоб рукою, коли збирався збрехати їй. Чудово придумано, мам.
  • Проходила повз будинок і побачила крихітку, яка хотіла намалювати зайчика на стіні. Мама їй говорить: “На стінах малювати не можна”. “А чому”? “Тому що це 214-а стаття Кримінального кодексу”.
  • Попросила чоловіка погратись з дитиною, поки я суп зварю. Через певний час чую: “Перший, я другий. Зміна караулу”!. І так нескінченно довго, перемежаючись з карбованими кроками. Потім ниючим голосом: “Тааа-туу, я втомиии-всяя, можна я посиджу”?. Заходжу, чоловік мирно спить на дивані, а Валентин (3 роки) в повному спорядженні (плащ, шолом, рушниця, меч) марширує від одного краю дивана до іншого і рапортує сам собі. Запитую: “Ти що робиш”?. Відповідає: “Ми з татом у “короля дивана” граємось!”.
  • Я стоматолог. Деякі батьки захоплюють своєю винахідливістю. Одні, перш ніж ввести дитину, заходять до мене і залишають іграшку або смаколики, які я потім “дарую” малюкові за хорошу поведінку. Є сім’я з двома хлопчиками, які граються в супергероїв, а похід до лікаря у них спеціальне супергероїчне випробування. І дітям вони розповідають, що тут лікарі лікують тільки супергероїв. Адже якщо герой хворіє, як він може добре виконувати свої обов’язки з порятунку світу? З таким підходом працювати стає набагато приємніше і легше.

  • Моя мама сказала мені, що якщо я їстиму шпинат, то стану таким сильним, що зможу підняти будинок. Я з’їв декілька ложок, а потім ми вибігли і я спробував підняти його. Мама закричала: “Він рухався, я це бачила! Швидше біжи та доїж все”!.
  • В дитинстві я запитав свого батька, чому його старі фотографії чорно-білі. Він сказав, що раніше світ був чорно-білим, але потім на Північному полюсі була побудована кольорова машина, а північне сяйво — це хвилі кольору, які поширюються по всьому світу.
  • Була в гостях у знайомих, спостерігала ситуацію: батько сімейства побачив зламану іграшку одного з маленьких гостей, спокійно запитує:
    – Це хто зламав?
    Підбігає його син:
    – Це я зламав машину Сергійка. Грався і зламав.
    – Якщо ти зламав, що потрібно робити?
    – Віддати свою. Я вже віддав.
    – І не шкода свою іграшку віддавати?
    – Шкода. Але я сам винен.
    Людині, на хвилиночку, всього п’ять років.

 

 


Цікавий середньовічний спосіб, який досі рятує подружжя від розлучень

У середньовічній Трансільванії застосовували досить оригінальний спосіб сімейного консультування. Проте, дуже ефективний.

Мальовниче містечко Б’єртан, що лежить на північний захід від Бухареста і внесене до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, здається, застигло в часі.

Тут і досі пересуваються на запряжених конями візках, а на вкритій бруківкою центральній площі місцеві фермери продають свій товар.

 Pejmer1

На узгір’ї в центрі селища височіє церква XV століття, укріплена валом.

 _96929949_p05821pz

Усередині фортеці вздовж однієї з її стін є маленька споруда з кімнатою не більше за комору. Протягом 300 років пари, які були на межі розлучення, мали відсидіти в цій кімнаті півтори місяці.

Місцевий священик замикав їх у в’язниці, щоб вони владнали свої розбіжності та врятували шлюб.

Звучить дико? Але місцеві архіви свідчать, що такий спосіб вирішення сімейних проблем був досить ефективним.

Ульф Зіглер, чинний священик Б’єртана, розповідає:

Завдяки цьому благословенному будинку за три століття існування б’єртанської єпархії в нас було лише одне розлучення.

_96929947_p058223r

Сьогодні в темній тісній в’язниці – музей, а єдиними мешканцями є пара багатостраждальних манекенів.

Кімната з низькою стелею і товстими стінами обладнана досить скромно. З меблів тут є лише стіл і стілець, скриня для одягу і традиційне саксонське ліжко, зручно влаштуватися на якому могла би тільки дитина.

Оскільки метою ув’язнення було відновити стосунки, подружжя повинно було ділити все, від подушки і ковдри до скромної трапези на столі.

 _96929945_p05821jg

Трансільванські сакси – етнічні німці, які населяли територію сучасної Румунії, – сповідували лютеранство. Ця релігія дозволяла розлучення тільки за певних обставин, приміром, якщо чоловік чи дружина зрадили одне одному.

В усіх інших випадках парі рекомендували врятувати союз.

Таким чином, подружжя приходило до єпископа, який замикав пару у в’язниці. Там вони намагалися з’ясувати свої стосунки і помиритися.

Зіглер пояснює:

В’язниця була інструментом збереження старого християнського устрою в суспільстві.

p29101613273518

У такий спосіб вона захищала жінок та дітей, чиє виживання залежало від повної родини.

Якщо пара розлучалася, чоловікові доводилося сплачувати колишній дружині половину своїх статків. Але якщо він знову одружувався, а потім розлучався, друга дружина залишалася ні з чим.

Однак сьогодні пари відчувають значно менше економічного і релігійного тиску під час розлучень.

Зіглер пояснює:

Причиною, через яку подружжя вирішувало залишитися разом, було не кохання. Це був спосіб вижити в складних економічних умовах.

Якщо пара протягом шести тижнів залишалась у в’язниці, вони не мали можливості заготовити достатньо їжі на наступний рік, і тому, щоб не померти від голоду, мали продовжувати працювати разом.

_96930072_0e1ef10d-f5f9-4fbc-b6a4-49e108b2ec9d

Зіглер, однак, упевнений, що ідея шлюбної в’язниці була би корисною і сьогодні. І він, до речі, не єдиний, хто так вважає. До священика вже зверталися пари, які хотіли би вирішити свої сімейні проблеми за допомогою в’язниці.

Зіглер каже:

У сучасних родинах дедалі менше часу залишається одне для одного, ми стали більш егоїстичними, ніж наші предки.

Ми страждаємо від самотності. Ось чому ми повинні більше розмовляти одне з одним, щоб розуміти, чого ми потребуємо і що нас об’єднує.

За  матеріалами Бджола


6 законів психології, які змусять вас подивитися на світ по-іншому

6 психологічних законів, які допомагають не лише зрозуміти нелогічні дії людей, а й самому стати зібранішим і більш раціональним.

Ефект Претфелла. Якщо ви недосконалі, люди будуть любити вас більше

nedoskonalyy

Коли ми хочемо комусь сподобатися, то неминуче робимо акцент на кращі сторони своєї особистості.

Як з’ясувалося, абсолютно дарма: дослідження показують, що демонстрація своєї вразливості і слабкості, навпаки, підвищує рівень емпатії до нас з боку інших людей. Чим більше у вас некритичних недоліків, тим краще до вас будуть ставитись люди.

Професора, який виступає перед аудиторією і помітно хвилюється, слухачі сприймають розумнішим, ніж того, котрий виступає максимально впевнено. Соромитись і робити дурниці під час першого знайомства – провірений, хоча і не очевидний спосіб сподобатись своєму потенційному партнеру.

Теорія отримала назву ефекту Претфелла і була перевірена Елліотом Аронсоном, доктором філософії та психології Стендфордського університету.

Загалом, помилятися на людях – це не тільки нормально, але й корисно. У будь-якому випадку, до тих пір, поки ваші помилки не приносять серйозних збитків оточуючим.

Ефект Пігмаліона. Великі очікування збільшують продуктивність

ochikuvannya

Досліджував цей феномен психолог Роберт Розенталь. Він проводив IQ-тести в школах, а потім спеціально повідомляв вчителям неправильні результати. Ті діти, у яких IQ був вищим, ніж в інших, начебто показали “середні” результати. А ті, хто реально показав середній результат, видавались вчителям як діти з найкращими розумовими здібностями. Що, відповідно, відбувалося згодом?
Ті учні, яких вчителі вважали більш розумними, починали краще вчитися. Відбувається це тому, що очікування вчителів від цих учнів були вищими, ніж від інших. Зростаючий тиск на учнів змушував їх краще вчитися. Висновок, зроблений Розенталем, характерний не тільки для освіти.

“Ваші очікування створюють вашу реальність”, – підводить підсумок він.

Загалом, якщо ви хочете досягти в житті чогось значного, вам доведеться ставити перед собою нереальні цілі й переоцінювати свою здатність до їх виконання. І це спрацює. Крім того, вченим відомо, що ті лідери, які вимагають від своїх підлеглих нереальних результатів, врешті-решт добиваються від команди набагато більшої віддачі, ніж ті, хто ставить тільки “реальні цілі”.

Парадокс вибору. Чим більше у нас опцій на вибір, тим менше ми задоволені прийнятим рішенням

вибір

Логічно здається, що чим більше перед нами варіантів на вибір, тим краще. Магазини з великим асортиментом подобаються нам більше, ніж дрібні крамнички. Коли пропозицій з приводу розвитку кар’єри багато, нам здається, що ми обов’язково зробимо хороший вибір.

Але психологи Марк Леппер і Шина Айенгар довели, що це не так. Дослідники в межах експерименту запропонували одній групі гурманів, які зайшли в супермаркет, обрати безкоштовно один з шести різних видів джемів, іншим – один з 24. Результати дослідження показали, що 30% людей, які вибирали з шести варіантів, залишились задоволені своїм вибором. З тих, кому довелось вибирати одну банку подарункового джему з 24, задоволеними залишились тільки 3%.

Цей феномен виявив психолог Баррі Шварц. Щоб відчуття того, що все йде правильно, не покидало вас, він радить штучно обмежувати кількість опцій. Це, до речі, пояснює, чому користувачі продукцією Apple задоволені нею більше, ніж користувачі ґаджетів іншої марки. Або чому ті, хто ходить за продуктами в невеликі продуктові крамнички, відчувають себе більш задоволеними, ніж відвідувачі великих гіпермаркетів.

Ефект свідка. Чим більше людей навколо того, хто потребує допомоги, тим менша ймовірність, що йому хтось допоможе

1351687

Цей ефект дуже добре ілюструє притча про доброго самаритянина. Він пояснює також багато трагічних подій в нашій історії. Дослідники називають його “змішуванням відповідальності”.

Якщо хтось із людей на вулиці потрапив в біду і потребує допомоги, то у нього куди більше шансів отримати її, якщо поруч проходить одна людина, ніж якщо поруч – цілий натовп. Якщо хтось кричить про допомогу, а поруч знаходиться велика кількість людей, то кожен з них воліє ігнорувати благання, тому що “допоможуть інші”. Якщо ж благання про допомогу буде звернене до конкретної людини на пустій вулиці, то шансів на те, що на неї відгукнуться, куди більше. Це, до речі, пояснює бездушність і холод великих мегаполісів.

Вплив цього ефекту довели психологи Бібб Латане і Джон Дерлі. Вони провели експеримент, в ході якого імітували ситуацію, коли старшокласники били слабкого “ботаніка” в шкільній роздягальні на очах в інших школярів. 85% тих, хто був єдиним свідком приниження, кидались на допомогу жертві і допомагали їй. А от якщо за тим, що відбувається, стежили вже двоє учнів, шанси на те, що хтось із них допоможе жертві, падали до 65%. Якщо свідків було четверо, шанси, що хоч хтось із них зверне увагу, падали до 31%.

Загалом, якщо ви потрапили у важку ситуацію і потребуєте допомоги, то звертайтесь не відразу до всіх, хто може допомогти, а конкретно, персонально до когось. Іншими словами, краще кричати не “Допоможіть хоч хто-небудь!”, а “Чоловік у сірому пальто, врятуйте мене!”

Ефект прожектора. Люди, чия голова постійно забита роздумами, не помічають очевидних речей

dumky

Більшість людей в даний момент зайняті якимись серйозними роздумами. Коли вони знаходяться в компанії, але занурений у свої думки, то не помічають навіть очевидних речей, довели вчені з Корнельського університету.

Якщо говорити простіше, то абсолютно все рівно, як ви виглядаєте, коли збираєтесь в офіс чи університет. Більшість людей просто не звернуть увагу на ваш зовнішній вигляд. У центрі уваги ви опиняєтесь набагато рідше, ніж думаєте. А тому можна перестати хвилюватись про зовнішні атрибути життя. Не купуйте дорогий автомобіль або смартфон, щоб “засвітитись” перед колегами: вам може здаватися інакше, але більшості з них взагалі все рівно, що у вас там є. Вони зайняті своїми проблемами.

Ефект фокусування. Люди переоцінюють значення речей і явищ, які обдумують

фокус

“Ніщо в житті не має такого великого значення, як вам здається”.
Девід Канеман

Наскільки велика різниця в щоденному настрої між людиною, яка заробляє $20 тис. на рік, і людиною, яка заробляє 4000 грн на місяць? Майже ніякої. Тобто вона є, але вона мінімальна. Чи станете ви щасливішим, якщо проведете решту життя в будинку на морі? Навряд. Іншими словами, жителі Каліфорнії, де більше 300 сонячних днів у році, нітрохи не щасливіші, ніж мешканці Нью-Йорка або Чикаго.

Цим ефектом, до речі, активно користуються маркетологи. Вони переконують вас, що купівля того чи іншого товару зробить вас щасливішими. Але навряд чи вони стримають свою обіцянку.

Для боротьби з цим психологічним ефектом вам доведеться зрозуміти одну просту аксіому: ніщо не буде настільки ж важливим через рік або навіть через тиждень, як вам здається сьогодні. Ставтесь до життя і його негараздів легше і простіше. І, ще, змиріться з тим, що люди просто не вміють прогнозувати майбутнє. Тому буде краще, якщо ви перестанете взагалі будувати довгострокові плани.

За матеріалами Сома.


Цікаві прикмети про свекруху та невістку: варто знати

Спілкування зі свекрухою для багатьох жінок (не для всіх, тому що бувають різні ситуації та різні люди) перетворюється на катування. 

І не тільки тому, що мама чоловіка намагається втручатися в усі сімейні справи, коментуючи і радячи. А й тому що часом між двома жінками стоїть стіна непорозуміння і роздратування.

2067a6abeaa5525618c1f89ed994c321

Нашим предкам це було відомо не з чуток. Тому і народилася маса прикмет, дотримуючись яких можна було убезпечити свою родину і налагодити взаємини з мамою коханого.

1. Щоб свекор і свекруха любили обраницю сина треба під час першого візиту в їхню оселю стати на порозі обома ногами, а потім злегка зістрибнути.

 221

2. Якщо на весіллі перший тост піднімуть за свекруху, то в молодій сім’ї буде мир і спокій.

 30594_original

3. Дорогий подарунок на весілля від свекрухи – до забезпеченого життя молодят.

 75285_man_141

4. Щоб свекруха не була жадібною на весіллі під час благословення батьками молодим потрібно поклонитися якнайнижче.

 660x400_1_d918238c53b46a034c4b705983ade32d@660x400_0xd42ee437_21416849101428678332

5. Якщо в перший рік після весілля молоду дружину підстриже свекруха, чоловік ніколи не буде зраджувати.

 683746394606141_Phd55De

6. На весіллі мама нареченого повинна бути одягнена в сукню, але не в костюм. Інакше не уникнути розлучення.

 94471

7. Щоб сім’я була завжди забезпеченою і не знала бідності, свекрусі ні в якому разі не можна дозволяти перестилати ліжко на подружньому ліжку.

 be7d8531d329749551b3916d76f692f6

8. Будь-які подарунки, отримані від свекрухи, треба приймати з вдячністю. Навіть якщо вони вам не подобаються. Якщо ж в подарованій свекрухою сукні, наприклад, ви себе погано почуваєте, прочитайте молитву. Вважається, що такий крок допоможе очистити енергетику даної речі.

neizvestno-2_7

9. Щоб свекруха прийняла майбутню невістку як дочку, в перший день знайомства потрібно подарувати їй шоколадні цукерки.

 thinkstockphotos-490287886

10. Якщо свекруха на весіллі говорить багато про майбутніх онуків, в найближчі кілька років в сім’ї навряд чи з’являться діти.

За матеріалами Бджола.


12 історій про любов, яку бачиш не в словах, а у вчинках

Любов – це не тільки компліменти, квіти і серенади під вікном, а й важка праця, яка вимагає зусиль від обох сторін.Іноді наші вчинки можуть сказати близькій людині набагато більше, ніж найприємніші слова на світі.

Тутка підготував добірку історій, в яких є все: справжня любов, чудовий гумор, зворушливі вчинки і неймовірно милі моменти.

  • Живу разом з хлопцем. У нас є спільний ноутбук і вже місяць йде війна за шпалери на головному екрані: він постійно ставить танки, а я – милих зайчиків. Розповіла про це подрузі і вона прийшла в гості. Відкриває вона ноутбук і як вдарить мене рукою по лобі! Сказала придивитися до танка. Я придивилася уважніше і побачила, що там у танка на дулі висить перстень Вже місяць. А я і не помічала його. Тут вривається в кімнату мій хлопець і кричить: «Може, ти вже вийдеш за мене заміж?!» Готуємося до весілля.
  • Поки їхала на роботу, мою увагу привернула незвичайна пара. Це була молода сім’я з маленькою дитиною. У дівчини були проблеми зі слухом і мовленням, тому вони всю дорогу спілкувалися мовою жестів. Він вивчив заради неї цілу мову, а ми іноді навіть просто «вибач» сказати не можемо. Ось що таке справжня любов!

  • Бабуся і дідусь 80 років були разом. З 15 років вони були нерозлучними. Пройшли війну разом партизанами, дідусь повернувся без руки, а бабуся втратила слух. Пройшли через голод і злидні, виховали шістьох дітей, вберегли сім’ю від кримінальної банди, на пенсії встигли помандрувати і переїхати на малу батьківщину, до моря. Бабуся двічі перемогла рак, дідусь відновився після інсульту. Дідусь носив бабусі квіти все життя, між ними було стільки ніжності та турботи. Вони померли в 95 років з різницею в один день.
  • Щороку в річницю весілля чоловік надсилає мені СМС: «Наталіє Олексіївно, чи згідні ви вийти заміж за Сергія Федоровича?» Посміхаюся і пишу у відповідь: «Згідна!»
  • Чоловіка звуть Євген, він працює у великому колективі і часто приходить додому злий і замучений. Щоб зняти стрес, вкладаю його в ліжко і розповідаю казки, які сама придумала: про героя Женю-Котигорошка, який жорстоко, але справедливо покарав лиходіїв, а коли сам зробить дурниці – про Євгенія-дурня, який звичайно ж все врешті-решт виправив. Завжди засинає з усмішкою, з нею ж і прокидається вранці.

  • Коли моєму батькові було 35, йому терміново призначили складну операцію на серці. Весь той час, поки він був у лікарні, мама знаходилася поруч, спала з ним на одному маленькому ліжку. Вийшло так, що операцію татові зробили, а через 5 днів у мами був день народження. Батько ледве ходив від болю, шви розходилися. І ось ранок маминого дня народження. Вона прокинулася, а його поруч немає. У паніці почала шукати його по всьому відділенні. Вийшла на ганок лікарні і тут йде він: з величезним букетом квітів, тортом, цукерками, ледве перебираючи ногами і зціпивши зуби, але з широкою посмішкою і божевільним коханням в очах!
  • Мені було 19, йому 24. Моя перша любов. Зустрічалися майже 2 роки, закохалася по вуха, а він сказав мені після нашої першої ночі: «Я більше не хочу з тобою зустрічатися». У мене земля втекла з-під ніг. Весь світ перевернувся, сльози покотилися градом. І тут коханий дістає перстень з-під подушки і каже: «Не хочу з тобою зустрічатися, хочу, щоб ти була тільки моєю». Через 5 років я сказала, що в моєму житті з’явився інший, що я люблю його більше за всіх на світі. Чоловік остовпів, ні слова не міг сказати, насилу вимовив: «Хто?!» Я відповіла: «Наш син, ну або дочка, поки сама не знаю». Ось вона, солодка помста!

  • Вже 3-й рік живемо разом з хлопцем і він ніколи не був особливо романтичним. І от увечері я стою біля плити на кухні, готую вечерю, дивлюся у вікно, а там на асфальті написано «Оля, я люблю тебе» і красиво так троянди навколо розкладені. Я щиро пораділа за дівчину, а потім зрозуміла, що я теж Оля! В голові промайнула радісна думка: «Може, це мій вирішив мене ощасливити?» І тут приходить СМС від хлопця: «Котлет посмаж, а то я зголоднів, поки троянди на асфальті розкладав». Романтик, бодай йому.
  • Коли він зробив мені пропозицію, я сказала: «Якщо ми одружимося, то я тебе ніколи не відпущу». Він сміявся: «Тоді тримай міцніше». Медовий місяць. Ідея пірнути в озеро зі скелі була дивною, але як виявилося, дуже необміркованою. Він не виплив. Коли я витягала його на берег і робила масаж серця, щосили плакала і кричала: «Не відпущу! Нізащо! Навіть смерті не віддам!» Він почув. Перестав синіти і почав дихати. Поки дихаю – буду поруч.

    • Щоб мене здивувати, коханий навчився пекти млинці, перевертаючи їх в повітрі. Про те, що навчився він цього зовсім недавно, я здогадалася по жирних плямах на стелі.
    • Мої батьки одружені вже 35 років. В останні 2 роки у мами ускладнилася деменція і вона щодня заново знайомиться з татом. І кожен день до вечора вона закохується в нього по-новому, тому що немає на світі людини, яка б так піклувалася про неї і оберігала її більше, ніж він.
  • Мій коханий чоловік пронизливо дивиться мені в очі та посміхається одними куточками губ. Запитує мене теплим, рідним голосом: «Можна я дещо зроблю?» Я м’яко посміхаюся у відповідь. Мій дорогий чоловік підхоплює мене на руки і несе. Ранній вечір, вуличку освітлюють вогники. Люди посміхаються нам, оглядаються услід, помічають, яка ми мила пара, яка ніжна у нас любов. Хто ж з них знав, що улюблений несе мене на руках, тому що я рознервувала його і довела до сказу! І щоб не зірватися на мені, він витрачає свою злобу й енергію на те, що несе мене на руках.

Через 9 років після весілля пара знайшла нерозпакований подарунок з весілля. І він виявився найціннішим

Сім’я – це робота. Притому робота не проста. У шлюбі бувають щасливі часи, а бувають і важкі. Історія цього весільного подарунка може багато чому навчити будь-яких молодят!

“Сьогодні, коли ми поклали дітей спати, я і мій чоловік вирішили розслабитися і випити вина. За бесідою ми обговорювали майбутнє весілля в Каламазу, на яке нас запросили, і думали, що подаруємо нареченим.
Я згадала, що дарували нам на наше весілля (а було це 9 років тому) і які подарунки сподобалися нам найбільше. І тут я зрозуміла, що подарунок, який був мені найдорожчий, до сих пір лежить нерозпакований. Ви будете сміятися, але це так!


В день весілля Брендон і я отримали презент від моєї тітки Елісон. На простій білій коробці була картка з написом “НЕ відкривати до першої сварки”. За 9 років нашого спільного життя у нас було чимало сварок, суперечок і зачинених дверей. Декілька раз нас навіть відвідували думки про розлучення.
Але коробку ми так і не відкрили…Я думаю, що кожен з нас підсвідомо уникав цього. Інакше це б означало підписатися у власній неспроможності і визнати поразку. І кожен раз ми думали, що, напевно, це ще не  крайній випадок. Буває і гірше. Так і жили, перевіряючи себе і відносини на міцність. Але не здавалися. Спочатку ми думали, що в коробці і правда лежить якийсь таємничий “ключ до порятунку шлюбу”. Адже тітка Елісон прожила в щасливому шлюбі майже півстоліття, поки не стала вдовою. Ми сподівалися, що коробочка нас врятує.
І ось нарешті ми зважилися її відкрити. Секрет виявився досить простий: всередині було два конвертика з грошима і записками:
“Кеті, купи піцу, креветки або те, що ви обидва любите. І підготуй ванну для романтичного вечора. ♥ З любов’ю тітка Еліс. ”


“Брендон, а ти купи букет квітів і пляшку вина. ♥ З любов’ю тітка Еліс. ”


Всі 9 років і три переїзди коробка жила на верхній полиці шафи, збираючи пил. І все ж вона не лежала там дарма. За цей час вона навчила нас терпінню і  розумінню. Ми ставали друзями, партнерами, командою, і це зміцнювало сім’ю. Сьогодні ми вирішили відкрити той подарунок, тому що він вже виконав своє головне призначення. І ми нарешті зрозуміли, що інструментів, що допомагають побудувати міцну сім’ю, там немає – вони в нас самих.

За матеріалами Блискавка.