Жили-були собі чоловік та його дружина. Так вони вже любилися-кохалися – навіть півдня не могли одне без другого витримати. Особливо він без неї…
От якось їх запросили на бал-маскарад. Але перед самим виходом у дружини несподівано з’явилася мігрень. Їй довелося залишитися удома. Вона прийняла пігулку, лягла у ліжко, а чоловік узяв свій маскарадний костюм і поїхав на бал…
За годину-другу в жінки голова боліти перестала і вона вирішила теж поїхати на бал, щоб подивитися, що там робить її чоловік. Але вбралася в інший костюм, а не в той, у якому збиралася йти з чоловіком…
І хоча на тому балу всі були в масках, але жінка тут же впізнала за костюмом свого чоловіка, який танцював з усіма дівчатами підряд. Тоді вона вирішила перевірити, як далеко він може зайти. Жінка запросила його на танець і шепнула: “Давай усамітнимося,.. я тебе хочу”. Той погодився…
Після того всього, що сталося, жінка непомітно поїхала додому. За якийсь час повернувся і чоловік…
– Ну, як свято? – єхидно запитала жінка, радикально налаштована на шкандаль.
– Ти знаєш, люба, без тебе у мене зовсім не було настрою веселитися. Я з декількома приятелями пішов у бібліотеку грати в покер. Зате мій друг, якому я позичив свій костюм, удосталь натанцювався, а якась дівиця навіть затягнула його в ліжко…
Оповів: Любомир Коваль
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини