Відгомін Водохрестя: весело про львів’ян, які розбивають носи один одному в черзі за святою водою

Мабуть, нема львів’янина, який не стояв би колись у черзі за свяченою водою на Водохрестя. І всі ми добре знаємо, яке шоу відбувається у таких чергах по всій Галичині. Ну а потім це все активно обговорюється в львівських маршрутках.

Дзвінка Торохтушко

Про чудо і маршрутку написала веселу замальовку Дзвінка Торохтушко. Читайте, друзі, і будьте толерантними на Водохрестя – води стане всім!

– Пане шофер! Та їдьте, прошу пана, тихіше, бо женете, як німий до суду.
– Пані, вибачте – в мене графік.
– А в мене свята вода з флєшки виливається.
– То закрутіт ту флєшку, прошу пані!
– Та би м закрутила, але закрутку згубила. Бо люди так си товкли за тою свяченою водою, що мало ксьондза і дяка в казан не вкинули.

А їдна пані як вхопила молоду панєнку за патли, як смикнула, в тої аж сльози на вочі зайшли і вся мазґанина на пискові потекла. Бо та панєнка хтіла м першою до казана прорватись.

А друга молода пані наступила каблуком на ногу пана воєнного два рази. То за другим разом той пан воєнний спитав, чи є в неї чоловік. Молода пані сказала, що немає. То пан воєнний сказав їй , що як вона то ще раз зробить, то її ніхто заміж не візьме. Сказав, що то прикмета така.

А пані Ганна, що все при ксьондзові ходить, церкву миє і святим на іконах тричі на день помади витирає і свічки міняє, а по суботах яйця викачує переляканим і віск зливає від вроків, сказала, що немає такої прикмети.

На що пан воєнний сказав, що точно є. Бо інакше саму пані Ганну якийсь йолоп ґандрабатий, таки, взяв би заміж.
Оскільки то чули всі люди, то пані Ганна, щоб не вдарити лицем в болото коло казана, побожно перехрестилась і послала пана воєнного до сраки.

А пан воєнний взяв і засміявся. То пані Ганна сказала, що хто при святій воді зуби шкірить, той після смерті буде все загробне життя воду носити.
Тут люди на них зашикали, бо ксьондз якраз хреста у воду опускав і всі приготувались, щоб першими води святої зачерпнути.

А пан воєнний сказав, що, якби його воля, то він би всіх погнав на полігон вчитись стройової підготовки, щоб до казана потрапити по-людськи, а не стадом.

На що пані Ганна сказала, що люди – то є стадо Христове. І не панові воєнному вказувати їм як до казана потрапити.
А потім сталось таке, що йой! Ксьондз освятив воду і сказав, що набирати її можна тільки з краника, що його спеціально до казана приварили для цього.

То люди як поперли до того краника, то мало не передушили їдне другого.
І ото там я десь закрутку до флєшки і згубила м. Так що, прошу пана шофера, їдьте тихіше, бо мені вода розхлюпається.
– В мене графік, прошу пані.
– А в мене вода свячена!
– Пане шофер, таки їдьте повільніше, бо вода тої пані вже в мене в черевикові.
– Ну, то є свячена вода, прошу пана!
– Пані, мені від того не легше, бо черевик мокрий.
– А ви до церкви по воду ходили?
– Ні. Я поштовий кур`єр. Я на роботі.
– Лю-у-у-удоньки!!!! От бачите, що відбувається! Бозя нікого без опіки не залишає. То не інакше, як чудо Господнє. Нині всі мають мати свячену водичку. Молодий пан не пішов до церкви по воду? То Бозя йому приніс її прямо сюди, в маршрутку.
– Та що ви кажете, пані?
– Те і кажу, що я ж не розтелепа якась, прошу пана, щоб згубити закрутку з п`ятилітрової флєшки. Що я перший раз в житті свячену воду добуваю в церкві? О! Тепер я знаю, що то Бозя в мене ту закрутку вкрав, щоб молодому панові водички в черевик налити!
– Та я радий, пані. Але скажіть: як я маю тепер у мокрому черевикові працювати? Може, попросіть Бозю, щоб він ще одне чудо сотворив і мій черевик став сухим.
– От що за люди! Нічого не цінують, що їм Бозя посилає. Грішать і грішать… Та йой, пане шофер, не женіть так! Бо вода си розлиє!
– В мене графік, пані.
– Та й, зрештою… Чого ви, пані, отак зразу? Може ще комусь води свяченої в черевиках треба?
– То хай піде і набере! А то моя вода!
– Але ж Бозя у вас закрутку не просто так вкрав з флєшки…
– То не жарти, прошу пана! Та йой! Та я ж вас просила. Пане шофер, би м тихіше їхали! А тепер вся вода по маршрутці розлилась! Та що за напасть? Що ж ви так повертаєте, наче у вас руки зі сраки виросли?
– Прошу пані, то не я. То – Бозя. Взяв і повернув кермо так різко. Він же знає, що в мене маршрутка не освячена…

Джерело: Про Львів

Comments

comments