“Не встиг зайти до церкви, як одразу отримав від доброї парафіянки пораду, яку ікону потрібно піти поцілувати”, – Сергій Притула розповів, як ходив до сповіді

Церква та молитва – речі дуже інтимні. Однак у нас в Україні багато хто думає, що має право втручатися у чиїсь інтимні процеси.
Читати далі


Про хитрого грішника

Приходить один чоловік до священника, щоб висповідатися, бо згрішив з чужою дружиною.
Пан отець його питає:
– Ну кажи, грішник, з чиєю дружиною ти зробив таке гріхопадіння?
– Не можу сказати, пане отче, соромно.
– Ага соромно? А чи не з дружиною кравця Степана?
– Ні, пане отче.
– Ні? Тоді, мабуть, з дружиною булочника Івана?
– Ні, пане отче.
– І вона ні? Знаю. З нареченою торговця Петра, вона відома блудниця. Адже так?
– Ні, пане отче.
– Йди геть з церкви! Не буде тобі ніякого прощення!
Чоловік виходить задоволений. Його колега, який чекав його при виході, питає:
– Ну що, відпустив тобі гріх, пан отець?
– Ні.
– А чого тоді так посміхаєшся?
– А скільки я тепер нових адресочків знаю.

Оповіла: Леся Яворська


Про священика, парафію і брехню

У церкві одного з сіл священик після служби сказав, що наступної неділі він після служби буде мати розмову із парафіянами на тему брехні – аби всі віднеслися до “казання” поштиво і вдома добре ся підготували…
– А саме, – підсумував отець, – щоби легше було зрозуміти, у якому ключі вестиметься проповідь, прочитайте, шановна громадо, вдома сімнадцяту главу Євангелія від Марка…
Шановна громада дружно закивала головами в знак згоди…
Наступної неділі після служби та перед початком “казання” панотець попросив:
– Уклінно прошу всіх тих, хто прочитав сімнадцяту главу Євангелія від Марка, встати по лівий бік Царських врат…
Майже всі парафіяни, окрім кількох глухих бабусь, дружно встали по лівий бік…
– О! – сказав священник і повернувся до них, – саме з вами я і хотів поговорити про брехню. У Марка немає сімнадцятої глави…

Оповів: Любомир Коваль


Служба в церкві. Заходить п’яний і трісь панотця по морді зі словами…

Служба в церкві. Заходить п’яний і трісь панотця по морді зі словами:
— Б’ють по щоці, підстав другу. Підставляй!
Панотець хуком справа відважує п’яному ляща й каже:
— Якою мірою міряєш, такою й тобі буде відміряне.
Народ їх оточив і з інтересом спостерігає.
Забігає поліцейський: — Що відбувається?
А натовп йому: — Не заважай, Євангеліє тлумачать.


У церкві, на сповіді: – Грішила, рабо Божа?..

У церкві, на сповіді…
– Грішила, рабо Божа?
– Ой, грішила, отче, так їм гріши-иии-ила!..
– Каєшся, дитино?
– Ой, каюся, отче, ще й як ка-ааа-аюся!..
– Добре… Господь милосердний… Протягом місяця три рази прочитати зрання молитву і три рази перед сном… А тепер цілуй хрест,.. та куди,.. та не так,.. та без язика!..

Оповів: Любомир Коваль


Перед брамою раю стоять водій маршрутки і священик…

Перед брамою раю стоять водій маршрутки і священик.
До них виходить Святий Петро і каже:
– Ти, водію, проходь, а ти, отче, почекай трохи.
Священик обурюється:
– Як то так? Я все життя церкві присвятив, а він іде перший!
– Ну і що? У тебе в церкві всі спали, а у нього в маршрутці всі молилися!


Помер один багатій та й опинився під воротами до раю…

Помер один багатій та й опинився під воротами до раю.
Тут виходить до нього святий Петро:
– Чого тобі треба, чоловіче?
– Святий, впусти мене до раю. Я заслужив – багато церков набудував за життя.
Святий Петро каже:
– Мушу спитати у Бога.
Пішов, нема його, нема, чоловік вже починає метушитися, чого ж так довго. Аж тут Петро вертається:
– Знаєш, ми порадилися з Богом і вирішили, що повернемо тобі гроші за церкви.


Про пробачення і ворогів

Після довгої проповіді священик запитав у прихожан, чи готові вони пробачити своїх ворогів.
Близько половини з них підняли руки. Незадоволений результатом, священик продовжував говорити ще хвилин 20, а потім повторив своє запитання. Цього разу руки підняли близько 80% прихожан. Священик прочитав проповідь ще 15 хвилин і знову запитав, чи готові вони пробачити своїх ворогів. Втомлені парафіяни відповіли одноголосно, і тільки одна літня бабуся утрималася.
– Тітко Пилагея, ви не готові пробачити своїх ворогів?
– У мене немає ворогів, – відповіла бабуся.
– Це дивовижно! А скільки вам років?
– Дев’яносто три.
– Тітко Пилагея, будь ласка, вийдіть вперед і розкажіть парафіянам, як людина може дожити до 93 років, не маючи при цьому жодного ворога.
Маленька мила бабця повільно вийшла в центр церкви, обернулася до парафіян і сказала:
– Це було дуже легко! Я просто всіх цих курев пережила!

Оповіла: Леся Яворська