Український пілот Збройних сил, який доправляв ліки та боєприпаси на завод “Азовсталь” у Маріуполі та евакуював поранених, розповів про бойові вильоти.
Імені пілота гелікоптера ЗСУ не назвали. Втім, операцією керувало Головне управління розвідки. Вона була секретною, а часу на з’ясування всіх нюансів для екіпажу було небагато. Інтерв’ю пілота опублікував Генштаб ЗСУ, – пише ТСН.
“У когось була доба, у когось тиждень на підготовку, а у когось були лічені години”, – каже пілот.
За його словами, доправлення вантажу здійснювалося вглиб позицій противника на території понад 100 км. Крім того, супроводжувалося дуже щільною протиповітряною обороною окупантів країни-агресорки Росії.
“Згідно з тактикою, згідно з усіма математичними розрахунками це було майже неможливо виконати. Але практика показала, що це можливо виконати, і ми виконували. Тільки в зоні приземлення були три різні ракетно-зенітні комплекси, які перекривали зону приземлення й зону ураження”, – розповів український військовий.
Пілот каже, що іноді вони намагалися пройти зону ураження ППО, а також не заходити до неї. Втім, виникали ситуації, в яких це неможливо було зробити. Зокрема, під час доправлення вантажу та евакуації поранених з Маріуполя. Головне було знати всі природні та штучні перешкоди, щоб вони допомагали, а не заважали.
Українські льотчики розуміли, на які ризики йдуть. За його словами, у 90% випадків було усвідомлення, що екіпаж не повернеться.
Коли комадувач вперше ставив завдання військовим, то сказав: “У скільки життів цивільних ви оцінюєте своє життя, екіпаж? Скільки людей має загинути, щоб ви зрозуміли, що ваше життя цього варте?”.
Втім, пілот каже: тоді всі розуміли, що насправді відбувається на “Азовсталі”. Люди там не мали навіть ліків, не було боєприпасів. Це було вкрай необхідно зробити, саме тому всі йшли на цей ризик”.
Військовий розповів про один випадок під час ворожого обстрілу, коли екіпаж одного з гелікоптерів загинув. За його словами, на зворотному маршруті, близько шести кілометрів, за три хвилини після зльоту у вертоліт влучила ракета, відмовив один двигун. Іншому вертольоту, який був позаду, пощастило менше: він упав, а весь екіпаж загинув.
“Після цього, як влучила ракета, був викид адреналіну. Ми просто робили те, що мали робити. У нас був варіант підсісти на іншому майданчику, щоб не летіти, бо знали, що у нас один двигун. Але на борту було 20 поранених і я знав, що як сядемо десь у полі, потрібен буде інший вертоліт, щоб їх евакуювати”, – розповів військовий ЗСУ.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини