У “Сім’ї” перебувають кілька тисяч людей, але про її існування майже ніхто не знав.
У Парижі вже близько 200 років існує релігійна громада під назвою “Сім’я”. Її члени вірять у кінець світу, укладають шлюби лише між собою та намагаються звести контакти із зовнішнім світом до мінімуму. Через спосіб життя “Сім’ї” про неї майже нічого не було відомо, але останніми роками у Франції вийшли книги, статті та документальний фільм про цю закриту спільноту, – пише ТСН.
Як виникла “Сім’я”
“Сім’я” сягає корінням в янсенізм — течія всередині католицької церкви, що зародилася в XVII столітті завдяки голландському теологу Янсенію. Янсеністи вірили, що природа людини зіпсована первородним гріхом, і врятуватися можна лише божественною благодаттю, яку судилося отримати лише деяким. До послідовників янсенізму ставився французький математик, механік та філософ Блез Паскаль. Янсенізм у деяких догмах був близьким до протестантизму. Католицька церква оголосила його єрессю.
У першій половині XVIII століття у Франції з’явилися конвульсіонери. Так назвали шанувальників янсеніста Франциска Паризького, похованого на одному з цвинтарів столиці Франції. Після його смерті поширилися чутки, що на його могилі відбуваються дивовижні зцілення, і люди приходили туди молитися. У деяких з тих, хто молився, починалися судоми. Згодом рахунок таким людям пішов на сотні. Пізніше припускали, що за нападами конвульсіонерів стояло несвідоме наслідування.
У другій половині XVIII століття група янсеністів-конвульсіонерів об’єдналася навколо братів-священиків Клода та Франсуа Бонжура. Одним із їхніх послідовників стала людина на ім’я Жан-П’єр Тібу. В 1819 він і його друг Франсуа Аве домовилися, що їхні діти укладуть шлюби один з одним. І це стало початком “Сім’ї”. Спочатку ця громада була відкрита для людей ззовні, але в 1892 році Огюстен Тібу, який тоді був її старійшиною, заборонив членам “Сім’ї” виходити заміж і одружуватися з кимось, крім один одного.
Вірять у кінець світу та намагаються відокремитися від зовнішнього світу
“Сім’я” – це не сама назва громади. “Люди чули, що ми вітаємо одне одного словами “Доброго дня, кузен”, “Доброго вечора, тітонька”, і стали називати нас сім’єю”, — розповідав член громади на ім’я Даніель.
Зараз у “Сім’ї” близько трьох-чотирьох тисяч людей. Вони живуть переважно у трьох округах Сході Парижа, намагаючись селитися ближче до вулиці Монтрей. Саме там у 1792 році народився син Франсуа Тібо на ім’я Елі. “Сім’я” вважає його своїм пророком і вірить, що колись він повернеться, щоб забрати своє “стадо” до раю. З його приходом настане кінець світу, і лише “Сім’я” врятується, упевнені члени громади. Зі зовнішнім світом вони намагаються не спілкуватися і ставляться до нього з недовірою.
Насправді “Сім’я” складається з нащадків восьми сімей – Тібу, Аве, Сандоз, Фер, Пюлен, Метр, Дешлетт та Сангл’є. Вони укладають шлюби між собою та досить рано — у віці близько 20 років. Не завжди шлюби оформлюються офіційно, оскільки у деяких випадках женихи і наречені мають далеку спорідненість. Контрацепція у шлюбі заборонена, розлучення не вітаються. Сім’ї багатодітні; наприклад, у члена громади на ім’я Даніель, який згадується у французькій пресі, 18 дітей.
Вихованням дітей займаються жінки, які найчастіше не працюють. Чоловіки віддають перевагу професіям, пов’язаним з технікою або ручною працею: архітектор, інженер, електрик, столяр. Професії юриста та лікаря для них під забороною: члени “Сім’ї” ставлять божественний закон вище за людське і вважають бога паном людського тіла. Вони не відвідують церкву та проводять релігійні обряди самостійно — як усередині кожної сім’ї окремо, так і всередині “Сім’ї” загалом.
Діти не відвідують додаткові заняття та не їздять на екскурсії
Діти від громади навчаються у звичайних школах, але будь-які активності поза уроками для них фактично під забороною: вони рідко з’являються у шкільній їдальні, не відвідують додаткові заняття та не їздять на екскурсії. Дружба з однокласниками поза “Сім’єю” (оскільки діти з громади живуть поруч, вони часто навчаються в одних школах та класах) не заохочується. Наприклад, якщо батьки дозволили дитині ходити до бібліотеки разом із однокласником-“чужаком”, це вже вважається великою поблажкою.
Члени “Сім’ї” мають комп’ютери, інтернет, мобільні телефони та соцмережі. Водночас вони, особливо жінки та діти, можуть роками не спілкуватися з людьми із зовнішнього світу. У громади власні свята (в першу суботу січня відзначається день створення “Сім’ї”), власні молитви (одну з них, написану ще 1742 року, переписують і носять при собі) і навіть власні слова (бога вони називають “добрим батьком”, а диявола – “ротото”). Члени “Сім’ї” не голосують на виборах, не цікавляться спортом і тим, що відбувається в країні.
Виганяють тих, хто укладає шлюби з “чужинцями”
Французька влада, яка відстежує релігійні секти, давно знає про “Сім’ю”. Проте вони не можуть вплинути на життя цієї спільноти, оскільки вона не підпадає під їхнє поняття секти, зокрема, не має лідера і не веде проповідницьку діяльність. А шлюби між далекими родичами у Франції не заборонено.
Але люди, які залишили “Сім’ю” (саме з ними в основному говорили журналісти, які досліджували устрій громади), не вважають її невинною. Вони наголошують, що народжені в “Сім’ї” діти не обирали свій спосіб життя і що у них можуть виникнути проблеми з адаптацією, якщо вони вирішать піти з “Сім’ї”.
Колишні члени “Сім’ї” визнають, що замкнута спільнота має свої переваги. Його учасники допомагають один одному виховувати дітей, переїжджати, доглядати літніх родичів. Вони підтримують один одного фінансово та разом проводять вільний час.
Ще багато часу приділяють дітям. “Коли ти дитина, ти повертаєшся зі школи і йдеш у Венсенський ліс (там члени “Сім’ї” часто проводять вільний час), де на тебе чекають 30 двоюрідних братів і сестер. У нас було чудове дитинство, ми грали і сміялися, навколо завжди було багато дядечків та тітоньок, всі спілкувалися, це було неймовірно”, – розповів член громади на ім’я Маттьє.
Але недоліки закритої спільноти “Сім’ї” також притаманні. Ставши жертвами насильства з боку родичів, її члени не схильні звертатися до поліції. Крім того, у них зустрічаються захворювання, пов’язані з кревною спорідненістю їхніх батьків.
Крім цього, члени “Сім’ї” зобов’язані дотримуватись правил громади, інакше вони будуть вигнані. Найчастіше це відбувається, якщо людина вирішила укласти шлюб із кимось поза “Сім’єю”. Вигнанець більше не може користуватися допомогою учасників громади і не може навіть спілкуватися з ними — зокрема зі своїми найближчими родичами. Він опиняється віч-на-віч зі світом, в якому не вчився жити.
“Якщо ви підете, ви будете відрізані від усього. Група об’єднається проти вас. І коли ви переходите від такого колективного досвіду до самотнього життя, ви потрапляєте у світ, кодів якого не знаєте. Це один із моментів, які я вважаю найнегативнішими у “Сім’ї”, — нездатність прийняти те, що людина може її покинути”, — зазначив журналіст Ніколя Жаккар, автор великої статті про “Сім’ю”.
Колишня учасниця “Сім’ї” на ім’я Валентин, якій довелося покинути громаду через стосунки з “чужаком”, розповіла, що розставання з батьками було найважчою подією у її житті: “Вони були у сльозах, вони боялися, вони не знали, що зі мною буде, вони були в паніці, побачивши, що їхня дитина вибрала шлях, який вони не вважали правильним. Того дня мені довелося попрощатися з ними”.
“Ми робитимемо все, щоб зберегти “Сім’ю”
Увага преси, з якою “Сім’я” зіткнулася останніми роками, навряд чи зруйнує громаду чи радикально змінить її, вважає Жаккар. Він зазначає, що вона проіснувала вже два століття, переживши неодноразові зміни влади та дві світові війни, і не лише не розпалася, а й стала більш чисельною.
“Ми робитимемо все, щоб зберегти “Сім’ю”. Не можна руйнувати щось настільки цінне”, – заявив учасник громади на ім’я Патрік. “Мені подобаються ці правила, і я хочу передати їх своїм дітям”, – підтримав його Маттьє, інший член “Сім’ї”.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини