Одна жінка мала йти на весіллЄ.
Пішла в найкрутішу перукарню у своєму місті. Попросила, щоб їй щось ладне зробили на голові – так, щоб вона була гарніша за наречену. Виходить вона з тою дорогою модерновою зачіскою, котру їй робили півдня, з перукарні, дивиться на себе в люстерко і бурмоче під носа:
– Мене тепер, звичайно не впізнати. Зате я вас всіх пам’ятаю, паскуди!..
Оповів: Любомир Коваль
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини