Мітки: свято

Сьогодні День янгола святкують Світлани: коротка характеристика, історія та привітання

Алевтина

У календарі по святцях знайти ім’я Світлана не вдасться. День ангела Світлани за церковним календарем відзначають в дні вшанування Святої мyчениці Фотинії(Світлани).

Таких днів у році всього три – 26 лютого, 2 квітня і 16 листопада. В ці дні Церква молитовно згадує святу самарянку Фотинію, про яку оповідає Євангеліє:

Одного разу Господь наш Ісус Христос, звіщаючи Євангеліє, проходив через землю самарійську і зупинився відпочити біля криниці поблизу міста Сихар. У цей час прийшла по воду жінка самарянка по імені Фотинія, і Ісус їй сказав: «Дай Мені напитися». Але жінка здивувалася й запитала: «Як ти, будучи іудеєм, просиш пити в мене, самарянки?» А юдеї з самарянами в той час не спілкувалися і не любили один одного. Але Ісус їй сказав: «Якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: Дай Мені напитися, то ти сама просила б у Нього, і Він дав би тобі води живої». Фотинія не відразу зрозуміла Його, але Христос їй сказав: «Всякий, хто воду цю п’є, буде прагнути знову, а хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік; але вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом води, що тече в життя вічне ».

Говорячи так, Спаситель називав живою водою Себе і Своє вчення; Фотіна ж подумала, що Він просто говорить їй про свіжу, проточну воду. Тоді Ісус розповів їй про її гріховного життя, і жінка вигукнула: «Господи! бачу, що Ти пророк», і стала розпитувати Його, хто правильно поклоняється Богові: іудеї чи самаряни? На що Ісус їй відповів: «Настане час і настав уже, коли справжні поклонники будуть Отцеві в дусі та в правді, бо таких поклонників Отець шукає Собі. Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні вклонятися в дусі та в правді. Жінка каже Йому: Знаю, що прийде Месія, тобто Христос; коли Він прийде, то все розповість нам. Ісус каже до неї: це Я, що розмовляю з тобою». Почувши це, Фотинія поспішила в місто і оповістила жителів. Багато хто з них разом з нею увірували, що Ісус є Спаситель світу Христос.

Вона стала ученицею Христовою і сміливо проповідувала Євангеліє в різних країнах. За днів римського імператора Нерона, гонителя християн, який вбuв святих апостолів Петра і Павла, Фотинія була схоплена язичниками. На допиті у злого імператора вона безбоязно сповідувала Христа і сказала, що готова з радістю помepти за Нього. Спочатку Нерон наказав відpyбати їй сокиpою pуки, але скільки кaти не старалися, нічого не змогли зробити і самі попадали на землю.

Імператор здивувався і звелів помістити Фотинію у себе в палаці під наглядом своєї дочки Домніни, сподіваючись, що та вмовить святу принести жepтви ідoлам. Але Домніна, після бесід з Фотинією, сама повірила в Христа, а з нею – сто її рабинь. За це злoчестивий Нерон наказав здepти шкipу з Фотинії і кинути святу в колодязь.

Так вона передала свою душу Богові і в мyчeницькому вінці вічно радіє в Царстві Небесному з усіма святими.

Світлана – ім’я слов’янського походження, яке означає “світла”. Характер іменинниці. Світлани дуже яскраві і активні. Вони прагнуть завжди і всюди встигати. При цьому вони намагаються не заглиблюватися в конкретику і керуються глобальної інформацією. Дуже важливим для Світлани є оточення. Правильний підхід у вихованні та сприятливе середовище будуть мотивувати її до нових досягнень. Якщо це не забезпечити, Світлани легко піддаються будь-якому негативному впливу.

У сімейному житті Світлани дуже турботливі дружини і мами. Вони вміють бути дипломатичними, тому підтримують хороші відносини з усіма родичами.

Часто жінки з цим ім’ям перебільшують свої здібності і можливості. Вони люблять бути кокетками і привертати увагу оточуючих їх чоловіків.

Світлана може працювати в багатьох сферах. Завдяки своєму характеру, вмінню маніпулювати людьми, часто вона легко рухається по кар’єрних сходах, буває прекрасним керівником. При цьому вона з легкістю може поміняти роботу при необхідності.

В характеристиці імені Світлана зазначається, що щастя дівчини з таким ім’ям у більшості випадків залежить від неї самої. Вона не вийде заміж, якщо не впевнена в почуттях свого обранця і, головне, якщо вважає його недостойним.

Джерело: Intermarium

23 лютого – “свято” ганьби радянських військ : розвінчуємо міфи

Алевтина

Яна Холодна: Друзі, усім привіт! Сьогодні ми традиційно будемо говорити про історичні події, які відбувалися в Україні і обговорювати їх будемо з двома прекрасними і дуже крутими істориками – Юрій Гудименко, Василь Павлов. В ефірі “Історична година”

Сьогодні ми визначили дуже цікаву тему, мені здається, що вона буде цікава не тільки військовим, але і цивільним, які збираються 23 лютого вітати всіх мужчин “с этим великим праздником”.

Історики розвінчають деякі міфи, які насаджалися нам упродовж багатьох років радянською пропагандою. Пригадаємо події, які відбувалися 100 років тому в Україні і як ці події вплинули на подальший розвиток нашої країни.

Юрій Гудименко: 23 лютого це сторіччя створення Рабоче-крестьянской Красной армии, яка пізніше стала радянською армією. З цією датою пов’язано безліч міфів і майже всі вони настільки абсурдні, що говорити про них можна днями.

Василь Павлов: Про них можна сказати дуже коротко, але найголовніше те, що аргументи, які йдуть на їх розвінчання – вони елементарні, вони завжди на поверхні. Дуже багато людей чомусь на них не звертають увагу. Тут вже дійсно цікаве питання самого міфу 23 лютого, як він створювався, як він вкорінювався в свідомість і наших громадян в тому числі.

Юрій Гудименко: Радянською позицією, яку запропонував Йосип Сталін у 30-их роках, події 23 лютого 1918 року трактуються дуже просто – це дата створення Червоної армії, яка у цей день героїчно зупинила наступ німецьких військ під Псковом та Нарвою.

Василь Павлов: Це канонічна версія, яку Юрій озвучив дуже примітивна, але дуже влучна. Якщо ми беремо не канонічну, а історичну версію, то декрет Ради народних комісарів радянської Росії про створення Червоної армії був підписаний 31 січня 1918 року. Він був підписаний безпосередньо Леніним і всі обов’язки по створенню Червоної армії покладалися на цікаву людину – Льва Троцького. Через те, що наприкінці 20-х на початку 30-х років розпочинається зміна політичної ситуації в Радянському Союзі, відповідно роль Троцького вже відходить на задній план. Тоді вже з’являється нова версія, про яку Юрій розкаже більш докладно.

Юрій Гудименко: Версія, яка панувала, дуже дивна. Навіть у власних автобіографіях радянські полководці хапалися за голову і казали, що ця дата немає нічого близько навіть до реальності. Як це відбувалося насправді? 18 лютого за декілька днів до цієї дати німецьке командування офіційно повідомило радянським військам, що буде знаходитися саме з 18 числа у стані війни і почнеться наступ німецької армії на радянські війська в тому числі і на території України, а також на території нинішньої Білорусії, Естонії і Литви та Латвії. Виглядало це дуже ганебно тому, що більшовицька армія була погано підготовлена, демотивована, погано організована. І у порівнянні з ними німецька армія, яка вже 4 рік воювала у Першій світовій війні, була регулярною і нормально організованою. Дуже часто радянські війська просто кидали зброю, тікали і не озираючись назад.

Василь Павлов: Німецька армія на той час – це машина для якої стояло надзвичайно важливе питання опанувати території, які за Брестським миром мали відійти до Німеччини. І одночасно встановити контроль над продовольчим і сировинним регіоном. По-друге, якщо ми кажемо про те аморфне утворення, яке мали на той момент більшовики під своїм командуванням, армією це назвати досить важко. Дійсно це були загони так званої Червоної гвардії. Це були добровольці набрані в найбільших містах колишньої Російської імперії: Москва, Петроград, промислові райони Ярославля, Іванова, серединної Росії. Та ця армія отримала “привіт” з 1918 року. Коли більшовики власною агітацією фактично розклали царську армію – вони зруйнували дисципліну, офіцерський корпус, створили систему невиконання наказів і це все призвело до того, що коли більшовицькі підрозділи воювали проти таких самих організованих підрозділів Білоруської Народної Республіки, Української Народної Республіки, то вони на певних ділянках могли досягнути успіху. Як тільки вони зіткнулися з регулярною армією вони відразу почали зазнавати проблем. І фактично та катастрофа, яка спіткала загони Червоної гвардії на одному з основних напрямків якраз під Псковом та Нарвою, вона призвела до того, що більшовицьке керівництво змушене буде кардинально переглянути свої погляди на червону армію.

Яна Холодна: Що саме тоді трапилося? 

Юрій Гудименко: Там було дуже багато різних сутичок, але от саме 23 лютого, про яке ми говоримо, не сталося взагалі нічого. З 18 лютого широким фронтом йшов наступ німецьких військ і було дуже багато дрібних сутичок, або радянська армія просто відступала. Наприклад, в якесь містечко невелике з населенням 20 тисяч людей прибуває 40 німців. Вони навіть не наступають, а шукають, де поїсти. Ці 40 німців шукають буфет, на своєму шляху вони зустрічають удвічі більший загін радянських військ. Німці їх строять, забирають рушниці. І це система, яка у значній більшості підтримувалася місцевим населенням.

Василь Павлов: Після цієї поразки командувач Червоними військами під Нарвою Дибенко був знайдений аж під Самарою. Він втік.

Яна Холодна: Що в цій ситуації каже радянська пропаганда?

Василь Павлов: Радянська пропаганда не робить нічого тому, що ми маємо дуже чітко розрізняти події 1918 року і всі події, які формували міфологію, починаючи з середини 30-х років. На той момент радянська Росія перебуває в надзвичайно складному становищі. Вона змушена укласти Брест-Литовський мир з Німеччиною, Австро-Угорщиною, Османською імперією і Болгарією. За цією угодою вона фактично позбавляється величезних територій. Але це була та ціна, яку більшовицька Росія мала заплатити за те, щоб розпочати хоча б спробу вирішувати власні внутрішні питання у боротьбі за владу у тій громадянській війні, яка розгортається на той момент в Росії.

Яна Холодна: У нас є коментар під нашою трансляцією у фейсбуці. Сергій Сербський пише: “Они вообще уничтожили понятие «Честь офицера и достоинство». Потому благородство и интеллигентность пропало после уничтожения царской армии.”

Василь Павлов: В принципі з цим коментарем можна погодитися, але потрібно тоді дещо пояснити. Якщо ми кажемо про те поняття, яке є в свідомості людей – “честь русского офицера”, то вона теж почне формуватися набагато пізніше. Ми маємо зазначати, що фактично фаховий офіцерський корпус російської армії був вибитий у 1915 році. Той офіцерський корпус, який російська армія мала на 1917 рік – це зовсім не те. Це дійсно дуже багато фахових офіцерів, які пройшли війну, але це дуже багато людей, які почали використовувати ситуацію для вирішення якихось власних проблем.

Після Жовтневого перевороту значна частина офіцерів залишає фронт і направляється на Дон, на Кубань, де формується добровольча армія, яка починає воювати з більшовиками. Є і певна кількість офіцерів, яка залишається служити у більшовицькій армії. Наприклад, полковник Муравйов, який на той момент буде командувати штурмом Києва.

Яна Холодна: Давайте все ж таки повернемось до 23 лютого. Важливо пояснити нашим слухачам, які міфи насаджалися? І якщо програли, то чому цей день вважався днем великої армії?

Юрій Гудименко: 25 лютого 1918 року за два дні після умовної перемоги радянських військ у офіційній газеті більшовиків “Правда” вийшла стаття Леніна, яка називається “Тяжёлый, но необходимый урок”. Я зачитаю дуже коротко, щоб було зрозуміло. Якщо вона вийшла 25-го у друк, то 23-го він її приблизно почав писати.

“Мучительно-позорные сообщения об отказе полков сохранять позиции, об отказе защищать даже нарвскую линию, о неисполнении приказа уничтожать все и вся при отступлении; не говорим уже о бегстве, хаосе, безрукости, беспомощности, разгильдяйстве.”

Так Ленін характеризував ту подію. Зараз дуже багато людей думають, що то була якась дуже героїчна подія російської армії. Але отак керівник тієї армії відреагував на той день. Тобто вже все дуже зрозуміло. Тут він не сказав про дуже багато речей. Про те як населення Пскова зустрічало німців. Вони їх зустрічали з хлібом-сіллю у прямому сенсі. Здавали їм червоних комісарів пачками. Російські офіцери, які не підтримували комуністів, вийшли з підпілля, наділи свої погони царської армії, які боялися носити під час влади комуністів і почали підтримувати німців. Годувати їх, звати по домівках, влаштовувати бали. Тобто так все було у Пскові, про який потім радянська армія буде казати як героїчно захищений. Але насправді 23 лютого ні під Псковом, ні під Нарвою німців ще не було. Вони були десь у 100 кілометрах. А потім з цією датою сталася дуже дивна історія. Чому вибір пав саме на неї? Роком вже пізніше, у 1919 році хтось з командирів Червоної армії запропонував взяти якусь дату, щоб героїчно святкувати день створення радянської армії.

Василь Павлов: Це сталося у 1938 році, коли було вперше відзначено другу річницю Червоної армії. Хоча я зустрічав і плакати і листівки, що цей день святкувався і у 1919 році, в 1920 році, але потім ця традиція напевно занепала і вже в культовому плані вона починає формуватися якраз з кінця 30-х років. Там вважається, що надзвичайну роль зіграли людина на кшталт Клімента Ворошилова, Семена Будьонного, як їх на той момент називали “конники”. Тобто це люди, які представляли першу кінну армію, яка воювала у складі Червоної армії починаючи від 1919 року і  їх ця дата влаштувала. Тому що вони до тих подій з одного боку не були причетні, а з іншого – більша частина учасників тих подій, на той момент, була розстріляна. Ми маємо не забувати, що якраз 20-річчя Червоної армії воно співпадає з піком “великого терору” в Радянському Союзі, під який якраз потрапила значна частина тих  людей, які створювали Червону армію.

Яна Холодна: У нас є коментар, написав нам Дмитрий Олейник: “Не смогли Большевики построить Армию тогда, т.к. не было командиров их уничтожили.”

Василь Павлов: О, ми маємо подякувати нашим слухачам за ці коментарі. Вони дозволяють нам коригувати. По-перше, якщо ми кажемо про знищених командирів, ми маємо зазначити один момент – це знищення фахового офіцерського корпусу колишньої російської армії. Якщо ми кажемо вже про Київ, про Україну – це так само і винищення офіцерського старшинського корпусу армії УНР.  На початку лютого 1918 року більшовики вступають в Київ і одним з моментів окупації Києва – це стають масові розстріли мирного населення і масові розстріли офіцерів. Розстріли в Києві відбувалися неподалік від будинку офіцерів. Також на території теперішнього ліцею імені Івана Богуна. Там був розстріляний командир першого українського корпусу генерал Яків Гандзюк. Я особисто декілька років тому, коли відвідував Звіринецьке кладовище, бачив могили офіцерів, які були розстріляні в січні 1918 року. За спогадами учасників подій 1918 року, по вулицях Києва більшовицькі загони червоногвардійці відловлювали офіцерів, стягували їх до місць розстрілів і там знищували.

Яна Холодна: Тобто, якщо німецька армія в той період вигнала більшовиків під Псковом, Нарвою і так далі, то більшовики тоді  пішли на Україну, правильно?

Василь Павлов: Війна більшовиків проти України іде з грудня 1917 року. Тобто на той момент бойові дії проти УНР Червона гвардія веде вже 3 місяць.

Яна Холодна: Нам тут ще написали коментарі, давайте я їх зачитаю. Дмитрий Олейник: “Не смогли Большевики построить Армию тогда, т.к. не было командиров их уничтожили. Все войны Красная Армия выигрывала только значительностью своей, а не профессионализмом. Дошли до уровня Армии уже к 70 годам т.к. 80% ВВП отдавало на Армию. Армия-дорогое удовольствие для страны, всегда так было.”

Василь Павлов: Всі елементи цієї тези вони є абсолютно правильними, але якщо їх розбирати на якісь окремі підпункти, то їх треба пояснювати. Після цієї низки катастрофічних поразок початку 1918 року більшовики, яким треба було вести громадянську війну всередині країни, почали реформувати Червону армію і реформування Червоної армії було пов’язано безпосередньо з іменем Льва Троцького. Фактично перше, що зробив Троцький – він запровадив інститут політичних комісарів. А з іншого боку він взяв на себе відповідальність і повернув до армії колишніх царських офіцерів. Але тут було одне величезне але. Ці офіцери були повернуті фактично в якості заручників. Поступаючи на службу до Червоної армії більшість офіцерів писали заяву, що вони розуміють, що в разі їх зради і вони самі і їх родина будуть знищені.

Яна Холодна: І ще один коментар від Сергія Сербського: “Фактически большевики вывели царские войска из Первой Мировой войны тем самым проиграв войну , одним словом бандиты стали ,формирование чекистов и особых отрядов матросов привело к уничтожению многих элит ,исчезло дворянское сословие и началось разделение именно в этот момент на касты и уровни, тогда народ реально понял что есть богатые и нищие!!”

Юрій Гудименко: Давайте повернемось назад. З 1914 року йде Перша світова війна. З одного боку воює Росія з Британією і Францією, а потім ще і з США. З іншого боку воює Германська імперія і Австро-Угорська імперія разом із Туреччиною. Чому важливі Крути. Наступ під Крутами за оцінками деяких істориків дав можливість УНР підписати угоду із Германською імперією і з її союзниками. І таку ж угоду у тому ж Брест-Литовську підписала і радянська Росія. Через місяць. Для України ця угода була чудовою. Це було перше визнання УНР на офіційному рівні. Для Росії це була катастрофа. Тому що вона погодилась віддати німцям величезні території і вийшла з війни. Хоча могла б у тій війні бути переможцем. Це була поразка під керівництвом комуністів. Російська пропаганда розклала червону армію повністю. Там дійшло до розстрілу солдатами офіцерів, підняття прапорів, ніхто не виконував нічиїх наказів. Стверджували, що це не революційно.

Василь Павлов: В середовищі червоних солдат на той момент з’являється така фраза: «Отправить в штаб к Духоніну!» Микола Духонін це останній головнокомандувач російської імператорської армії в 1 світовій війні. Він був жорстоко вбитий. Його скинули на багнети. І таке поводження з офіцерами тоді стало нормою.

Яна Холодна: Запитання з коментарів: «Якщо червона армія була так погано організована і деморалізована, чим можна пояснити її успіхи у тому ж наступі на УНР 1918-го року і в подальшій боротьбі з отаманами на території України?»

Юрій Гудименко: Тут потрібно розкласти на елементи. Якщо кажемо про боротьбу з отаманами, то це був 19 рік. І на той момент червона армія вже була регулярна армія, яка пройшла реформування. Тоді вже було запроваджено військовий обов’язок. Було сформовано командирський корпус. Шляхом надзвичайного терору  було запроваджено надзвичайну дисципліну. Таким чином Червона армія доводилась до стану боєздатності. Крім того було введено стан «всеобуча», коли почалась підготовка призовників. Українська армія не була готова до тих боїв. Вона була розкидана. Більшовики знали куди бити і куди йти, а також дуже потужно застосовували агітацію, пропаганду.

Яна Холодна: Наведіть приклад пропаганди тих часів?

Василь Павлов: Найпростіший: «Отобрать і поделить!» «Фабрики рабочим, земля крестянам, мир народам!» Таке щоб було зрозуміло простій людині. Більшовики зіграли на самих примітивних інстинктах. У них інститут комісарів почав формуватись відразу. На відміну від нашої армії.

Юрій Гудименко: Це можна спостерігати і тепер. Більшовики коли йшли у наступ, вони постійно пропонували тезу, що ваш ворог – ваші командири. Примітивна агітація це дуже дієвий механізм. Часто люди за цими гаслами не бачать наслідків.

Василь Павлов: Як тоді більшовики розкладали російську армію так і зараз російські агенти намагаються розкласти нашу армію, типу «Гречка дорога», «Командири їздять на лексусах поки ти в окопі». Тобто нічого не змінюється.

Яна Холодна: Ми знову маємо цікавий коментар. І дякуємо, що ви з нами. Сергій Сербський: «Война была между блоками Антанта и Тройственный союз,Украина тогда могла бы обрести независимость и стать мощной страной ,если б не пропаганда и вера людей в то что будет лучше и все будут равны!!!»

Василь Павлов: Дякуємо за вашу цікавість і аналіз. Хотів би додати. Хто сумнівається, чи потрібно нам воювати, чи потрібно йти в армію, чи потрібно країну захищати!? Такої помилки припустились десятки, а може й сотні наших вояків 17-19 років, коли повірили більшовицькій пропаганді. Відповідь прийшла через 12 років. В 32-33 році настав голодомор. Ті люди, які не хотіли чинити опір зі зброєю, все одно були знищені і дуже жорстоко. Тому ми маємо гасло: «Ніколи знову!» Небажання чинити опір призводить до набагато гірших і більших втрат та наслідків.

Юрій Гудименко: В кожному слові російської пропаганди є обман. Адже спершу вони стверджують одне, типу «Штики в землю» досить воювати. А потім ті самі люди закликають йти на війну.

Василь Павлов: Якщо ми кажемо яким чином наступ Колчака було зупинено червоною армією, то це якраз внесок Троцького. На ту ділянку фронту, де відбувався відступ прибував підрозділ, який розстрілював кожного хто йшов назад.

Юрій Гудименко: Цим людям за різ, за два до того обіцяли, що не буде офіцерів. Буде червона армія. Будете самі собі ставити накази. Ага. Отримали. Те саме з колгоспами. Обіцяли землю селянам. Коли вони її отримали то вже або самі були в землі або їх всіх позаганяли в колхози. Тобто жодна обіцянка Росії ніколи не виконується.

Яна Холодна: Підсумовуємо. Події 1918 року, які саме були? І міфи, які пов’язані із 23 лютого?

Василь Павлов: 18 рік. Якщо ми кажемо про територію України, то тут відбувалась війна між УНР і радянською Росією. Від 9 лютого, коли УНР підписує мирний договір з Німеччиною та Австро-Угорщиною, у ці подій поступово входять і армії цих країн. В той самий момент відбувається німецький наступ на півночі, внаслідок чого російські загони починають масово кидати позиції і тікати.

Ідея створення 23 лютого припадає на 37-38 рік. Тоді  за особистим наказом Сталіна червоні командири розпочинають формування культу Червоної армії, який буде поволі розвиватися і набуде тих форм, які ми чітко застали наприкінці існування СССР.

Юрій Гудименко: Ця дата нічим не підкріплена і немає жодного відношення до створення Червоної армії. Немає нічого до героїчних перемог. І цей період, 23 лютого 18 року,  він взагалі був найбільш розгромним для радянської Росії. Міф цей закріпився в 30 роки. Почав він формуватися в 19 році і формувався дуже довго. Дату вибирали просто пальцем в небо. Там намагались підібрати багато дат. І якось навіть вирішили провести день волонтера на 2-3 тиждень місяця. Не встигли і провели на 23 лютого, але волонтери це не підтримали, через страх перед владою. А вже в 30 роки Сталін згадав, якісь видатні події і під це почали вже всі решта вигадувати. І реально вигадувати, адже у цей період були лише поразки, відступи і суцільна ганьба.

Яна Холодна: А там продовжують святкувати, роблять вихідний день. Треба думати і аналізувати події. Хочеться саме до тих людей звернутись, які ще марять тим «радянсько-російським руським міром». Думайте. Вмикайте свої голови. Аналізуйте те, що відбувається. Знайте, або вивчайте історію. Миру нам всім.

 

За матеріалами armyfm.com.

 

Стрітення, або як Зима з Весною зустрічається: традиції та прикмети Стрітення

Алевтина

Розповідаємо про християнське та дохристиянське значення українського свята Стрітення.

Щорічно, 15 лютого, українці святкують Стрітення. Для християн східного обряду — це одне з 12 найголовніших свят у календарі. Проте, у Стрітення є й дохристиянська історія. Розповідаємо про обидві версії походження свята, які існують традиції та прикмети й чого краще не робити в цей день.

Християнське свято Стрітення Господнє

Для християн це свято знаменує важливу подію: зустріч Ісуса з праведником Симонеоном і пророчицею Анною, які впізнали Месію у звичайному немовляті. Відбулася зустріч у Єрусалимі, коли діва Марія принесла Ісуса на посвяту. Святкування зустрічі Старого й Нового завітів згадується ще в християнських творах III століття. Проте, в Україні це свято з’явилося значно пізніше.

Народне свято: Зустріч зими з Весною

Народне свято Стрітення має дохристиянське коріння та знаменує час, коли зима вперше зустрічається з весною. Його ще називають Зимобор, Стрічення, Стріщення або Громниці.

Вважалося, що зима з весною перетинаються на дорозі та сперечаються, хто ще залишиться в цих краях господарем. Визначали переможця за погодою під вечір: якщо стало холодніше, то зима ще залишиться у своїх володіння, а якщо потеплішало — весна взяла верх і її прихід буде раннім. Назву Громниці свято отримало, бо це був єдиний день зими, коли можна було почути відлуння грому.

Також, прикмети нерідко стосувалися води. Якщо на даху висіли бурульки — їх збивали й розтоплювали у воду. Цю талу воду вважали цілющою, тож її додавали в ліки чи освячували нею обереги, будинки, худобу, подвір’я. Навіть вулики пасічники кропили цією водою.

Жінки раніше готували на Стрітення обрядове печиво у формі жайворонків. Це печиво давали дітям, а ті мали закликати разом із цими птахами весну. Чоловіки, тим часом, ворожили на врожай: ставили на ганок тарілку із зерном та чекали до ранку. Якщо зерно вкрилося росою — значить у наступному році земля буде родюча.

Коли на території сучасної України прийняли християнство — Стрітення Господнє змістило народне свято. Проте, багато традицій залишилися. Наприклад, християни цього дня носять до церкви святити воду. Ще, запалюють свічки, які називаються «громничими.

Чого не можна робити у свято

Християнське свято Стрітення Господнє — має низку певних заборон. Не можна шити, вишивати та взагалі працювати з нитками. Прати та мити посуд теж не можна, бажано в цей день взагалі старатися не бруднити воду. Заборона стосується походів у лазню чи пірнання в ополонку. Не можна поратися в городі чи виконувати важку домашню роботу. Але, праця дозволяється — якщо потрібно допомогти іншій людині.

Заборона, яка стосувалася грошей: їх не можна класти в цей день на стіл. Мовляв, удача відцурається того, хто це зробить, а гроші будуть зникати незрозуміло куди. Також, не можна давати в борг або ж забирати борги на Стрітення.

Поганою прикметою вважали — вирушати в цей день у далеку мандрівку. Вважалося, що тоді додому ще не скоро повернешся. Можливо, це тому що погода була дуже мінлива.

Народні прикмети 15 лютого

  1. Ясна й тиха погода в цей — до гарного врожаю на полях та роїння бджіл.
  2. Відлига віщує пізню весну, а, відповідно, у поле люди вийдуть ще не скоро.
  3. Якщо під вечір тепло — значить і весна буде сонячною.
  4. Якщо все снігом замело — зима закінчиться не скоро, а весна буде дощовою.
  5. Якщо на деревах іній — вродять добре гречка й картопля.
  6. Вночі небо без хмар — це до доброго врожаю фруктів.
  7. Сильний вітер 15 лютого — до поганих посівів, але й до хорошого врожаю плодових дерев.

За матеріалами Всвіті.

Вакарчук із голим торсом і “слуги” без табу: як би виглядали політики на валентинках

Алевтина

У День усіх закоханих представників політикиму зобразили на картинках-валентинках.

Фотоколажі опублікували “Факти”.

Картинки виявилися достатньо комічними.

Мануфактура Купідона: історія перших валентинок

Алевтина

У Європі День святого Валентина став широко відзначатися з XIII століття, у США — з 1777 року. Найдавніша валентинка англійською мовою – це листи, написані 14 лютого 1477-го графинею Марджері Брюз її майбутньому чоловікові Джону Пастону “моєму коханому Валентину”.

1797 року британський видавець видав брошуру “Валентинки для юнака”, в якій містилося безліч сентиментальних віршів для закоханих. Друкарі почали випускати до свята картки з віршами та ескізами, які називалися “механічні валентинки”. Паперова валентинка настільки була популярною в Англії на початку XIX століття, що за ними були черги. Такі друкарні називали “Мануфактура Купідона”, – пише Газета.юа.

Дорогі листівки на День Валентина виготовляли із справжнього мережива та стрічок. 1835 року 60 000 карток на Валентина було надіслано поштою Великої Британії. Тоді поштові витрати були дорогими.

У Сполучених Штатах перші валентинки з тисненого паперового мережива виготовлено 1847-го Естер Хоуланд зі штату Массачусетс. Жінка помітила велику популярність у Британії і спробувала налагодити друк у США.

1868 року британська шоколадна компанія створила коробку шоколадних цукерок у формі серця до Дня святого Валентина. У другій половині XX століття валентинки доповнювали солодощами та прикрасами.

2 лютого – День Бабака: історія свята та традиції святкування в США та Україні

Алевтина

2 лютого – День Бабака. Історія свята та традиції святкування в США та Україні
День Бабака (англ. Groundhog Day) — одна з найпопулярніших традицій США, що полягає у визначенні тривалості і погідності весни за поведінкою спеціально «призначеного» бабака.

Відзначається щороку 2 лютого.

Історія свята

Коріння традиції визначення погоди за поведінкою тварин притаманне культурам багатьох народів світу. Схожі традиції на День бабака в Європі сягають сивої давнини. Так, ще в Римській імперії 2 лютого відзначали День їжака. Древні римляни будували свій метеорологічний прогноз на поведінці розбудженого їжака, який бачив чи не бачив свою тінь і відповідно реагував. У Німеччині роль їжака відігравав борсук

Вихідці з Німеччини завезли цю традицію до США (зокрема, до штату Пенсильванія). Але роль «головного метеоролога» в Америці перейшла до бабака, бо їжаки та борсуки там не дуже поширені.

Римський звичай визначати майбутню погоду на початку лютого також перейшов у християнські традиції, адже 2 лютого за Григоріанським календарем святкують Стрітення Господнє. Саме тоді західноєвропейці святкують Candlemas — «День свічок». Згідно з прикметою, якщо 2 лютого погода була ясною і сонячною, друга половина зими буде холодною. Цього дня освячені в церкві свічки роздавали людям, щоби ті захищалися від зими. До речі, християни східного обряду того ж календарного дня, але за старим стилем (тобто на Стрітення) теж святять свічки.

Сучасні святкування в США та світі

Перша згадка про День Бабака датована 1841 роком. Офіційним святом цей день став 1886 року. Бабаку дали ім’я «Великий Філ — провидець із провидців, мудрець із мудреців, пророк із пророків». А місто Панксатоні назвали «Світовим центром погоди». Щороку зранку 2 лютого в Панксатоні збираються тисячі глядачів і чекають, яку погоду провістить Філ цього разу. Рівно о 7:25 Філа витягають із нори, і він робить свій прогноз.

Суть традиції полягає у спостереженні за поведінкою бабака. Якщо він бачить свою тінь, то лізе спати назад до нори — отже, буде ще кілька морозних тижнів. Але якщо день похмурий, бабак не бачить тіні і не вертається до нори — отже, йде рання весна. Це пов’язано з повір’ями, що побутують у США і які пояснюють суть ворожіння на погоду: шотландське «Якщо День Стрітення сяючий і чистий, то буде дві зими на рік» та німецьке «Якщо бабак бачить свою тінь, то зима триватиме ще 6 тижнів».

Згідно зі статистикою, передбачення Філа неправильні. Починаючи з 1886 року, свідки записують, чи побачив Філ свою тінь, але прогноз бабака збувся лише в 39 % випадків.

У США та Канаді на цей час є 7 відомих бабаків–”метеорологів”: Панксатонський Філ, Віартонський Віллі, Статен-Айлендський Чак, Шубенакадський Сем, Бальзакський Біллі, Бабак Джимі і Генерал Борегард Лі.

Але найвідомішим із них, звичайно, залишається Великий Філ, що мешкає у фамільному будиночку на Індичій горі в Панксатоні, штат Пенсильванія, і навіть має своє «представництво» у світовій мережі, звідки можна дізнатися «прогноз» на цей рік.

День Бабака також відзначають в Австралії.

Віщування Великого Філа набули широкої слави у світі завдяки романтичній комедії «День бабака» (1993). Цей популярний голлівудський фільм також сприяв популяризації Дня бабака в тих країнах, де ця традиція раніше не була відома, зокрема і в Україні.

День бабака в Україні

Згідно українських традицій бабак прокидався від зимової сплячки на свято Явдохи (14 березня). Він виходить на світ, свище три рази, а потім знову лягає на другий бік і так спить аж до Благовіщення. І ховрашок, кажуть, перевертається на інший бік. Отож люди виходили в поле, особливо в степовій Україні, щоб почути той посвист.

В Україні «діяли» два бабаки-«метеорологи» — слобожанський Тимко (живе на біостанції Харківського національного університету ім. В.Каразина в с. Гайдари, Харківщина) і галицький Мишко (з 2009 р. живе у Львівському дитячому еколого-натуралістичному центрі). В 2012 році Тимко пішов на «пенсію» за віком та його підмінив Тимко II, галицького Мишка в 2016 році змінила бабачиха Маруся.

Попри випадковість прогнозів бабаків-метеорологів, популярність цього свята з кожним роком зростає.

За матеріалами То є Львів.

Сьогодні Тетянин день: красиві та оригінальні привітання з Днем ангела

alla

25 січня в Україні відзначають День святої Тетяни. Якщо у вас є знайомі Тетяни – не забудьте привітати їх з Днем ангела! Зібрали для вас красиві побажання та привітання на Тетянин день, які потішать ваших знайомих іменинниць.

Ім’я Тетяна в перекладі з давньогрецької означає “упорядниця”, “засновниця”. У Тетянин день треба привітати всіх власниць цього імені з Днем ангела та побажати їм заступництва їхньої покровительки .

Додамо, що раніше 25 січня в Україні також святкували День студента. Однак ця традиція має російське походження: у 1755 році російська імператриця Єлизавета заснувала у Москві університет. Того ж року вона, до слова, зруйнувала останню Січ. Тепер українці у Тетянин день вітають тільки іменинниць, а от День студента святкують 17 листопада.

Збережіть собі красиві привітання з Днем Тетяни українською мовою.

Привітання у Тетянин день

***

З днем Тетяни я вітаю,
Таню моя мила.
Хай Свята тобі дарує
Білосніжні крила.

Хай веде тебе за руку
Шляхом заповітних мрій.
Знай, вона завжди поможе,
Ти лише уперто дій.

***

З Днем ангела Тетяні вітання шлю палкі,
Хай будуть твої кроки упевнені й легкі.
Думки твої хай будуть чистіші від сльози
Щоби в житті не було ні шторму, ні грози.
Щоби могла дозволити собі розкішні речі,
Щоб у вухах дзвеніло від реготу малечі.

***

З днем Тетяни, моя люба,
Будь завжди щаслива.
Хай Свята дарує мудрість
І кохання щире.

Чує хай свята Тетяна
Всі твої бажання,
Допоможе в час важкий
Смутку і зітхання.

***

Тетянин день. Я вас вітаю.
Нехай Свята охороняє,
На нові звершення і цілі
Хай неодмінно надихає.

Підкаже хай вона на вушко
Вам відповідь на всі питання,
Веде доріжкою удачі
Вас до щасливого покликання.

***

З Днем Тетяни привітати
Поспішаю я в цю днину!
Гарної долі побажати
І здоров’я всій родині.

Щастя, радості, кохання,
Благих днів та світлих дум,
Хай здійсняться всі бажання
Й стороною мине сум!

СМС-привітання у Тетянин день
***

Привіт! Й відразу я вітаю!
У Тетянин день тобі бажаю
Сміху, щастя і добра,
Щоб здоровою була.
Хочу удачі побажати,
Свою любов оберігати,
Щоб щастя в серці поселилось,
І все хороше враз здійснилось.

***

В Тетянин день тобі бажаю,
Добра, безмірної краси,
І від душі сьогодні я вітаю,
Зроблю що скажеш, лише попроси.
Нехай же ласка, і любов, й натхнення,
Упевнено в долю ввійдуть,
Тобі бажаю щирого везіння,
Хай сумніви геть всі підуть!

***

Ти не Даша, не Світлана,
І не Маша, не Оксана,
Не Галина, не Сусанна.
Ти найкраща – ти Тетяна!
Я з Днем Ангела вітаю,
Море радості бажаю,
Все, що мрієш, щоб збувалося,
Все, що робиш, щоб вдавалося!

***

У день Тетяни я вітаю
Тебе, панночко прекрасна,
Подарує хай Свята
Долю радісну і ясну.

Хай завжди допомагає,
Сили жити хай дає,
Біди, смуток і нещастя
Хай Тетяна відведе.

***

Наша Таня вже не плаче,
А сьогодні вона скаче.
Це тому що свято в Тані
Будем всі гулять у бані.
Вас, Тетяни, ми вітаєм,
Щастя і добра бажаєм.
Сміху, радості весь рік,
Без турбот прожить свій вік.

***

Зимовий день, холодний, сніжний,
Всі дерева в сріблі.
День Тетяни – милої, ніжної –
Відзначаємо в січні.

В цей день тобі бажаємо
Щастя, радості, тепла,
Виконання бажань.
Тих, яких ти чекала.

Нехай улюбленим стане свято
У цей день календаря.
Тому що ти, Тетяно,
Королева січня.

Вітання з Днем ангела Тетяни: вірші

***

Рано-вранці, до сходу сонця
Ангел стукав у віконце
І сказав мені новину,
Що у тебе іменини!
Бажаю тобі: тихих зоряних ночей,
Блакитних чи карих, чи сірих очей,
І щастя безмежного, щастя людського,
В житті кохати когось лиш одного!

***

Нехай під крилами своїми
твій ангел береже тебе,
Дарує лиш приємні миті,
і долю добру хай пошле.

***

Хай Ангел на іменини
Здійснить всі бажання,
Несе щастя щохвилини,
Успіх й процвітання.
Радістю життя вквітчає
І додасть здоров’я,
Мудрістю благословляє,
Добром і любов’ю!

***

Нині в гарної людини
Найкрутіші іменини.
Будуть в тебе подарунки,
Привітання й поцілунки…
Я приєднуюсь до всього,
Хай в житті все буде кльово!
Хай здоров’я не підводить,
Й грошенята хай підходять!
Вітаю З Днем Ангела!

***

З днем Тетяни ми тебе вітаємо,
Багато грошенят бажаємо,
Щоб не цуралось тебе щастя,
Щоб оминали всі ненастя,
Щоб гори низовиною стали,
Хвилі в морі в шторм пропали,
Щоб усмішкою нас все тішила,
З кожним днем тільки гарнішала.

Як віншують на старий Новий рік

Алевтина

Під час різдвяних свят в Україні не лише колядують та щедрують, але й віншують, тобто вітають господарів. Під час віншування засівають житом або пшеницею на Старий Новий рік, 14 січня, вранці.

Переважно посівалки починаються з таких слів:

“Сію, вію, посіваю, з Новим роком вас вітаю!

На щастя, на здоров’я на Новий рік,

Щоб у вас все було краще як торік!”.

За традицією, посівальниками мають бути хлопці, про це пише “24 канал”.

Посівалки українською мовою

Сію, сію, посіваю,

З Новим роком Вас вітаю!

На щастя, на здоров’я на той Новий рік,

Щоб краще родило як вторік,

Коноплі під стелю, а льон по коліна,

Щоб Вас Християни Голова не боліла!

Сію, сію, посіваю,

З Новим роком Вас вітаю!

Христос ся рождає!

***

Сієм, сієм, посіваєм,

Щастя-долі вам бажаєм!

У щасливій вашій хаті,

Щоб ви всі були багаті,

Щоб лежали на столі

Паляниці немалі,

Щоб були у вас ковбаси,

Молоко і сало, й м’ясо,

і млинці, і пиріжки,

і пухнасті пампушки.

Щоб були ви в цій оселі

і щасливі, і веселі!

***

Нас послав Святий Василь

засівати в заметіль,

й особливий дав наказ,

щоб засіяли і в вас!

Ще й навчив казати так:

На кохання сієм мак,

сієм жито на добро,

а для сміху ось пшоно,

на здоров’я вам овес,

щоб був кріпкий рід увесь.

А від заздрісних осіб

сієм вам пшеницю-хліб!

Сієм, сієм,засіваєм,

з Новим Роком вас вітаєм!

***

Сію, сію, засіваю,

З Новим роком вас вітаю!

На той новий рік,

Щоб ліпше вродило,

Ніж торік!

Сію, сію, засіваю,

Вашу хату не минаю,

З Новим роком йду до хати,

Щось вам маю віншувати:

Щоби діти всі здорові,

Їсти кашу всі готові,

Щоб вам була з них потіха,

А нам грошей хоч півміха!

***

З Різдвом Христовим

І Новим роком вас вітаємо!

Пшеницею посіваємо,

Здоров’я міцного Вам бажаємо!

Щоб у кожній порі року

Було радості нівроку,

Щоб все задумане збулося

І всім вам весело жилося.

Многії-многії літа!

***

Сійся, родися,

Жито, пшениця,

Горох, чечевиця

і всяка пашниця.

Внизу корениста,

Зверху колосиста,

Щоб на майбутній рік

Було більше, ніж торік,

Щоб всього було доволі

і в коморі, і на полі.

Сію, сію, посіваю,

З Новим роком

Вас вітаю!

***

Житом, житом із долоні,

По долівці, по ослоні,

Засіваю в вашій хаті –

Будьте дужі та багаті!

Щоб збулося все нівроку –

З новим щастям, з Новим роком!

***

Сію, сію, посіваю,

З Новим роком вас вітаю!

Зичу щастя, гаразди,

Щоб не було в вас біди!

Ані вітру на загаті,

Ані сварки в вашій хаті!

Щоби каші все готові

Їли діти все здорові!

Щоби вам була з них втіха,

А на мені – грошей півміха!

Сійся, родися

Жито-пшениця,

Та всяка пашниця!

Знизу коріниста,

Зверху колосиста,

А полі – мед з житом,

А у домі – все з добром!

Христос ся рождає!

***

Сію, сію, посіваю,

З Новим роком вас вітаю!

Щоб ви Пане Господарю,

були такі чисті,

як наші святки Пречисті.

Щоб були такі красні,

як наше сонце ясне!

Щоб були такі величні,

як наш хліб пшеничний!

Навіщо водять Козу і хто така Меланка: традиції 13-14 січня

Алевтина

Традиції святочного маскараду в Україні не менш цікаві за британський Хеловін або італійську комедію дель Арте.

Звичай водити Козу на Василя, з 13 на 14 січня, – це містичне дійство, що прийшло до нас ще з дохристиянських часів і продовжує жити в обрядових дійствах сучасних колядників і щедрувальників, – пише УП.

Різдвяний Святвечір в українських сім’ях традиційно відзначали у тихому сімейному колі: готували дванадцять страв і носили хрещеним вечерю. А після Різдва наступали святки: час веселощів, імпровізованих вистав і масок.

КОЗУ ВЕДУТЬ!

Найбільшою популярністю у східних слов’ян користувалася маска кози, символу урожаю.

Зазвичай її робили із дерева, обклеюючи хутром. Нижня щелепа була рухомою, до неї прив’язували мотузку, і тоді “коза” могла клацати зубами.

Звичай водити Козу прийшов до нас ще з дохристиянських часів. Малюнок

Іноді обходилися обручем із лози. Дві гіллячки служили рогами, дерев’яні ложки – вухами.

На спину Козі одягали вивернутий хутром догори кожух.

За прадавньою легендою, щоб урятувати новонарожного сина від злої Мари, Божа Мати перевтілила його у козу. Кожного Різдва Богоматір обертатиме на козу своє дитя аж до кінця світу, допоки не скінчиться боротьба світлих і темних сил. Тож із язичницького символу родючості коза поступово перетворилася на одного із символів Ісуса Христа.

Але на святках Коза, як і належить домашній худобі, ніколи не ходила сама. Її водила юрба ряджених “козоводів”, що йшли від хати до хати, щедруючи і розігруючи невеликі вистави.

Коза, як і належить домашній худобі, ніколи не ходила сама. Її водила юрба ряджених. Малюнок mar.ivanovn
Козу тримав за налигача Дід. Він мав величезний ніс і червоні щоки, а на його спині проглядався горб.

Маска Діда – це типізований образ старого купця, який, незважаючи на вік, лишився ласим до дівчат і чарки. В італійській традиції Дідові відповідає комічний старий із комедії дель Арте на ім’я Панталоне, а “козина комедія” у різних інтерпретаціях була поширена по всій території Європи від Атлантики до Кавказу.

З часів Київської Русі основними маскарадними персонажами були тотемічні тварини – Ведмідь, Корова, Вовк, Лисиця, Кіт тощо.

Пізніше в ритуальних дійствах колядників з’являлося все більше християнських та сатиричних мотивів: колядники розігрували біблійну історію народження Христа, а також ставили імпровізовані п’єси, де висміювали недоліки суспільства.

Серед інших персонажів стали зустрічатися Баба, Циган, Єврей, Поляк, Шинкар із Шинкаркою, Піп-п’яничка, Старець Савочка, Чернець, Молодиця, Запорожець, Чорт, Солдат…

Зазвичай, після свят маски викидалися, бо залишати у себе маску вважалося гріхом.

МЕЛАНКА І МЕЛАНКАРІ

Напередодні Старого Нового року, ввечері 13 січня, в народній драмі з’являється новий персонаж – Меланка.

Цю роль завжди виконує переодягнений дівчиною хлопець. Меланка пишно одягнена, замість маски часто має яскраво підведені брови і нарум’янені щоки. У руках тримає веретено, віник, ляльку чи який-небудь інший атрибут “бабського діла”.

Меланка – невміла господиня. Згідно сценарію, хлопець пародіює жіночі заняття, роблячи все незграбно і навпаки.

Роль Меланки завжди виконує переодягнений дівчиною хлопець. Фото

Є у Меланки й супутник – Василь (13 січня – свято Меланки, 14 січня – Святого Василя). Поруч з ними завжди крутяться Баба з Дідом, що символізують досвід поколінь.

А разом з ними гуляють й інші святочні персонажі, що поділяються на чистих (танцюють і співають, зазвичай не носять маски), та нечистих (жартують і “чинять кпини”, завжди носять маски).

Традиційно, ходячи по хатам, меланкарі до звичних побажань здоров’я і достатку додають побажання сімейного щастя, ставлячи неприйнятні в інший час сценки еротичного змісту і співаючи щедрівки.

Цілі процесії ряджених ідуть вулицями, розважаючи перехожих та роблячи всілякі витівки. Такий святочний карнавал має назву “переберія”, від слова “перебиратися” – переодягатися.

Найбільш відома в Україні переберія відбувається щороку у буковинському містечку Вашківці.