День соборності України: історія, традиції і як відзначають свято

22 січня в Україні відзначається День соборності. Свято приурочене до Акту злуки Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) у 1919 році.

У 2020 році виповнюється 101 рік від дня, коли Україна об’єдналася після кількох століть існування окремо. Нехай того разу і ненадовго.

День соборності: що це за свято

22 січня 1919 року на Софійській площі Києва зібралося масове віче, на якому було оприлюднено документ про об’єднання УНР і ЗУНР.

Це означало, що дві держави, які раніше перебували в складі Російської та Австро-Угорської імперій ставали єдиним цілим.

Однак реального об’єднання двох держав так і не сталося. Фактично, заодно діяли тільки армії, та й то в обмеженому обсязі.

Спочатку представники Галицької армії підписали мирний договір із Білим рухом, не запитавши думки керівництва УНР. А потім глава Директорії УНР Симон Петлюра почав переговори з Польщею, що Західна частина України назвала зрадою.

Проголошення Акту Злуки в Києві

У кінці 1919 року президент ЗУНР Євген Петрушевич деанонсував ці угоди. Однак в історію цей епізод увійшов як перший крок до об’єднання народу України.

Традиції святкування Дня Соборності

На державному рівні День Соборності почав відзначатися тільки в кінці 90-х, проте в історію України увійшов епізод, який трапився в 1990-му році.

День Соборності в 1990 році

День Соборності в 1990 році

День Соборності в 1990 році

День Соборності в 1990 році

21 січня українці стали в “живий ланцюг” від Києва до Львова, надавши додатковий імпульс патріотичному руху, який набирав обертів напередодні розвалу СРСР. У 2000-ті роки такі “живі ланцюги” стали традицією в різних куточках України.

День Соборності в наші дні

День Соборності в наші дні

За матеріалами obozrevatel


Водохреща: історія, традиції, народні прикмети

Усі християни святкують у цей день, адже окрім дня, коли народився Ісус Христос, а також дня, коли він воскрес — не менш важливим є день, коли Іван Хреститель похрестив Ісуса у річці Йордан. Йордан — це також друга назва цього свята.

Також з історії свята стає зрозумілою ця відома усім традиція — пірнати в річкову воду серед зими. За декілька днів до Водохреща на річці вирубується велика ополонка у формі хреста, у яку потім пірнають усі охочі. Вода у цей день в річках вважається цілющою. Цікаво, що навіть у теплі зими, коли на річках вода не замерзає, саме перед Йорданом вдаряють люті морози та вода покривається льодом.

Попри те, що не всі в Україні сьогодні сповідують християнство, така традиція залишилась популярною і досі. Є багато охочих таким способом загартувати свої тіло та дух.

Як святкують в Україні Водохреща?

Після занурення у льодяну воду, всі хутчіш повертались до теплих осель. Поки Господиня накривала стіл до обіду, господар брав сушені квіти, що лежали біля образу Божої Матері, змочував їх у свяченій воді, принесеній з річки, та окроплював цією водою кімнати.

Вся родина збирається за обіднім столом і перед їжею випивають освяченої води. Звісно, не з річки! Її родина зранку бере з собою на річку в посудині, щоб там її посвятив священник. Випивають воду на голодний шлунок і лише потім приступають до трапези.

Закінчивши трапезу, всі охочі знову повертаються до річки, аби вмитись. Особливо дівчата, адже за прикметою цілюща вода у річці в цей день дарувала красу та рожеві щічки.

Як завершуються зимові свята

Попіл після Різдвяних Свят не можна зберігати — ні в хаті, ні в дворі, бо накличе у дім пожежу. У вечір Водохреща його треба винести на річку та розсипати на лід.

Ще одна прикмета — що чорти і всі нечисті сили вистрибують з води на Водохреща і не повертаються туди, аж поки перша жінка не піде до річки прати білизну. Тож старались декілька днів не прати там одяг “аби більше нечистої сили згинуло без води”.

Вже наступного дня, 20 січня — всі повертались до звичного ритму життя, працювали та займались побутом. Декілька тижнів можна було справляти весілля та співати пісень, дозволяти у раціоні різне м’ясо та смаколики. Адже потім, через декілька тижнів, наступає найсуворіший у році — Великий піст, що триває аж до Великодня, тобто дня воскресіння Ісуса Христа.

Ще декілька народних прикмет, пов’язаних із Йорданом:

  1. Якщо все небо буде похмурим, то всякому хлібу родитися добре; якщо ж тільки на сході, то добре вродить жито, на півдні просо, а на півночі – гречка.
  2. Якщо цього дня ясна й холодна погода – на посушливе літо, похмура й сніжна – на рясний урожай.
  3. На Йордан сніг іде до урожаю, а ясний день до неврожаю.
  4. Якщо йдучи на Йордан, пролетять поперед горобці, то в селі буде велика смертність дітей, граки біда для молоді, а гуси – для літніх людей.
  5. Під час освячення води йде сніг — добре роїтимуться бджоли і колоситимуться хліба.
  6. Якщо вдень випав іній, то у відповідний день (такого ж числа) треба сіяти пшеницю.
  7. Якщо в цей день зоряна ніч, то вродять горіхи і ягоди.
  8. Якщо похмуро, то хліба буде вдосталь.
  9. На Водохреща день теплий. Значить буде хліб темний.
  10. Лапатий сніг — до врожаю.

А на останок — поради тим, хто в цьому році вперше вирішив пірнути в ополонку на Водохреща:

Візьміть із собою термос із гарячим напоєм. Перед тим як пірнути, викладіть теплий одяг, ковдру і полотенце, щоб як вийдете з води — могли одразу витертись, одягнутись та зігрітись. Радять також готуватись до цього дня, приймаючи зранку контрастний душ, аби звикнути до холодної води і загартуватись. Без цього — завдання може виявитись важчим, ніж ви уявляли. Не пірнайте наодинці, без нагляду. Краще мати поряд людину, яка зможе вам допомогти у непередбачуваній ситуації. Перед тим як заходити в воду, слід зробити енергійну розминку. А занурення повинне тривати не більше декількох секунд.

Ну що, готові святкувати Водохреща?

автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua


Не можна лихословити і позичати гроші – як відзначають Водохресний святвечір

Сьогодні православні відзначають Водохресний святвечір. У народі його також називають “голодна кутя” і “голодний вечір”.

Цього дня, як і перед Різдвяною вечерею, віряни весь день дотримуються суворого посту. Вкрай не рекомендується вживати м’ясо, рибу та алкоголь. Також не можна лихословити, виносити щось з оселі, позичати гроші та прати, – пише Газета.юа.

18 січня у храмах відбувається святкове богослужіння, а також здійснюється велике освячення води, яку слід першою споживати під час Святої вечері та з молитвою кропити нею всіх членів сім’ї, подвір’я, домівку, криницю, свійських тварин. Ця вода має таку ж цілющу силу, як і вода, що освячується на Водохреще. Вона не псується протягом року. Люди вірять, що лікує тілесні і духовні хвороби.

Увечері, коли на небі з’явиться перша зоря, родинами збираються за святковим столом. Подають лише пісні страви: кутю та узвар, вареники з капустою, млинці, квасолю та квашені овочі. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху – хлібину, “щоб хліб родився”.

У деяких регіонах у цей день господиня або старша дочка бере після вечері в миску кілька ложок борошна і на освяченій воді замішує рідке тісто. Ним малювали хрести на всіх чотирьох стінах будинку – для захисту від нечистої сили.


18 січня – “Голодна кутя” або Другий Святвечір

18 січня українці знову готують кутю, це третя різдвяна кутя. З цим днем пов’язано безліч традицій та народних прикмет.

Називається кутя «голодною» тому, що увесь день, окрім ввечері і до наступного дня, доки не освятять воду, люди нічого не їли. Сама вечеря як і на Святвечір теж має бути пісною, проте містить значно менше страв; окрім куті та узвару на столі обов’язково повинні бути і вареники.

Сідати за стіл прийнято із першою зіркою на вечірньому небі. Помолившись, починають трапезу трьома ложками куті; нею ж і завершують.

З голодною кутею пов’язані цікаві обряди «закликання морозу», адже здавна вважали, що хрещенські холоди є найміцнішими.

Перед тим як сісти за вечерю, господар брав ложку куті, підходив до вікна (іноді прочиняв квартирку) і тричі казав: «Морозе, морозе, йди до нас кутю їсти!». Після паузи знову звертався: «Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю! Не морозь ні нас, ні наших коней, не морозь ні худобу, ні птицю!». Особливою забавою було закликати мороз для дітвори. Вона припадала до вікон і на весь голос запрошувала його до вечері.

По вечері діти проганяють кутю: вибігають з хати і палицями б’ють знадвору в причільний кут, примовляючи:

Тікай, кутя, із покуття,
а узвар — іди на базар,
Паляниці, лишайтеся на полиці,
а «дідух» — на теплий дух,
Щоб покинути кожух!

Кутю, яка залишилася після вечері, виносять курям — «щоб добре плодилися».

Коли на дворі запанує темрява, родина виносить із дому «дідуха» й спалює в садку або десь в іншому місці — «пускає на теплий дух». Ці магічні дії відображають прощання з зимою, спалення зими й закликання весни. Попіл зі згорілого «дідуха», зазвичай, розкидають по городу — на добрий урожай.

Цього дня прийнято святити в церкві воду, причому посуд, призначений для свяченої води, прикрашають квітами, щоб Бог оберігав від різних негараздів.

Господар дому окропляє свяченою водою всіх, хто є присутнім в оселі, при цьому супроводжує свої дії приблизно такими словами: «Дай нам, Боже, і на той рік діждати!» Потім потрібно так само окропити господу — усе що в домі й навколо дому. Наймолодший син або донька мають свої обов’язки цього дня: мусять узяти три пироги й, ідучи за батьком, надкусити один із пирогів у передпокої, другий — у коморі, а третій — надворі.

Вода, освячена в навечір’ї Богоявлення — «вечірня вода» — вважається святішою, ніж з Водохрещів і вона «зглидлива на всяке лихо».

Дівчатам дозволяється в цей вечір ворожити, а дітям — щедрувати. Кожна дитина з ватаги щедрувальників носять із собою оберемок ліщини, щоб на знак подяки господарю вручити гілочку. Господар же має обдаровувати щедрувальників пригорщею вівса, намоченого у воді.

Як і на кожне значиме свято, на “Другу кутю” є ряд прикмет, пов’язаних із прогнозами погоди та врожаєм в наступному році:

  • Якщо на Водохресний вечір сніг іде – чекай доброго врожаю зернових культур.
  • Яка є погода у цей день, такою вона буде і на масницю.
  • Сильна хуртовина цього дня віщує гарний врожай.
  • Якщо на деревах мало снігу, то і ягід зовсім не буде. Якщо ж сніг, навпаки, вже погнув гілки на деревах, то чекайте багатого врожаю.
  • Повний місяць у цей день віщує розлив річок навесні.
  • Якщо зірки на небі з 18 на 19 січня яскраві, то ягнята будуть добре плодитися.
  • Якщо випав сніг у Водохресний святвечір, то весь рік буде врожайним.
  • Якщо на деревах багато снігу, то буде багатий урожай плодів і меду.
  • Якщо у Водохресний Святвечір скупатися в бані, то це дозволить отримати здоров’я і красу.
  • Сніг у цей вечір кидали в колодязь, щоб вода в ньому не зіпсувалася.

За матеріалами Тутка


Навіщо водять Козу і хто така Меланка: традиції 13-14 січня

Традиції святочного маскараду в Україні не менш цікаві за британський Хеловін або італійську комедію дель Арте.

Звичай водити Козу на Василя, з 13 на 14 січня, – це містичне дійство, що прийшло до нас ще з дохристиянських часів і продовжує жити в обрядових дійствах сучасних колядників і щедрувальників, – пише УП.

Різдвяний Святвечір в українських сім’ях традиційно відзначали у тихому сімейному колі: готували дванадцять страв і носили хрещеним вечерю. А після Різдва наступали святки: час веселощів, імпровізованих вистав і масок.

КОЗУ ВЕДУТЬ!

Найбільшою популярністю у східних слов’ян користувалася маска кози, символу урожаю.

Зазвичай її робили із дерева, обклеюючи хутром. Нижня щелепа була рухомою, до неї прив’язували мотузку, і тоді “коза” могла клацати зубами.

Звичай водити Козу прийшов до нас ще з дохристиянських часів. Малюнок

Іноді обходилися обручем із лози. Дві гіллячки служили рогами, дерев’яні ложки – вухами.

На спину Козі одягали вивернутий хутром догори кожух.

За прадавньою легендою, щоб урятувати новонарожного сина від злої Мари, Божа Мати перевтілила його у козу. Кожного Різдва Богоматір обертатиме на козу своє дитя аж до кінця світу, допоки не скінчиться боротьба світлих і темних сил. Тож із язичницького символу родючості коза поступово перетворилася на одного із символів Ісуса Христа.

Але на святках Коза, як і належить домашній худобі, ніколи не ходила сама. Її водила юрба ряджених “козоводів”, що йшли від хати до хати, щедруючи і розігруючи невеликі вистави.

Коза, як і належить домашній худобі, ніколи не ходила сама. Її водила юрба ряджених. Малюнок mar.ivanovn
Козу тримав за налигача Дід. Він мав величезний ніс і червоні щоки, а на його спині проглядався горб.

Маска Діда – це типізований образ старого купця, який, незважаючи на вік, лишився ласим до дівчат і чарки. В італійській традиції Дідові відповідає комічний старий із комедії дель Арте на ім’я Панталоне, а “козина комедія” у різних інтерпретаціях була поширена по всій території Європи від Атлантики до Кавказу.

З часів Київської Русі основними маскарадними персонажами були тотемічні тварини – Ведмідь, Корова, Вовк, Лисиця, Кіт тощо.

Пізніше в ритуальних дійствах колядників з’являлося все більше християнських та сатиричних мотивів: колядники розігрували біблійну історію народження Христа, а також ставили імпровізовані п’єси, де висміювали недоліки суспільства.

Серед інших персонажів стали зустрічатися Баба, Циган, Єврей, Поляк, Шинкар із Шинкаркою, Піп-п’яничка, Старець Савочка, Чернець, Молодиця, Запорожець, Чорт, Солдат…

Зазвичай, після свят маски викидалися, бо залишати у себе маску вважалося гріхом.

МЕЛАНКА І МЕЛАНКАРІ

Напередодні Старого Нового року, ввечері 13 січня, в народній драмі з’являється новий персонаж – Меланка.

Цю роль завжди виконує переодягнений дівчиною хлопець. Меланка пишно одягнена, замість маски часто має яскраво підведені брови і нарум’янені щоки. У руках тримає веретено, віник, ляльку чи який-небудь інший атрибут “бабського діла”.

Меланка – невміла господиня. Згідно сценарію, хлопець пародіює жіночі заняття, роблячи все незграбно і навпаки.

Роль Меланки завжди виконує переодягнений дівчиною хлопець. Фото

Є у Меланки й супутник – Василь (13 січня – свято Меланки, 14 січня – Святого Василя). Поруч з ними завжди крутяться Баба з Дідом, що символізують досвід поколінь.

А разом з ними гуляють й інші святочні персонажі, що поділяються на чистих (танцюють і співають, зазвичай не носять маски), та нечистих (жартують і “чинять кпини”, завжди носять маски).

Традиційно, ходячи по хатам, меланкарі до звичних побажань здоров’я і достатку додають побажання сімейного щастя, ставлячи неприйнятні в інший час сценки еротичного змісту і співаючи щедрівки.

Цілі процесії ряджених ідуть вулицями, розважаючи перехожих та роблячи всілякі витівки. Такий святочний карнавал має назву “переберія”, від слова “перебиратися” – переодягатися.

Найбільш відома в Україні переберія відбувається щороку у буковинському містечку Вашківці.


6 оберегів, які мали бути в кожній українській хаті

“Українська хата — на придане багата” — так коротко та влучно можна охарактеризувати типову українську домівку. Дійсно, старі хати у різних регіонах України є справжім скарбом та дзеркалом минулого. Саме вони є унікальними пам’ятками, які зберегли в собі традиційні види укаїнських ремесел: вишивання, ткацтво, гончарство, писанкарство, ковальство, плетіння, столярство, гутництво та багато інших.

Дім захищав не лише від негоди, але й від зла, беріг чистоту людської душі. Тобто сама українська хатина вже була оберегом. Звичай прикрашати домівки оберегами — походить із сивої давнини. Наші предки виготовляли їх власноруч із природніх матеріалів. Обереги захищали оселю від лихого ока, несли добробут, мир, любов та навіть лікували.

Універсального оберега, який би зробив все вищеперераховане реальністю – не було. Кожен оберіг мав свою окрему, важливу функцію. Велике значення мав не лише сам оберіг, але й місце, у якому його розміщували в хатині.

Рушники

Вони захищали дім та всю родину від “лихого ока”. Рушники вішали над святими образами, які колись були у кожній хаті, над фотокартками рідних — для того, щоб вони оберігали цих людей від злої долі. Рушники розміщували над вікнами й дверима, бо вишивка на його кінцях не пускала в дім злих духів.

Особливою силою наділяються речі, які переходять від покоління до покоління. Досить часто сімейним оберегом був весільний рушник. Цей сильний та наділений любов’ю оберіг був й чудовим елементом декору. Неймовірні візерунки, розмаїття кольорів та витонченість роботи дивували гостей оселі.

Посуд

Такий звичний елемент побуту також мав силу оберега. Наші предки користувалися глиняним посудом, який, як правило, виготовляли власноруч. Не зважаючи на те, що посуд був простим, в нього вкладали найтепліші думки. Якщо ж посуд купували, то обов’язково слухали, що він “говорить”. Наприклад горщики, які є символом життя, розрізняли за тембром: “горщик” — чоловік і “горщиця” — жінка. Щоб у домі панувала злагода, потрібно мати у господарстві і горщики, і горщиці.

Кожен з нас знає повір’я, що вдома не варто зберігати надбитий посуд. Таке твердження виникло тому, що посуд вважали живим. Він, як і людина: народжувався, жив і помирав. Надщерблений, розбитий глечик чи тарілку прийнято було закопувати в землю.

Підкова

Підкова у багатьох народів має одне значення — символ удачі, щастя, достатку і оберіг від злих сил. Існувало повір’я, що злий дух ходить колами, але дійшовши до того місця, де підкова розірвана, він змушений повертати назад. Через це й підкову вішали над всіма місцями в домі, через які може проникнути злий дух: дверима, вікнами, піччю тощо.

Кріпити підкову над дверима повинен господар будинку разом з господинею. Потрібно позитивно налаштуватися, думати про хороше, про успіхи в справах і про таємні бажання.
Знайти підкову – було знаком, що зовсім скоро вам неабияк пощастить.

Образ

В кожній українській хаті, на почесному місці, розміщували образ. Зранку і ввечері до образів молилися, зверталися через них до Бога. Образи прикрашали вишитими рушниками, які господині вишивали власноруч. Образи берегли домівку від всього лихого, несли мир і спокій.

Дзвін

Хорошим оберегом для житла є дзвін. Він означає захисний купол небес. Дзвін може не тільки відганяти від будинку зло, але і знищувати біду що вже зайшла в будинок. Ритмічні і водночас мелодійні удари дзвону символізують час що минає, бій дзвонів пов’язують з весіллям, перемогою або молитвою.

Українська хата є невід’ємною частиною культури нашого народу. Вона є втіленням вірувань українців, укладом їхнього життя та взірцем естетичних вподобань.

Покуть

За давнім звичаєм, у традиційній селянській оселі найсвятішим місцем вважався покуть (червоний або красний кут). Розміщувався він, як правило, по діагоналі від печі й обов’язково “обличчям до сонця”, тобто на схід. За первісних часів це було місце пращурів. Пізніше на покуті ставили Дідуха – духа дідів, предків роду, і кутю – ритуальну страву для померлих душ. Звідси, очевидно, й назва – покуть, тобто місце для куті; а можливо, від “по куту” (діагональне від печі, яка також виконувала важливу функціональну й обрядову роль).

Отже, покуть був своєрідним домашнім вівтарем. Біля нього вивішували писанку, котра мала оберігати родину од грозових блискавок, пожеж, злих духів. Пізніше, із запровадженням християнства, тут знайшлося місце для божниці з іконами, а сам покуть завішували спеціальним рушником, який в народі називали божником.

Джерело: dp.ridna.ua за матеріалами: folkmoda.net.


Як українці ворожили на Різдво

В січні відзначають багато важливих свят.

В ніч перед Різдвом, тобто 6 січня, і в саме свято 7 січня люди завжди намагалися дізнатися свою долю, пише “Телеграф”.

З давнини залишилось багато різдвяних ворожінь, які можна зробити вдома. Особливо популярні ворожіння на любов, ім’я судженого, дату заміжжя, а також на те, що станеться в майбутньому.

Ворожіння за сновидіннями

У новорічні свята треба піти в гості з ночівлею. На новому місці, перед тим як заснути потрібно вимовити слова: “Сплю на новому місці, хай присниться наречений нареченій. З’явись з тією особою, з якою піду під вінець”. Після цього слід заснути і має приснитись наречений. Наші бабусі для того щоб побачити нареченого, в віщому сні, під подушкою залишали шматочок житнього короваю і лягали спати зі словами: “Приходь на вечерю суджений мій”.

Ворожіння за допомогою кільця

Обручку можна позичити у батьків або заміжніх подружок. Найвірогідніше гадати таким способом напередодні Різдва 6 січня. В прозорий стакан з гладкими стінками треба на третину налити колодязної або талої води. Кинувши кільце в стакан, вимовити: “Суджений, здайся мені!”. Після того як вода в стакані заспокоїться, вдивлятися в овал кільця. Образ нареченого спочатку може проявитися каламутними рисами, але варто трохи почекати, і картинка стане більш виразною.

Різдвяні ворожіння на воску і воді

Бджолиний або віск з палаючої свічки треба розтопити на водяній бані і накапати його в блюдце з водою. Процедуру повторювати кілька разів до висвітленя в мисці різних воскових фігурок. Витягуючи кожну з них, можна судити про майбутнє. Великі краплі – означають зміни в новому році. Довгі смуги з воску – до подорожей або тривалим відрядженням. Багато коротких смужок – порожні турботи. Якщо з воску утворився один великий коржик – в майбутньому році заміжжя не буде. Фігурка у вигляді кільця або свічки – до швидкого весілля. Хрест – до хвороб і великих неприємностей. Віск у вигляді конверта або дзвонів – пророкує звістку здалеку.

Ворожіння на рушнику на судженого в ніч перед Різдвом

На ніч за вікно вивішують білий рушник зі словами: “Суджений-ряджений, прийди і вмийся”. Вранці перевіряють рушник: якщо він мокрий, то дівчина цього року вийде заміж. Якщо сухий, то сидіти в дівках їй ще рік. Інший вид цього гадання – покласти рушник на ніч під подушку, сказавши: “Суджений-ряджений, приходь до мене вмиватися, рушником витиратися”. Сон, побачений в цю ніч, і стане розгадкою.

Ворожіння юнаків на Різдво

Хлопчачі ворожіння були не такими химерними і масовими, як у дівчат. У більшості випадків вони діяли таємно, щоб не стати причиною насмішок з боку дівчат. Наприклад, вони зривали з ялинки невелику гілку і, лягаючи в ліжко, проговорювали слова: “Лягаю спати з ялинкою, прокинуся з дівчиною-красунею”. Передбачалося, що уві сні юнак може побачити свою суджену.

Ворожіння на дітей

Гадали на Різдво і заміжні жінки. Головне, що їх цікавило – це діти і вірність чоловіка. Чи з’явиться в будинку малюк, можна було дізнатися, повороживши на обручку. Жінка, поклавши кільце в блюдце, заливала його водою і ставила в холодне місце (сьогодні це може бути холодильник). Вставши вранці, вони уважно розглядали застиглу воду. Якщо її поверхня була рівною і гладкою, то в цьому році дитини можна не чекати, а якщо з’явився горбок на льоду, то він символізував збільшення в сім’ї.


Що символізує кожна з 12 пісних страв на Святвечір

Свята Вечеря 6 січня у переддень Різдва збирає за столом усю велику родину. Згідно з давньою українською народною традицією, в цей вечір на стіл ставлять 12 пісних страв,  оскільки це останній день Різдвяного посту.

Кутя

Найголовніша страва, з якої починають трапезу, є актом жертви Богові. Мак – символ мучеництва, невинно пролитої крові. Мед – символ чистоти, Божого слова. А ще кутя символізує єднання з Богом і світом померлих. Тому її залишають на ніч для душ тих, кого вже немає з нами.

Горох

Символ Божої весни, яка завжди відроджується в людині після занепаду, символ єдності роду.

Капусняк

Капуста виступає як символ простоти й водночас міцності, єдності навколо однієї твердої основи – Христа-Бога.

Борщ

Символ торжества добра. Оскільки господиня готує пісний борщ із різних простих рослин, які дарує їй земля, так само християнин вишліфовує свою волю із простих щоденних малих здорових практик.

Крім того, червоний борщ ще символізує кров вифлеємських дітей, вбитих за наказом Ірода.

Голубці

Символ цієї страви є уже в назві. Голуб символізує Божу любов, Святий Дух, красу і силу.

Риба

Риба є загальноприйнятим символом Христа. Грецька абревіатура ІХТІОС – ім’я Ісуса читається як “риба”. Саме брати-рибалки стали першими апостолами, яким Ісус сказав, що вони будуть “ловцями людей”.

Три переплетених риби або три риби з однією головою символізують Трійцю.

Вареники

Символ достатку.

Гриби

Дві природи Ісуса Христа: божественна (шапка) і земна (ніжка).

Часник

Символ очищення від гріхів, а також здоров’я. Часник кладуть на чотири кутки столу, а потім їдять, щоб не боліли зуби.

Пиріжки (коржі)


Символ здоров’я і щастя, які людина зможе отримати в постійному спілкуванні з новонародженим Ісусом.

Пампушки

Символ свята, радості, які Богом даровані людям. Мільйони святих на небі, які повірили в Ісуса, отримали вічне життя. І кожна людина на землі покликана до цього солодкого, вічного життя. Проводиться паралель між святими і пампухами.

Узвар або вода

Означає життя, яке Бог надає кожній людині. Свячена вода є символом очищення тіла і душі.

Джерело Канал 24


8 цікавих фактів про Різдво у США

“Happy holidays to you and your family!” (“Зі святами вас і вашу родину!”) — саме так вітатись, прощатись та підписувати електронні листи в Америці можна починати десь із Дня подяки, тобто аж за місяць до Різдва.