Cкульптура українця Назара Білика стала однією з найвідоміших у світі

Український художник Назар Білик у 2010 році створив 6-метрову скульптуру “Дощ”, як символ зв’язку людини з природою і символ діалогу між людським видом і навколишнім світом. Ця дивовижна бронзова скульптура являє собою людину, яка дивиться вертикально в небо, а на її обличчі розташована величезна скляна крапля дощу. При цьому помітно, що самотня фігура і крапля прекрасно збалансовані разом і здається, що між ними відбувається спокійне спілкування.

Nazar Bilyk

Як художник, Білик створює сучасні концептуальні скульптури та інсталяції, він захоплюється питаннями, частина яких лежить у площині осмислення, дослідження простору і його взаємодії з особистістю. Крапля дощу є символом діалогу, який з’єднує людину з усім розмаїттям природи і всіма формами життя. Фігура приймає краплю і не перешкоджає їй, оскільки має пухку і пористу структуру і цим схожа на суху землю, яка поглинає воду.

ukraineartnews.com

У своїй роботі Назар Білик зробив дощову краплю досить великою, щоби порівняти людину з комахою і підкреслити той факт, що людина є такою ж рівноправною частиною природи, як і інші живі істоти. Крім цього, його незвичайна скульптура торкається питання про взаємодію і труднощі співіснування людини з навколишнім середовищем.

ukraineartnews.com

Назар Білик (народився 20 вересня 1979 у Львові) – український скульптор і художник. Він закінчив Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури (НАОМА) в 2005 році. З 2008 року – аспірант творчих майстерень в НАОМА. У 1980 році переїхав до Києва на постійне місце проживання. У 2013 році Назар отримав грант Президента України в галузі образотворчого мистецтва на створення робіт із серії “Контрформи”.

ukraineartnews.com

Скульптуру “Дощ” в Києві можна побачити на Пейзажній алеї. До речі, її точну копію розмістили в США, в одному з парків у Массачусетсі.

За матеріалами Сома.


Українець став найкращим співаком у світі: відео виступів переможця

Андрій Кимач виборов перемогу на престижному змаганні

Андрій Кимач здобув перемогу на престижному міжнародному конкурсі серед класичних виконавців “Кардіффські голоси”, який кожні два роки проводиться за підтримки валлійської Національної опери й адміністрації міста та округу Кардіфф у Великобританії. Про це повідомляє РБК – Україна з посиланням на ВВС

31-річний уроженець селища Крижополь, що на Вінничині, на додаток до статуетки отримав солідну грошову винагороду – 20 тисяч фунтів стерлінгів (665 тис. грн).

Андрій розповідає, що з дитинства спостерігав за конкурсом і навіть не думав, що колись зможе взяти в ньому участь. Для оперного співака статуетка стала втіленням мрії.

Андрій Кимач став найкращим оперним співаком у світі (фото: facebook.com askonasholt)

Зазначимо, що цьогоріч понад 400 оперних виконавців віком від 18 до 32 років подали заявки на участь у конкурсі. І лише двадцятеро із них пройшли відбір. Після тижня змагань Андрій увійшов до п’ятірки фіналістів.

У фіналі він виконав твори Жоржа Бізе, Сергія Рахманінова та Гаетано Доніцетті.

Конкурс було оголошено ще у жовтні минулого року. Саме тоді Андрій надіслав свій диск.

Андрій Кимач навчався на філософському факультеті КНУ імені Тараса Шевченка, а потім на вокально-диригентському факультеті Національної музичної академії імені Петра Чайковського.

 

Із 2016 року був солістом Херсонської обласної філармонії. А на початку червня 2019-го співав в опері “Кармен” Жоржа Бізе в італійському театрі Джузеппе Верді.

30 червня Андрій Кимач виконає головну партію в опері Антона Рубінштейна “Демон” у Лондоні.


Повинні побачити: в мережі показали неймовірне тюльпанове поле, створене українцем

На гектарі землі в цьому році висадили понад 50 сортів тюльпанів

Тюльпанове поле розквітло на Буковині. Півсотні сортів в селі Мамаївцях вирощує місцевий квітникар. Олександр Стратійчук розводить тюльпани вже 13 років, з тих пір, як повернувся з Голландії, де був на заробітках, пише Тутка.

Ось уже десять років чоловік орендує поле і висаджує на ньому весняні тюльпани. На гектарі землі в цьому році висадили понад 50 сортів. Є й новинки з Голландії, такі як “Кінгс оф найт” і “Преті вумен”.

Лариса Науменко з маленьким синочком спеціально приїхала в Мамаївці, щоб погуляти тюльпановим полем. Каже, це її улюблені квіти і пропустити час їх цвітіння вона не могла. Жінка зазначає, що треба їхати кудись за кордон, можна приїхати і помилуватися такою красою в Україні.

А почалося все з Голландії. Олександр Стратійчук з дружиною були там на заробітках – вирощували тюльпани. Кілька цибулин привезли на батьківщину і посадили. Щорічно колекцію поповнювали. Поки не зрозуміли, що цибулин вистачить на ціле поле.

Дружина Олександра досі в Голландії, а ось чоловік з дітьми розвивають квітковий бізнес в Україні. Впоратися з тюльпанами допомагає рідня, всього на полі працюють 5 осіб.

Тюльпани висаджують восени, а коли ті відцвітуть – викопують цибулини і зберігають до наступної осені. Робота, звичайно, нелегка, але результат щоразу радує.

Помилуватися цвітінням тюльпанового поля щорічно приїжджають тисячі туристів. В цьому році найбільше відвідувачів очікують вже в ці вихідні – тут відбудеться перший фестиваль тюльпанів. Цвітуть тюльпани близько 10 днів. Тому часу, щоб зробити фото у квітах, не так багато.


Українець за власні кошти засадив квітами 40 км узбіччя траси Луцьк-Львів

Чотири десятки кілометрів узбіччя траси Луцьк-Львів нині уквітчані декоративними соняхами і духмяними чорнобривцями. Автобусні зупинки на ділянці до Горохова також “в обіймах” жовтогарячих осінніх квітів, йдеться в сюжеті ВРД НСТКУ.

Це — справа рук відомого на Волині ентузіаста, заслуженого діяча мистецтв України Василя Рижука. Власні – кошти і зусилля — чоловік не шкодує, створюючи таку красу.

Він доглядає красу не на міських клумбах, а вздовж швидкісних стратегічних автотрас на узбіччі, де за власні гроші протягом багатьох років самотужки засадив декоративними соняшниками та чорнобривцями понад 400 кілометрів шляхів, йдеться у матеріалі тижневика “Сім’я і дім”.

Кожну ямку для квітки завглибшки 15–20 сантиметрів рацьовитий благодійник мусить копати власноруч. Навесні спозаранку киркою довбає твердий камінний ґрунт, подекуди із залишками бетону та асфальту.

Ріже кущі, косить чагарники, щоб розчистити місце для соняхів і чорнобривців. Улітку суне тонни води для поливу, щодня сапає бур’яни. А восени самотужки прибирає всю зів’ялу красу від дороги, складуючи в мішки кожну насінину. Все власними руками за свій кошт.

Задля краси Василь відбирає найліпші сорти чорнобривців – високі та пишні. Та й декоративні соняхи, які вподобав чоловік, вигідно різняться від польових соняшників. У звичайних суцвіттях дає одна крупну голівку, а декоративні розростаються до ста і більше вогненно-сонячних квітів на ніжці.

Жовтогарячі соняхи додають неймовірної краси узбіччям. Декотрі – заввишки в 4 метри. Особливо гарні квіти надвечір у притихлому світлі вуличних і дорожніх ліхтарів.

– На світанку, коли небо голубе, а соняхи та чорнобривці розквітлі, то це справжній живий прапор України: зверху блакитний, а знизу жовтогарячий. Отому й назвав свій проект «Квітучий прапор України», – розповів Василь.

Ідею почерпнув зі столичного Майдану Революції гідності. «За квітучу Україну, обніміться брати мої, молю вас, благаю», – писало на уквітчаному прапорі Василя Рижука, який у 2014-му той звісив на новорічній ялинці в Києві. Відтоді всі пам’ятники скульптор супроводжував благоустроєм у вигляді квітучого прапора.

– Іще роздав насіння соняхів і чорнобривців на Майдані для кожної області. Це теж спонукало назвати «Квітучим прапором України», – роз’яснив скульптор. – Нині маю для кожної області по мішку насіння. Чесно кажучи, якби держава дозволила мені та дала трохи коштів, то зміг би уквітчати всі центральні автомагістралі України.

Мій проект і виконання ,, КВІТУЧИЙ ПРАПОР УКРАЇНИ " .Дорога Львів – Луцьк Біля с.Угринів. Горохівський р-н.

Gepostet von Василь Рижук am Sonntag, 30. September 2018

Зважаючи на протяжність насаджень і сотні кіло насіння від них, лише волинянину під силу реалізувати задум. Скажімо, нинішнього року засіяв понад 40 кілометрів з обох узбіч на львівській трасі – з Луцька до Горохова. Торік засадив десятки кілометрів автотраси між Ковелем і Любомлем. У попередні роки постійно прикрашав квітами автомобільну дорогу з Луцька на Рівне.

ГУРТОМ І СЕЛО ЛЕГШЕ УКВІТЧАТИ
– Люди з подивом запитують: нащо тобі садити ті чорнобривці, затрачаючи свої кошти, час і сили? Ліпше сіяв би цибулю чи часник – мав би гроші. Але я ніколи не шкодую, що започаткував ту справу. Як бачу цю красу, усміхнені квіти, – душа відпочиває. То найкраща винагорода, – каже скульптор.

Селяни, бачачи натхненника із квітами, не тримаються осторонь. На початку літа, коли Василь із помічницею Оленою довбали киркою узбіччя дороги в селі Чаруків, підійшла жіночка.

На узбіччі дороги Луцьк – Львів біля с. Ратнів

 

– Питає, хто ми і що тут робимо. Відказую: «Ми добровольці, готуємо землю, щоб квіти садити». Жінка здивувалася, проте зголосилася допомогти. Виявилося, то тутешня голова сільради пані Жанна. Молодець, наступного дня завезла землі та підготувала ґрунти. Дуже нам допомогла, – дякує Василь.

Чоловікові приємно, що вже не сам у благій справі. Подібно надали поміч селяни сусіднього Городища на чолі з головою тутешньої сільради пані Світланою. А в селі Терешківці місцеві навіть толокою допомогли садити квіти поблизу автобусної зупинки. До всього, шофери вантажівок та водії рейсових автобусів часто безплатно підкинуть по дорозі волонтерів, які допомагають Василеві. Той мішок насіння підвезе, інший підсобить із діжкою з водою для підливу.

На львівській трасі за селом Городище на автобусній зупинці дві жінки. І кожен дивується: невже руками все садовить? А думали, що спеціальною машинною сівалкою.

– Нема чого казати: святий чоловік робить таку красу. Як їдеш на автобусі – чи то місцевим, чи сокальським, чи червоноградським – усі пасажири милуються квітами. Якось стає веселіше, жити хочеться, – зізнається жителька села Угринів пані Тетяна.

ЛЮДИ ДЯКУЮТЬ, А ВЛАДА НЕ ПОМІЧАЄ
Допомагають волонтери. Третій рік поспіль лучанка Олена Мацюк викроює кілька годин після роботи, щоб скочити в маршрутку і поїхати на N-й кілометр автотраси на поміч «сонячному чорнобривцю».

– Василь Андрійович як художник і скульптор проміняв пензлика і стеку (основний інструмент скульптора, – авт.) на кирку та лопату, – каже волонтерка.

У подяку за безкорисний труд відомого скульптора до облдержадміністрації звернулися з колективними листами-проханнями півсотні відомих краян, громади сіл, містечок і близько ста керівників підприємств, організацій і господарств області. Прохали владу номінувати «Сонячного Чорнобривця» на державну нагороду. Однак той досі чекає відзнаки через бюрократію.

До всього, між земляками-митцями панує зневіра у благородність справи. Заздрісники вигадують, мовляв, Василю Рижуку платять за квіти мільйони. Він обзавівся дорогими іномарками, набудував шикарних маєтків, скупив гектари земель.

– М’яко кажучи, це неправда, – усміхається скульптор. – Напевно, когось розчарую, бо насправді живу у квартирі на 9-му поверсі кооперативного будинку. Не маю жодного метра землі, ні будинків, ні дач. Навіть робочої майстерні немає. Її лише почав будувати в мами на городі в Новоставі.

Скульптор не скаржиться на долю. Навпаки, вважає, що нарешті взявся за найбільш масштабну роботу – малює величезну живу картину живими квітами на радість ближніх і славу України.

– Хочу, щоб планета наповнювалася квітами й щастям, – каже скульптор. – Люблю свій край, людей і життя, живу з любов’ю.

Роман ЖИЖАРА для gorohiv.rayon.in.ua


Чоловік з Вінничини “вишив” будинок пластиковими кришечками (фото)

Пенсіонер з містечка Літин, що на Вінничині, “вишив” свій будинок пластмасовими кришечками, кольоровими камінцями та побитими шматками плитки і скла.

На стінах старої хати Микола Демков, який до цього працював станційним електромонтером, зобразив кольорові квіти та українські візерунки, про це повідомляє coma.in.ua.

Цікаво, що за камінцями для свого шедевру пан Микола їздив аж у Карпати, частину назбирав на вулиці, куди саме привезли щебеню для ремонту дороги.

Для створення узорів чоловік послуговувався паперовими схеми для вишивки.

Майстер поділився, що у нього є ще багато цікавих ідей, які чекають свого втілення. Треба часу.

Окрім “вишитих” будівель, на подвір’ї майстра є саморобні лелеки, вітряк і різні цікаві горщики, які він оформлював підручними матеріалами.

Фото з відкритих джерел.


Як визначити справжнього українця – веселий мовний тест від філолога

А Ви знаєте, що означають слова “мимохіть”, “вщент”, “горілиць” чи “обабіч”? Якщо так, вітаємо, Ви – справжній українець чи українка! Якщо ж Вам ще не відомі ці слова – вивчаймо їх разом і будьмо справжніми українцями 🙂
Читати далі


Про національні традиції

Друга світова війна. Концтабір у Німеччині.
Ведуть на розстріл англійця, француза і українця. Тут німецький офіцер каже:
– Хлопці, маєте право на останнє передсмертне бажання.
Англієць:
– Мені б перед смертю пляшечку віскі…
Принесли йому віскі.
Француз:
– А я б шампанського випив…
Принесли шампанське.
Українець:
– А я хочу, щоби мене наостанок чоботом копнули в дупу.
Німці посміялися. Але бажання є бажання, треба виконувати. Один розбігається і зі всієї сили дає піддупника. Українець підскакує, вириває в солдата автомат, другого б’є прикладом по голові, в третього випускає автоматну чергу. Бере з собою англійця і француза, перескакує з ними через колючий дріт, біжать в ліс. Коли бачать, що вже далеко забігли, француз і німець питають його:
– Слухай, чому ж ти раніше цього не зробив? Нас же ледь всіх не розстріляли.
– Хлопці, у нас, українців, завжди так – поки хтось в дупу не копне, то нічого робити не будемо.

Оповіла: Леся Яворська


Пізнай себе: Хто ви із персонажів української літератури? (Тест)

Українська література – це розмаїття яскравих образів, що уособлюють характерні риси свого народу. Ми пропонуємо Вам перевірити, на кого з героїв української літератури Ви схожі?
Читати далі