Мама 4-річної Лізи, яка загинула під час ракетного удару по Вінниці 14 липня, – Ірина Дмитрієва, наразі проживає в Австрії. Її світ зруйновано, але вона наважилась розповісти про життя після трагедії.
В інтерв’ю жінка розповіла, що наразі шукає своє місце у світі, тож проживає за кордоном, в Україні відчуває сильний біль, передає Суспільне.
“Фізично мені краще, минуло 7 місяців. Хоча по здоров’ю ще потрібні втручання. В моєму тілі ще залишилися уламки від ракети, 5 штук точно, деякі з них потрібно виймати. Фізично краще, морально – поки неможливо ні прийняти, ні змиритися. Це біль назавжди” – поділилась жінка.
“Коли настає вечір, серце щемить від болю”
Вона розповіла, що кожного дня намагається братись за безліч справ – малювати, писати, читати, допомагати іншим. “Але коли настає вечір – серце щемить від болю та самотності. Це найстрашніший момент, бо ти розумієш, що твоєї дитини немає, і вона більше ніколи не повернеться”.
“В порівнянні з моїм минулим життям “до” – я нічим не займаюся. Основну частину цих місяців після трагедії була на реабілітації. Я не знала де я, і навіщо тут. Наче перебувала у паралельному світі. Моє життя знищили, в ньому більше немає сенсу і якихось планів… Я завжди задаю собі питання – навіщо мене залишили. Це не життя, а існування. Я не хотіла. Час минає, але біль ні” – розповіла Ірина.
“Я обрала самотність та природу”
Ірина поділилась, що обрала самоту та природу, прогулянки та пізнавати нові місця. А як тільки, відчуває себе гірше, “бере сумку і сідає в потяг”.
“Як тільки мені стає погано – беру сумку і сідаю в потяг, часто не знаю куди їду, але є інтернет, на місці можна все забронювати. Читаю, допомагаю батькам, готую, відволікаю себе по максимуму і думаю, що в цей час Лізуні було б приємно зі мною бути і куштувати разом пиріг або гуляти новими місцями. Я завжди згадую її, як дитину, яка хотіла жити та помічала кожну деталь, раділа сонечку та квітам. Вона мій приклад, як потрібно жити” – розповіла жінка.
А ось щодо майбутнього, Ірина не змогла відповісти нічого конкретного. Каже, що наразі його не бачить, а планів більше немає.
“Вірю в перемогу, але не зможу нею насолодитись”
“Я дуже люблю Україну, раніше хотіла жити тільки там. Але зараз я загубилася, шукаю своє місце у світі і не можу знайти. Тут за кордоном я ніхто, а в Україні відчуваю тільки сильний біль. Тому, через тиждень я можу бути в абсолютно іншому куточку світу, я нічого не знаю і не планую”, – поділилась Ірина.
Ірина чекає на перемогу, але визнає, що не зможе нею насолодитись, “знаючи скільки загинуло дітей, людей та чоловіків захищаючи нашу країну”.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини