В Україні після реформи тисячі медиків отримали “голі оклади” розміром приблизно з мінімальну зарплату. Обіцяні надбавки за коронавірус платять тільки за хвилини, проведені безпосередньо з пацієнтом, а через низькі зарплати висококваліфіковані лікарі змушені тікати за кордон або шукати роботу поза державною системою охорони здоров’я.
Такими темпами лікувати українців буде нікому, впевнені лікарі. OBOZREVATEL поговорив із медиками та з’ясував, на які гроші живуть українські медпрацівники, куди йдуть із лікарень і до чого це призведе.
Ночами працюють у клубах і ресторанах, а в лікарнях платять менш як 4 тисячі
Лікар у державній медичній установі, чи то хірург, чи то вірусолог, у найкращому разі може претендувати на зарплату в 5-6 тисяч гривень. Хірург Єгор Хомів (ім’я та прізвище змінено на його прохання) почав свою кар’єру 2018-го. Через рік йому вдалося за допомогою зв’язків перейти в одну з приватних столичних клінік.
“Іноді працювати потрібно взагалі без зарплати. Просто комусь асистувати для досвіду. У лікарні Києва, навіть із цими жебрацькими зарплатами, потрапити хірургу без досвіду складно. Платили 2018 року менше за мінімалку, у мене офіційно була неповна ставка, але працював я навіть понад норму. Зараз ось уже рік у приватній клініці, хорошого місяця заробляю 18-19 тисяч. Ще до карантину часто зустрічав своїх одногрупників у клубах і ресторанах. Вони вечорами й ночами підробляють там, а вранці та вдень – у лікарнях. Іншого виходу немає. Такими темпами лікарів в Україні не залишиться”, – скаржиться хірург.
Вірусологиня з 13-річним стажем Інна Андрусович розповідає: всього у Харківській області приблизно 100 фахівців її сфери, що реально працюють. Незважаючи на це, вона була змушена залишитися в державній медичній установі всього на чверть ставки, а решту часу – проводити в приватній лікарні.
Зарплати в рамках медичної реформи урізали: немає більше надбавок за стаж, за шкідливість. Теоретично, з квітня мали платити за кожну надану медичну послугу, та ось заднім числом їх оформити не можна, не всі лікарі розібралися в роботі нової системи (тренінги не проводили, медики намагалися навчитися за інструкціями в YouTube), але й ті, хто розібрався, однаково отримали практично голу мінімалку, пояснює Андрусович.
Що цікаво, 300% доплати для тих, хто працює з пацієнтами з COVID-19, Інні Андрусович так і не надали. Навіть більше, їй пояснили, що надбавка для неї буде тільки за ті хвилини, протягом яких вона безпосередньо спілкувалася з хворим. Тобто за кожного такого пацієнта вона може мати доплату на рівні 40-60 грн.
“Позабирали всі надбавки. Отримали голу ставку. На руки – 3700 з копійками. Я на чверть ставки залишилася в державній, а так змушена була піти в приватну клініку. Всі йдуть в приватні клініки, якщо нічого не зміниться. Там можна заробляти від 8 тисяч гривень. А в державній потрібно ще самостійно купувати захисні костюми й маски. Кажуть: “Ми все дали”. Це не влада дала, волонтери забезпечували, їм спасибі”, – каже лікарка.
Більшість знайомих Інни поїхали в Польщу ще коли були інтернами. Там можна заробляти в кілька разів більше, але водночас працювати на повному забезпеченні. “Ось обурюються, що медики пишуть списки ліків, які потрібно купити. А що нам робити, коли цих препаратів просто немає в лікарні? Вже на інтернатуру всі їдуть до Польщі. Мої знайомі, які закінчують медичні інститути, кажуть: ніхто не залишиться в Україні”, – пояснює медикиня.
Лікарка-пульмонологиня однієї з київських медустанов Анна Борисівна підтверджує думку колег і прямо говорить – лікарі справді отримують 5-6 тисяч грн. Це притім, що в окремих поліклініках кабінети можуть обслужити пацієнтів на місяць на 30-40 тисяч грн. “Наведу приклад. У мене є знайомий колега, працює в одній із лікарень Києва. Його кабінет заробив 40 тисяч, сам він отримав всього 5 тисяч. Так, за новою реформою йому належить чудова зарплата, але головний лікар установи перерозподілив гроші на інші потреби – ремонт ліфта, оплату господарських потреб тощо. В результаті велика сума просто розчинилася. Я підтримую медреформу Супрун, спочатку все красиво описувалося, але на практиці ми маємо інший результат”, – розповіла Анна.
Травматолог Ростислав Солонько у Facebook поскаржився на отриману зарплату, яка не дотягнула й до 3 тисяч грн.
“Це заробітна плата травматолога за минулий місяць. Під час карантину. І ще аплодисменти. Міська влада виділяє гроші на підтримку медицини. Але підтримується лише первинна ланка. Тобто сімейні лікарі та терапевти. Вони під час карантину працювали по телефону. А перелом і рани карантину не мають. Я кожного дня мав 20-30 пацієнтів. Які приходили за допомогою. Єдине питання, в якому магазині можна розрахуватися оплесками? Вибачте, але наболіло. Я 25 років працюю в медицині але це реально дно”, – написав лікар на своїй сторінці у Facebook.
У центрах зайнятості у всій країні шукають лікарів на одну й ту ж зарплату – 4723 грн. За ці гроші потрібно мати кваліфікацію, пройти 8-річне навчання. Разом із цією ж вакансією в Центрі зайнятості шукають людину, яка готуватиме для тварин і прибиратиме за ними. За зарплату в 7600 грн. Ще й не потрібно мати жодної освіти.
У владі б’ють на сполох
Тема з невиплатою надбавок всерйоз обговорюється на рівні Офісу президента. Як повідомляють джерела OBOZREVATEL в ОП, Володимир Зеленський неодноразово зустрічався з прем’єр-міністром Денисом Шмигалем (публічно й непублічно), вимагав вирішити проблему. Щоправда, поки без особливого успіху.
Тут варто підкреслити – влада пообіцяла всім лікарям, які лікують українців із COVID-19, надбавки в 300%. Але отримали за березень, наприклад, гроші лише в одній області – Полтавській. В інших із цим завданням не впоралися.
“Глава уряду пояснив, що гроші були спрямовані в регіони, однак місцева влада керувалася не чинною постановою Кабінету міністрів, а документом Міністерства соціальної політики від 2003 року. Тому, незважаючи на наявність коштів у регіонах, виплатити їх не вдалося”, – сухо відзвітувала пресслужба президента за підсумками чергової наради.
На цьому тлі в МОЗ і ОП зіткнулися з великими проблемами. По-перше, гроші не доходять до медиків і є невдоволення. За останні тижні трапилося багато публічних страйків, як-от у Запоріжжі.
По-друге, другий етап медреформи просто завис у повітрі, адже з 1 квітня він так повноцінно і не стартував. По-третє, в Україні є десятки тисяч хірургів, окулістів та інших професіоналів, які ніяк не пов’язані з боротьбою з COVID-19. Проте ці люди працюють із хворими, регулярно ходять на роботу, а розуміння умов їхньої подальшої роботи немає.
Важливо зауважити щодо другого пункту – в команді Володимира Зеленського до кінця не вирішили, що робити з медреформою Уляни Супрун. Адже згідно з планами, ухваленими ще за минулої влади, в країні мали звільнити майже 50 тисяч лікарів і закрити 332 медустанови. Логічно, що за поточних умов робити такі перестановки не можна.
Кілька днів тому глава держави визнав: у медреформи є “плюси та мінуси”, тому “її потрібно не згортати, а виправляти”. Як це робити та до яких конкретних кроків вдаватимуться в команді Зеленського – поки незрозуміло. Все зводиться до чергових аудитів та експертиз.
Щоб хоч якось вибратися з безвиході, у Міністерстві охорони здоров’я запропонували кілька кроків ддя нормалізації: з 1 липня – збільшення зарплат лікарям на 11 млрд грн (окремим категоріям буде надбавка до 50% окладу); з 11 травня – детальна експертиза всієї інфрастурктури та затвердження нових держстандартів надання медичної допомоги. Щоправда, звідки візьмуться гроші – поки незрозуміло.
Загалом, зарплатна плутанина й часто принизлива оплата праці вітчизняних лікарів сигналізує про декілька масштабних, а головне – застарілих проблем нашої медицини:
- відсутність чіткого плану. Кожен новий уряд починає нову реформу. Сподкоємність підходів часто ігнорується, а політики намагаються сподобатися, а не бути ефективними.
- Нестача грошей. Навіть після недавнього секвестру бюджету впевненості в нормальному фінансуванні хоча б базових послуг немає.
- Як результат – обладнання на місцях часто застаріле, медикаментів не вистачає, а лікарі покидають країну в пошуках кращого життя.
Скільки платять в інших країнах
Влаштуватися лікарем на роботу в Польщі не так вже й легко. Потрібно знати мову, підтвердити диплом і скласти іспит. Іноді весь процес адаптації до нової системи триває до двох років. Незважаючи на це, українським фахівцям раді в сусідніх державах.
Наприклад, у Польщі розробили цілі урядові програми для медиків з інших країн, зокрема й України. Мовні курси, підтвердження кваліфікації і навіть стажування готові забезпечити численні приватні агентства. Загалом їхні послуги можуть обійтися приблизно в місячну зарплату польського лікаря. Але й ці кошти потрібно десь знайти.
В середньому лікар у Польщі заробляє від 3 тисяч євро. До того ж за кожне нічне чергування медикам доплачують 100-700 євро. Деякі фахівці, наприклад стоматологи, зі старту можуть претендувати на зарплату в 4500 євро, незалежно від рівня своєї кваліфікації.
У Німеччині лікарі отримують в середньому 5,5 тисячі євро, у Білорусі – 600 євро, в Угорщині – 2500 євро, йдеться в офіційних даних статистики країн. В Україні ж десятки тисяч лікарів отримують до 200 євро. І поки заробітна плата не досягне рівня хоча б найбідніших західних сусідів, утримати українських медиків у державній системі охорони здоров’я буде дуже складно.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини