Три генерали, мотострілецьких військ, військово-морського флоту і гірський стрілець, сиділи якось і обговорювали, чиї бійці самі відважні…
Генерал мотострілецьких військ наказав солдату встати перед танком, котрий на нього насувався, і, не сходити з місця. Солдат віддав честь,.. до останнього стояв,.. потім якимось дивом зарився в землю. Танк проїхав, солдат виліз з-під землі,.. встав, обтрусився і козирнув…
– Тааак, – погодилися обидва інших генерали, – це було відважно, але нічого особливого…
Морський генерал, не бажаючи відставати, тут же наказав своєму мічману піймати якоря, який летів і крутився. Мічман віддав честь,.. до останнього стояв,.. піймав,.. потім пішов з якорем під воду… Виліз з-під води,.. встав, виплюнув воду і козирнув…
– Тааак, – погодилися обидва інших генерали, – і це було відважно. Але таке кожний другий мічман української армії потрафить зробити…
Тепер вже генерал воєнних альпіністів пальцем поманив до себе бійця. І наказав тому піднятися без страхування по торцевій стіні дев’ятиповерхового будинку та зістрибнути звідси на землю…
– Куди саме зістрибнути, – уточнив солдат, – просто сюди, на асфальт?
Генерал великодушно кивнув головою в знак згоди…
Гірський стрілець віддав честь і сказав:
– Товаришу генерал! Та пішов ти до сраки, мудило!..
І обидва других генерали аж вигукнули:
– А от це було справді відважно!..
Оповів: Любомир Коваль
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини