Жінка до чоловіка:
– Коханий! А ти пам’ятаєш, коли ми з тобою познайомилися, яка гроза страшна була? Бр-рррр! Безперервно гримів грім і блискавки перетворили ніч на день! Як же я тоді перелякалася… Але ти ж був поруч, обняв мене, втихомирив…
– Та пам’ятаю я, ще й як пам’ятаю. І як же я тоді, бовдур такий, не розпізнав Божого знамення!!
Оповів: Любомир Коваль
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини