Незважаючи на важке падіння на тренуванні, вже у першій гонці Олімпіади-2022 гірськолижник Іван Ковбаснюк показав найкращий результат в історії України у цьому виді програми. 28-річний спортсмен посів 33 місце у швидкісному спуску. Але все одно був незадоволений. А потім приїхав 32-м у супергіганті, і цей показник також став найкращим для наших гірськолижників на ОІ.
У розмові Ковбаснюк розповів про невдалі тренування, безсоння в Китаї та чеське посилення своєї команди, – пише OBOZREVATEL .
– Траса тут складна. І проблема в тому, що сніг на 100% штучний. Точно не знаю, але казали, що тут його мало випадає. І взагалі, дуже давно не було. А вони ще залили його водою, і відчуття зовсім інші у порівнянні з тим, коли сніг упереміш. Наприклад, в Україні на гірськолижних схилах сніг змішаний – і стріляний з пушки, і природний. А тут такий, що навіть не знаю, з чим порівняти. Чимось схожий був у Пхенчані-2022, але все одно не такий.
Плюс сам рельєф траси дуже важкий. І всім спортсменам вона нова. На ній не проводили Кубок світу за рік чи два до Олімпіади, як це було у Кореї. Її знали лише китайці, бо вони тут тренувалися та проводили національний чемпіонат. Але в них ще немає необхідного досвіду. і гірськолижний спорт у Китаї ще мало розвинений, щоб вони боролися навіть за 30-ті місця.
Але з такими трасами китайці швидко всіх наздоженуть, якщо й надалі працюватимуть із тими тренерами, які у них є. А в них було все найкраще за останні чотири роки. Я з ними перетинався у Чилі та інших місцях. Там досвідчені австрійські тренери. Наприклад, наставник чемпіона світу Вінсента Кріхмайєра. І це може дати результат.
– У спуску вам зовсім не вистачило для попадання до топ-30. Яке собі завдання ставили? Все ж таки було у вас кілька нервових моментів.
– Це не той результат, який я хотів. Я міг краще проїхати, я це знаю. Але на першому тренуванні тричі пропустив ворота. І у день старту я хотів доїхати до кінця. Просто так складається, що на чемпіонатах світу я часто вилітаю з трас, бо ризикую. Тож у понеділок я поставив собі завдання спокійно проїхати до фінішу.
До того ж, на другому тренуванні я впав. І сильно. Я зламав лижі, палиці та влетів у сітку. І це сталося на початку траси. А третє обов’язкове тренування відмінили через погоду. Був дуже сильний вітер. Тому як такого повноцінного тренування у мене не було. І я не знав, як на змаганнях проїду на максимальній швидкості у тих поворотах, де пропустив ворота. Тобто мені не вистачало ще хоча б одного повноцінного тренування.
Тому спочатку я так стримано їхав, а потім коли пройшов ті проблемні місця, то вже почав більше відпускати себе. Так, відсаджувало мене назад, частково в деяких поворотах було втрачено баланс. Такі небезпечні моменти були на трасі. Але я там відпускався, все гаразд. Якщо хочеш швидко їхати, без цього ніяк. Це ризик.
– А травми ніякої не було після падіння?
– Так, відчувалися наслідки. Я коли підвівся, то було запаморочення. Але на ногах утримався. Руку травмував, сідницю. Мене розвернуло так, що я впав на спину і вдарився. Але у нас у команді є масажисти та лікарі, які зі мною працювали. Звичайно, не на 100%, але я на старті добре відчував.
Для мене найголовніше, щоб був спокій у моїй голові. Тоді все буде ок (усміхається). Тому що я такий чувак – з крайності в крайність (сміється).
– До речі, коментатор під час вашого заїзду теж казав, що такий сміливий хлопець, йому б ще над технікою попрацювати.
– Взагалі до мене гарне ставлення. І скажу, що я нічим не гірший за інших. Я можу показувати результат, просто весь час чогось не вистачає. Але нічого я працюю над цим, не вішаю носа. Я налаштований оптимістично і хочу зробити свою справу, щоб бути задоволеним. У швидкісному спуску я не зробив те, що хотів. І розумію, чому так сталося.
Я просто хотів доїхати, бо на останньому чемпіонаті світу зійшов у четвертих воротах. Я тоді так перехвилювався на старті, бо якраз переді мною зупинили гонку, бо хтось упав, а я чотири хвилини просто стояв. І перегорів. Але це досвід. Ти маєш через це пройти.
– Читала, що у вас була важка акліматизація.
– Так, я погано сплю. Лягаю о 22:00, прокидаюся о третій годині ночі. І не можу заснути. Дивлюся – чотири, п’ять, шість годин. А потім, коли вже треба вставати, все – я хочу спати. А напередодні швидкісного спуску я ліг о 23:00, прокидаюсь, дивлюся – п’ята ранку. Думаю: “Вау!” Це була перша ніч, яку я нарешті поспав.
– Припускали, що швидкісний спуск виграє швейцарець Біт Фойц?
– Так. І я дуже радий за нього, він – хороша людина, завжди вітається. І його параметри схожі на мої – не дуже високий і міцної статури. А француз Кларе, який став срібним призером, він же найстарший із нас – 41 рік. Це взагалі! Я напередодні обмінявся із ним значками. Думав, що він такий: не підходь. А він – класний чувак.
Мені лише 29 років буде, і медаль Кларе говорить про те, що я маю ще багато часу. Загалом усі гірськолижники – класні мужики. Мені дуже подобається ця атмосфера. Я бачу, що я нічим не гірший. І це дає додаткову мотивацію. Все можливо.
– А чи не було можливості проплатити вам якогось тренера, який би поставив техніку? Наприклад, наша сноубордистка Данча працювала із австрійським наставником.
– У мене є сервісмен, якого дозволили взяти на Олімпійські ігри. І раніше він їздив із нами на підготовчі збори. Щоправда, не на всі, бо грошей нема. Марек Шромм – за національністю чех. Раніше він працював із канадським гірськолижником чеського походження Яном Худеком – бронзовим призером Олімпіади-2014.
Додавайте "Шляхту" у свої джерела Google Новини