Стало відомо про смерть командира батальйону Сергія Ліпського з позивним “Чорномор”. Військовий до останнього залишався на посту, адже боявся підвести своїх побратимів.
Про трагічну звістку повідомили у спецпідрозділі “Хорт”, а також правозахисниця Ольга Решетилова. Військові також висловлюють свої співчуття, згадуючи командира світлими словами, передає 24 Канал.
Серце людини честі не витримало 10 років війни
У суботу, 26 жовтня, стало відомо про смерть командира 420-го окремого батальйону, багаторічного начальника артилерії 57-ї бригади, кавалера двох орденів Богдана Хмельницького і Данила Галицького Сергій Ліпський з позивним “Чорномор”.
Правозахисниця Ольга Решетилова згадує командира теплими та світлими словами. Вона повідомила, що Сергій Ліпський з великою повагою та любов’ю ставився до людей. “Чорномор” вважав, що кожен військовослужбовець повинен за найменшої нагоди їхати додому, до сім’ї та близьких. Як пригадує Решетилова, Сергій Ліпський завжди просив не чіпати тих, хто приїжджав з передової та намагався створити їм умови для відпочинку, адже він дуже пишався своїми підлеглими та любив їх хвалити.
Решетилова додала, що по віку і стану здоров’я Сергій Ліпський міг давно демобілізуватися, але не став цього робити. У липні 2024 року командир мав перенести термінову операцію, але саме тоді він отримав нову відповідальну посаду.
У липні у нього мала бути термінова операція. Але його призначили командиром батальйону, він вважав це великою честю і відповідальністю. Я дуже добре пам’ятаю його слова “мені довірили батальйон”. Не призначили командиром, а довірили. Він відкладав операцію, тому що дуже цінував довіру і дуже боявся підвести своїх людей, – повідомила Решетилова.
Серце Сергія Ліпського перестало битися 24 жовтня. З величезним сумом правозахисниця додала, що воно мало ще довго битися, але не витримало 10 років війни та великої відповідальності за людей, яких він так любив.
У спецпідрозділі “Хорт” додали, що Сергій Олексійович Ліпський був не просто командиром, а другом, наставником, справжнім офіцером та людиною з великої літери.
Це велика втрата для всіх, хто знав його, служив разом із ним та ділив і труднощі, і радісні моменти. Спочивай з миром, Брате,
– мовиться у повідомленні спецпідрозділу.
Також там закликали українців долучитися до збору коштів для родини Сергія Ліпського. У спецпідрозділі наголосили, що будь-який внесок є безцінним.
Посилання на банку для допомоги родині Сергія Ліпського: https://send.monobank.ua/jar/834axaDM48
Номер картки: 5375 4112 2368 2118
Згадують командира й інші військові, які з ним працювали. Військовий 108-ї ОБр ТрО Дмитро Федоренко пригадав, що вперше зустрівся з Сергієм Ліпським у червні 2015 року у районі Нью-Йорка на Донеччині.
Тоді вперше я спостерігав за тим як працює професор гарматних справ Сергій Ліпський. Ввічлива, вихована, дуже розумна людина та справжній побратим. Досі не віриться в те що сталося. Для мене ти завжди поряд, брате… – написав Федоренко.
Свої співчуття висловив і військовий Костянтин Ільченко. Він повідомив, що звістка про смерть полковника стала для нього трагічною.
Людина честі, воїн-легенда, до останнього залишався на бойовому посту. Олексійович (саме так його називали між собою бійці та офіцери) був з тих командирів за яким батальйон був готовий йти, навіть і не питаючи куди, – мовиться у щемливому дописі військового та журналіста.
Ільченко додав, що Сергій Ліпський був чесним, мудрим та турботливим командиром. Він мав чудове почуття гумору, яке, як пише Ільченко, було “по-воєнному брутальним, але по-одеськи витонченим”. Журналіст додав, що “Чорномор” до останнього виконував свій обов’язок, не покидав поле битви і був вірним сином України.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини